Post has shared content
Чому наш президент не носить такий одяг???
Козацький одяг модний досі. Торгова марка "Отаман" - Шикарний одяг козацької старшини
Тут адреса магазину:
http://varosh.com.ua/uzhgorod/post/modashow/otaman-odyag-kozackoi-starshini-aktualnij-i-sogodni#.WK3DYSy2pXg
PhotoPhotoPhotoPhotoPhoto
22.02.2017
15 Photos - View album

Post has shared content
Відзнака 36-го піхотного полку ландверу "Коломия", 1914 -1918 рр.
Клич полку: "Витримати хлопці!".

Photo

Post has shared content
Богдан був одним з перших з Небесної Сотні.....
Photo

Post has shared content
Олена Теліга
21 липня 1906 - 21 лютого 1942
Український публіцист, поетеса, активна діячка ОУН, незламний борець за волю і честь української нації. Створила у Києві Спілку письменників, заснувала Журнал Литаври та за запеклу націоналістичну ідейну боротьбу за Незалежну Україну була розстріляна Гестапо у Бабиному Яру

Photo

Post has attachment

Масляна (сирна седмиця, масляний тиждень) — стародавнє слов'янське свято, що залишився ще з часів язичницької культури і збереглося після прийняття християнства. В Україні традиційно Масляна святкується пишно, подійно. Кожен день Масниці має своє значення і на кожен день припадають якісь певні події. Увесь тиждень ділиться на два періоди: Вузька Масляна і Широка Масляна. Вузька Масляна — перші три дні: понеділок, вівторок і середа, а Широка Масляна — це останні чотири дні: четвер, п'ятниця, субота та неділя. У старі часи перші три дні селяни ще займалися господарськими роботами, а з четверга працювати заборонялося, тому що починалася Широка Масляна.

Масляна сягає своїм корінням у глибоку давнину, має язичницьке коріння. Стародавні слов'яни прощалися з зимою, здійснювали обряди, що забезпечують добробут і родючість. Ці обряди були звернені до жіночого божества, Лади, яка, на думку древніх, дарувало життя і Велесу (Власію), який вважався божеством процвітання, достатку і скотарства.

З прийняттям християнства народ не зміг відмовитися від цього веселого чудового свята, і священнослужителям довелося відредагувати деякі моменти свята, в тому числі його тривалість. Тепер Масляна проходила всього тиждень і була переходом від достатку до суворого семитижневого посту. Раніше Масляну святкували в день весняного сонцестояння, тепер же її дата стала залежати від строку Великого посту.

Понеділок — Зустріч

Масляна вважалася справжнім жіночим святом. Святкували його весело і завзято. Святкування починалося з понеділка. Млинці пекли чоловіки. Це були різні млинці, з начинкою або без, а також готували вареники і все, що має форму кола: ватрушки і оладки.

В цей день починали пекти млинці, а найперший спечений млинець обов'язково віддавали жебраку, щоб той згадав душі покійних родичів і дорогих людей. Люди запрошували рідних і знайомих у гості на млинці, а свекор зі свекрухою вранці відправляли невістку на день до батька й матері, щоб увечері самим прийти до сватів у гості.

Жінки, залишивши свої домашні турботи, відправлялися в корчму прийняти по чарці, поговорити про життя і повеселитися. Якщо до їхньої компанії хотів приєднатися чоловік, на нього одягали «колодки» — невеликі, перев'язані довгою стрічкою, дощечки. Зняти їх можна було тільки виставивши дамам могорич. А ще «в покарання» одягали ці самі колодки хлопцям і дівчатам, які так і не зв’язали себе сімейними узами в минулому році. Такі колодки можна було зняти тільки за викуп — приймалися цукерки, млинці і навіть гроші.

У перший день Масляної з соломи, старого одягу та інших підручних матеріалів споруджувалося опудало великий товстої баби, яке насаджували на кіл і ставили на головній площі міста або села.

Масляна — це підготовчий тиждень до Великого посту і присвячена вона, в християнському розумінні, примиренню з ближніми, і прощенню образ. Це час, який потрібно присвятити доброму спілкуванню з близькими, рідними, друзями, а також доброчинності. Необхідно пам’ятати про те, що Сирна седмиця готує нас до Великого посту — часу покаяння, роздумів про життя людини, про те, що нам ще належить зробити для свого духовного вдосконалення, щоб омолодитися душею.

Вівторок — Загравання

У народі цей день називали Загравання: на гуляння виходила молодь, народ починав активно ходити одне до одного в гості. Парубки запрошували дівчат покататися на санях під завзятий дзвін бубонців або спуститися з крижаної гірки — одним словом, загравали з красунями. Також в цей день відбувалися оглядини наречених, так як всі масляні обряди, по суті, зводилися до сватання, для того, щоб після Великого поста зіграти весілля. У сім’ях готували пиріжки та вареники з сиром, галушки з сиру, оладки. Заміжні жінки знову збиралися на посиденьки і веселилися.

А на вулицях, як і в Святки, ходили ряджені, починалися веселі театральні вистави (балагани). Всюди шум, гам і сміх. Воно й не дивно, адже в народі побутувала думка, що найбагатшим в наступаючому році буде той, хто сміється голосніше за всіх. А потім всі дружною юрбою відправлялися кататися на санях.

По тому, як чоловік спускався, люди судили про долю, яка йому уготована. Наприклад, якщо з’їжджаєш з гірки благополучно, то і наступний рік буде хорошим. Чим далі проїдеш — тим довше твоя лінія життя. На катання брали з собою і новонароджених — щоб ті вдало «в’їхали» в життя.

Середа — Ласуня

Вважалося, що на Масляну, а особливо в середу-ласуню, потрібно з’їсти стільки млинців, скільки душа забажає. Тому в кожному будинку накривали багатий стіл. Особливо готувалися тещі, адже саме в цей день до них у гості просто зобов’язані були заглянути зяті (у тому числі і майбутні, які вже отримали батьківське благословення на укладення шлюбу). Зазвичай для частування готували і млинці, і вареники, причому з різною начинкою. А коли зять сідав за стіл, теща не спускала з нього очей. І зовсім не тому, що не злюбила. Насправді жінка гадала, яким виявиться чоловік її донечки. У народі вірили: якщо чоловік вибирає млинці або вареники з солоною начинкою, значить він впертий і з гонором. А якщо солодкими ласує, то ніжно і лагідно стане звертатися зі своєю дружина. Раділи тещі і в тому випадку, якщо зять багато їв — не ледачий, значить, працьовитий, за ним дочка буде, як за кам’яною стіною.

Четвер — Розгуляй (інші назви: Розгул, Широкий розгул, Перелом, Широкий Четвер)

З четверга починалася Широка Масляна, роботи по господарству припинялися, а святкування розгорталися на всю широчінь. Народ вдавався до всіляких потіха, влаштовувалися катання на конях, кулачні бої, різні змагання, які супроводжувалися поїданням млинців і всіляких страв. Сенс Широкого Четверга, як і всієї Масниці — виплеск накопиченої за зиму негативної енергії і вирішення різноманітних конфліктів між людьми.

П'ятниця — Тещині Вечірки

Ще в четвер ввечері зять зобов’язаний був зайти до тещі, вклонитися їй у пояс і покликати до себе на млинці. А зранку з цією ж метою в будинок тещі він посилав «кликачів» — в основному своїх молодих родичів і друзів. Причому, чим більша кількість людей запрошувало тещу, тим краще — все це символізувало пошану й повагу зятя і його любов до дружини. В цей день теща зі своїми подругами і родичами приходила з візитом в гості до зятя на млинці, а млинці в цей день пекла вже її донька.

В цей день особливу увагу приділяли і молодятам. За традицією вони, вбравшись, виїжджали у світ, навідувалися в гості до всіх, хто побував у них на весіллі, а потім урочисто під пісні та жарти з’їжджали з гори на санях. До речі, увечері відбувалося і ще одне обрядове катання. Зять зобов’язаний був виконати свій святий обов’язок — прокатати задоволену і сите тещу вулицями села або містечка.

Ті чоловіки, які були зацікавлені в хороших відносинах з тещею, мчали на санях з вітерцем, з гиканням, вибираючи рівну дорогу. А ті, хто не боявся з тещею посперечатися і висловити свою незгоду, намагалися проїхатися по поганій дорозі — з вибоїнами. Справедливості заради, слід зауважити, що на такий вчинок мало хто з зятів наважувався. Адже найголовніше — це мир та лад у сім’ї.

Субота — Золовчині посиденьки

Масниця — свято, що зміцнює сім’ю. Тому згадували і ще про одну родичку (якщо, звичайно, така була) — сестру чоловіка. Для неї готували спеціальний подарунок і в суботу звали в гості на млинці, щоб вручити презент. А ще в суботу ввечері відбувалося головне дійство Масляної — спалювання опудала зими. Наші предки вважали цей масляний вогонь мало не чарівним. Наприклад, спалюючи зиму, в багаття, що розгорілося, кидали старі речі, а разом з ними символічно і всі неприємності минулого року. Згідно з повір'ям, вогонь своєю магічної силою очищав людину від горя і негативу. Після цього попіл від багаття розвіювали по полю — це віщувало хороший врожай.

Неділя — Проводи Масляної або Прощена неділя

В цей день потрібно було обійти всіх родичів і знайомих, і попросити у них вибачення за умисні або несвідомі образи, щоб вже на наступний день розпочати Великий пост з миром в душі. При зустрічі з людиною слід триразово поклонитися і випросити взаємного прощення: «Прости мене, в чому я винен чи згрішив перед тобою». «Хай вибачить тебе Бог, і я прощаю», — такою була відповідь. На знак примирення обов’язково потрібно було тричі поцілуватися.

У цей день ходили і на кладовище, щоб пом’янути близьких і залишити на могилах млинці. А ввечері родина знову збиралася за великим столом. Головна страва, як не дивно, вже не млинці, а вареники з сиром і сметаною. Врахуйте, сир з останнього вареника вважався магічним. За повір’ям, той, хто зуміє зберегти його до Пасхи, зможе бачити домових та відьом. Після вечері здійснювали ще один цікавий обряд — полоскання зубів. Існувала думка, що якщо не зробити цього в кінці Масниці, то чорти потихеньку будуть діставати з них крихти сиру, причому до тих пір, поки не витягнуть разом із зубами.

Ворожіння на Масницю

З настанням темряви дівчата починали млинцеве ворожіння. Кожна бажаюча повинна була вийти на вулицю з млинцем в руках і, набравшись сміливості, запитати в першого ліпшого чоловіка, як його звуть. У нареченого буде те ж ім’я, що й у перехожого, і красивий (або негарний) він виявиться настільки ж.

Ось тут починається найцікавіше. Якщо зовнішність першого зустрічного і його ім’я влаштовували дівчину, то млинець належало віддати перехожому, якщо ж ні — треба було швиденько з’їсти страву самій. Ближче до ночі дівчата вирушали спати і намагалися до ранку не забути те, що їм привиділось уві сні.

Вважалося, якщо красуні насниться, що вона їсть млинець, то її чекають удача й успіх у парубків. Якщо пече його, то в будинку буде панувати добробут протягом довгого часу. Ще можна потай від мами поставити на ніч під ліжко сковорідку, на якій на масляний тижня пекли млинці, і сказати: «Суджений-ряджений, приходь до тещі на млинці». Кого уві сні мама пригостить млинцями, той і буде нареченим її доньки.

Також по першому випеченому млинцю на масляний тиждень судили про те, що очікує протягом року до наступного Масляної:

• Якщо млинець легко перекинувся — цього року передбачається заміжжя.

• Якщо млинець пристав до сковороди — ще 3 роки в батьківському домі сидіти.

• Рівні краї у млинця — заміжжя щасливе буде.

• Краї нерівні, рвані — подумати треба, чи за того заміж збираєтеся.

• Якщо посередині вийшов пригрів, чоловік буде вірний. Якщо збоку — на сусідок задивлятися стане.

• Скільки дірочок в млинці — стільки дітлахів по лавках.

• Гарний рум’яний млинець — здоров’я багато буде, а блідий — до хвороб.

• Тонкий млинець — до легкого життя, а товстий — до праці.
Photo

Post has shared content
Міжнаро́дний день рі́дної мо́ви — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.

Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10 тисяч осіб, які активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов, котрими розмовляють менше 100 осіб, не задокументовані.

http://don.kievcity.gov.ua/news/3547.html
Photo

Post has attachment
Колодій — слов'янський обряд, приурочений до Масниці (Попільної середи), в якому дівчатам і неодруженим хлопцям прив'язували до ноги дерев'яну колоду на знак засудження або покарання за те, що вони не одружилися в належний час. В цей тиждень старші жінки жартома «карають» тих молодих парубків, які протягом року не знайшли собі пари і не одружилися. Таким був звичай наших Предків — усе живе повинно бути в парі. Тих, хто не знаходив собі дівчини, вважали причиною порушення гармонії, ладу в природі. Неодруженим парубкам чіпляли до ноги колодку, яку виготовляли спеціально для цього обряду, обплітали її стрічками, квітками. Цю відзнаку парубок повинен був волочити за собою, поки не дасть відкупного, тобто не пригостить жінок за таку честь, яку вони влаштували для нього. Такі обряди мали виховне значення, примушували замислитись про продовження роду, сприяли пошукам нареченої.

Колодій святкується в останній тиждень лютого. Колись давно кожен день цього тижня мав свою обрядодію, про що співається в давніх колодійних піснях. В цей час здійснюють також обряди завершення зимового періоду, зустрічі весни.
Photo

Post has shared content
Калуш, Галичина, літо 1915 року
Сфотографовано офіцером австро-угорської армії
Photo

Post has shared content
Фото поч. ХХст. '' Українці ''.
Photo

Post has attachment
Найгарніша постать нашої історії, не заплямована ні королівськими, ні царськими нагородами – полковник Богун, вроджений шляхтич, син – Федора Богуна, державця Бубнова на Київщині. Є свідчення, що одержав козак гарну освіту за кордоном. Знаємо, що дружина Івана Богуна померла, породивши сина Григорія, нащадка полковник виховував сам.
Багато дум і пісень оспівують Івана Богуна – талановитого стратега, майстра польових боїв та захисника міст. Найчастіше згадується облога Вінниці у лютому 1651 року. Полковник Богун тільки-но довідався, що Калиновський спалив Красне і полковнику Нечаю (другу Богуна) вічну славу проспівали. Тож, коли непрохані гості на овиді забовваніли, розчинилася міська брама – і півтори тисячі козаків кинулись назустріч тридцятитисячному польському війську. Козаки прорвали ліве крило ворога й почали поспішно відходити, щоб перейти Буг кригою й вийти до монастиря. Польська кіннота кинулася переймати козаків і собі вийшла на лід. Але сталася несподіванка: відступ Богуна був військовою хитрістю. Він заманив нападників на ту частину річки, де козаки вночі зробили ополонки та притрусили їх сіном. Значна частина ворожої кінноти згинула. Такою була перша зустріч поляків із оборонцями Вінниці. Калиновський обложив місто, але 12 днів козаки не тільки мужньо відбивали атаки, а й шарпали ворога вдалими нападами.
Однієї ночі Богун із загоном у 300 козаків виїхав на розвідку та вступив у бій. Мов Божа кара, воював полковник. Пізнавши Богуна, цілий натовп поляків кинувся на нього. Один ударив полковника древком прапора по голові, інші схопили козака за руки й ноги І, як описує польська хроніка, Богун одним рухом скинув ворогів, вирвався і, відбиваючись шаблею, погнав коня до річки. Вороний потрапив до ополонки, але швидко вискочив із води й домчав друга до монастиря.
Нарешті надійшла підмога. Поляки спочатку бій приймали, потім усе награбоване покидали й тікали, життя рятували… Три полки Йосипа Глуха, Мартина Пушкаря та Івана Богуна гнали польське військо аж до Кам’янця-Подільського. Тут у бою козаки відбили дівчину-сиротину. Кажуть, 15-літню козачку Оксану пан Чарнецький у Підгайцях для утіх вподобав і своїх слуг її викрасти послав. І стала Оксана прекрасним трофеєм Богуна: відвіз полковник сироту до замку, щоб дівча разом із Григорієм підростало. Та доля чар-зіллям пригостила Богуна й Оксану: вона зайнялася першим коханням, а він – останнім. Заслав полковник сватів до дівчини, і рушники від неї одержав. Тільки з весіллям мусив зачекати, не на часі -бо.
У червні 1651 року під час битви під Берестечком, коли зелений кінь помчав Хмельницького, Богуна було обрано наказним гетьманом. Зайнявся він порятунком війська: уночі 47 тисяч козаків вивів Іван Богун через нашвидкуруч споруджену греблю. Зосталися полковник Нечипайло і 300 тих, що “як скло, товариства лягло” З ними навіки лишився митрополит Іосаф Коринтський, який привіз Хмельницькому меч, освячений у Єрусалимі на гробі Господнім.
У 1652 році козацьке військо здобуло перемогу під Батогом. Ця битва – вершина воєнного таланту і майстерності полководця Івана Богуна. Сучасники її порівнювали з перемогою Ганнібала над римлянами у Каннах /216 року до н.е./.
Виявилося, що не забув Стефан Чарнецький Оксани. У березні 1653 року він повів відбірне військо на Брацлавщину. Нелюдською була поведінка поляків: убивали всіх, палили все. Винахідливий Богун заманив великі сили ворога під Монастирище /на Вінниччині/ і 21 березня дав вирішальний бій. Поляки розгорнутим фронтом пішли на козацькі укріплення. Сам же Богун вивів із фортеці найкращі сили кінноти і вдарив у тил ворога. Не витримали поляки подвійного удару, кинулися врозтіч, Чарнецький був тяжко поранений.
У травні Іван Богун очолив 20-тисячний загін, який разом із Тимошем Хмельницьким здійснив Молдавський похід. У листопаді – переможний бій під Жванцем, де від повного розгрому поляків урятували татари. За це людолови одержали королівський дозвіл на ясир, тому Іван Богун став грозою степових піратів.
Нарешті можна було вкласти меча до піхов. Послав полковник гінця, щоб весільний коровай вчиняли, сам поспішив до Оксани. Та знову зустрілася чамбула татар, розбили людоловів козаки, визволили бранців – і заклякли… На татарській гарбі лежала Оксана: червоною калиною горіла на грудях Богунової нареченої смертельна рана..
Ні до Москви, ні до Польщі Богун не пристав. Він до Переяслава не прибув і рішуче відмовився присягати царю.
У жовтні 1657 року полковник підписав Корсунську Умову зі Швецією, котра “Військо Запорозьке за нарід вільний і нікому не підлеглий проголошувала.” Згодом Івана Богуна було арештовано польською шляхтою і рік він пробув ув’язненим у Мальборгській твердині. Та авторитет козак мав такий, що король мусив звільнити Богуна й призначити його помічником Тетері, наказним гетьманом. Приймаючи цю посаду, мав на меті українець силами козаків та росіян завдати нищівного удару Польщі й визволити Україну. Та як завжди, знайшовся “добродій”, який польському королю передав лист Богуна до російського командувача Ромодановського.
17 лютого 1664 року Івана Богуна було схоплено поляками під Новгород-Сіверським і розстріляно. Славу Богуна пронесли син Григорій та онук Леонтій.

Wait while more posts are being loaded