Post has attachment
Мелодрама на три дії تانيا — найгірше, що я будь-коли написав, якщо вірити першим відгукам читачів. Чекаю і на вашу нищівну критику — https://link.medium.com/z2RxGo11fU Це краще, ніж цілковита мовчанка

Post has attachment
Включив печатний станок. Тепер мене не зупинити. Скоро друкуватимусь на сірниках, молоці і пачках соли

Post has attachment
Це оповідання почалося з допису на фейсбуці. Я тоді сказав, що хочу про це написати. Багато хто з вас підтримав ідею. Людська фантазія заграла новими барвами. Кожен пропонував своє бачення. Хтось просив занести їх у співавтори. Хоча нічого цікавого не підкинув.

Присвячується всім, хто мріє виспатися

Post has attachment
Просто тут картінок багато. Таких, що зразу хочеця літа. А для чого придумали літо? Правильно - щоб їсти абрикоси.

Post has attachment
— Дак а цей буде топиться чи нє? — питає якось у балачці кума. — Лучче не топи його.

— Чому? — дивуюся.

— Все-таки свято…

Вона постійно дорікає мені, що всі мої оповідання депресивні, сумні, постійно хтось помирає. Щоправда, жодного не читала.

Хай там як, вирішив виправитися і написав мелодраму) Кому цікаво — запрошую. Читайте, діліться враженнями, пишіть зауваження.

У тексті кияни впізнають багато знайомих місцин. А можливо зможуть назвати і деякі прототипи. Як, скажімо, книгарня з "вітальної" світлини. Це не реклама, ніхто не знає, що я опосередковано про них написав.

Поспішайте, бо кінцівка мені не дуже подобається і вже завтра все може стати набагато сумніше ;-)

Post has attachment
Словничок сучасної української мови від класика
Photo
Photo
22.09.17
2 Photos - View album

Жінка пенсійного віку пише СМС до бога.
Зодягнена, як і годиться для такого випадку, згідно православної моди: довга спідниця, правильно пов'язана хустка. Абощо.

— ...Милостивий Господи! — озирається через плече, аби ніхто не підгледів. Я миттю втуплюю очі в Тютюнника. — Я вдячна, що про мене дбаєш, Спаситель, Пастир вірний мій, Мої Ти сльози помічаєш. Скажи мені, невже я ніколи не побачу ліс та гараж (sic?!)...

Далі я не встиг прочитати. Вона прожогом вибігла на Контрактовій і зникла у натовпі.

Шкодую, що не записав номер Господа.

Post has attachment

Post has attachment
А без тебе пусто, всюди вороги
Вороги мостяться, вороги ластяться
Поламали ліщину, вкрали береги.
По містах повно їх, по лісах повно їх
на шляхах ловлять нас тіні-вороги

Post has attachment
Я дуже люблю пробувати свої сили в чомусь новому. Оскільки давно захоплююся сучукрлітом, вирішив написати рецензію на книгу. Статті успішно пишу, значить і рецензія має вийти, подумав.

І написав. Запропонував найзнаковішому виданню про літературу. За символічну, але таки плату. Там погодилися розглянути. Прочитали, попросили розширити. Дописав, вислав знову. Минув місяць. Питаю чи знадобиться-таки їм рецензія. Проте більше відповіді я від них не отримував.

Висновок один — певно щось не так із рецензією. Хоча перечитав купу оглядів на тому сайті, нічого надзвичайного я там не побачив. Аби текст не пропав, вислав виданню, яке безкоштовно друкує ледве не все, що отримує. Бюджету немає, а сайт треба чимось наповнювати. Хто має час та бажання, а також компетентність у цьому питанні — прошу писати в коментарях конструктивну критику (ага, рецензія на рецензію це занадто, але менше з тим). Хочу зауважити помилки і в подальшому писати рецензії, які захочуть публікувати літературні сайти.

Отож, витяг (якщо маєте час, краще читати повну версію за посиланням нижче):

Отже, з почином. В сучукрліт повертається вітальний дух , омріяний Стусом і забутий ще з часів Бу-Ба-Бу. Мова про новий роман Демчука “Міжсезоння”, в якому йдеться про життя футбольних фанатів у період умовного затишшя – між кінцем попереднього і початком нового чемпіонатів. Така собі табуйована, а може просто забута, тема в українській літературі.

Протягом книги головний герой Андрій проходить низку випробувань, які формують його ментальність, світогляд, загартовують характер. Тут є і криваві бійки, і очманілі бешкети, і целофанове кохання, і звитяжна ненависть, і навіть підвішене вбивство – за аналогом кави. Саме воно спонукає протагоніста до екзистенційної подорожі від пункту А до власного еґо. І яка буде ця подорож залежить виключно від низки збігів та випадковостей.

Як то часто буває, заявлений футбольний мотив “Міжсезоння” – лише декорація. Насправді ж автор використовує його як засіб для іншої, життєважливої розповіді. Розповіді, яка ненав’язливо повчає. Однак чому саме – залежить тільки від сприйняття читача. Кожен сам зробить висновки.

Отже, ще раз: в сучукрліт повертається вітальний дух. Що б це не означало. Анемічна постать головного героя постає на тлі кремезних статур ультрасів. Він сидить на унітазі навіть не спустивши штанів. Думає. Відбиток туалетної плитки на щоці. А ще штахетина з цвяхами, ношений мотлох, просякнутий формальдегідом, маловідомі бренди: Stone Island, Evisu, Fred Perry і дівчина з чотирма смоктунцями. Здавалося б – де вітальний дух, і де всі ці речі. Проте автору вдається саме з таких, здавалося б, малозначних і навіть зайвих деталей зіткати глибинний і унікальний сюжет.

На початку романтичний герой виправдовує острах того, кого не хочеться вдруге згадувати всує. Він не вміє (чи не хоче) жити по-людськи. Скитається містом у пошуках пригод і випадкового кохання. А якщо бути точним, то якої не є, але долі. Якщо хочете – місця під сонцем чи місяцем. Його вчинки, а особливо їх наслідки, можуть надовго деморалізувати. Але у підсумку настає духовне відродження. І це попри специфіку місця, до якого він зрештою потрапляє.

Тут є і Ульянівський антураж сталінки, і поневіряння знедолених Гюго, і спіднє життя Юрка Покальчука. І навіть авторська спроба Андрухоїдного приходу Джона Пола Ощирка. Однак найбільшої уваги заслуговує неповторний епізод в електричці про в’яленого ляща та його яйця. Якщо для чогось і варто було писати роман “Міжсезоння”, то хоча б для того, аби в сучукрліт з’явилося таке от не зле явище.

Цій книзі протипоказані огляди чи рецензії професійних філологів та літературознавців, які за звичкою намагатимуться загнати її в існуючі рамки. Вона пливе поміж жанрами на хвилях патетичних захоплень та їдких осудів. Пливе в літературному міжсезонні від Книжкового Арсеналу до Форуму видавців. Аж поки не буде урибалена якимось випадковим, а може й закономірним, поціновувачем. Такий от ресентимент.

Повну версію огляду читайте за посиланням: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2017/09/16/100951.html

П.С. Це вже третя спроба літературного огляду. Раніше писав про Saint Porno Логвиненка - http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2016/04/28/072746.html

та про
Тіні на сходах Демчука -
http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2016/03/20/222853.html
Wait while more posts are being loaded