Post has attachment
Чарівна хустка (бурятська казка)
#деревоказок #derevokazok #казки #казка #kazky #fairytales #tales #нардніказки #алтайськіказки #дід #дідібаба
Колись у давнину жив собі пастух. І була в нього дочка, негарна з лиця, але серце мала дівчина добре. От помер пастух, і залишилася дівчина жити у родичів. Родичі були злі й пожадливі люди. Вони примушували бідну дівчину з ранку до пізнього вечора тяжко працювати. А їсти майже не давали. Цілий день тільки й чути: «Гей, опудало, зроби це, зроби те. Біжи туди, біжи сюди».

Одного разу, коли хазяїна не було дома, завітав до юрти старезний дід. Пожаліла дівчина старого, чаєм пригостила. Відпочив дідусь, став прощатися. Каже дівчині:

– Хочу тобі віддячити за твою доброту, дівчино. Візьми цю хустку. Рано-вранці, коли сонце зійде, і пізно ввечері, коли зайде сонце, обтирай хусткою лице.

Тим часом повернулися хазяї. Побачили старого і, дізнавшись, що .....

Читати казку: https://derevo-kazok.org/charivna-hustka-burjatska-kazka.html
Photo

Post has attachment
Зачарована принцеса (Джозеф Джейкобс)
#деревоказок #derevokazok #казки #казка #kazky #fairytales #tales #казкаавторівсвіту #авторськіказки #англійськаказка #авторськаказка
У замку Бамборо жив король. У нього була красуня дружина і двоє дітей: син, котрого звали лицар Вінд, і дочка Маргарита. Лицар Вінд подався в чужі краї на пошуки щастя, а незабаром, як він поїхав, померла королева. Король довго оплакував її, але якось під час полювання він зустрів дівчину надзвичайної краси і вирішив одружитися з нею. Він послав додому гінця із звісткою, що скоро привезе в замок Бамборо нову королеву.

Принцеса Маргарита була незадоволена, дізнавшись, що мачуха займе місце її матері, але не стала перечити батьковій волі і у призначений день підійшла до воріт замку з ключами, щоб передати їх мачусі.

Незабаром до воріт під'їхала процесія, і нова королева зупинилася біля принцеси. Маргарита низько вклонилася мачусі і стояла, опустивши очі, хоч її щоки пашіли.

– Вітаю тебе, любий батьку, у твоєму спадковому замку, – сказала вона, – вітаю тебе, моя нова мати, все, що тут є, – твоє. – І вона подала їй ключі.

Один з лицарів, що супроводжували нову королеву, із захопленням вигукнув:

– Бачить Бог, чарівнішої за цю північну принцесу немає нікого на світі.

Королева спалахнула, її очі заблискали, і вона гнівно зауважила:

– Благородний лицарю, ви могли б принаймні зробити виняток для мене. – А сама подумала: «Скоро я покладу край її красі».

Тієї ж ночі королева, котра, як виявилося, була чарівницею, прокралася у віддалений підвал і стала там чаклувати. Тричі вона вимовила свої заклинання і нарешті зачарувала принцесу Маргариту. Ось що шепотіла зла королева:

– Ти обернешся на страшного змія і залишишся чудовиськом, аж поки лицар Вінд, син короля, прийде у скелі Спіндль і тричі тебе поцілує.

Так леді Маргарита лягла спати вродливою дівчиною, а прокинулася страшним змієм. Вранці до кімнати принцеси увійшли служниці і побачили, що на її ліжку, згорнувшись, лежить чудовисько. Воно розгорнулося й .....

Читати казку: https://derevo-kazok.org/zacharovana-princesa-dzhozef-dzhejkobs.html
Photo

Post has attachment
Чабаненко (турецька казка)
#деревоказок #derevokazok #казки #казка #kazky #fairytales #tales #казкинародівсвіту #турецькінародніказки #турецькаказка
Був собі колись давно в одного чабана син, та такий гарний, що міг сказати ранковій зорі: «Або ти сходь, або я зійду!»
 Закортіло якось хлопцеві помандрувати по білому світу, але не було у нього нікого, щоб порадитися. Отож кинув він свою хатину та й пішов світ за очі.
 Довго він мандрував, аж прийшов до якогось міста. Дуже припало воно йому до вподоби, от і живе хлопець там уже кілька днів. Якось, блукаючи за містом, побачив він палац. А з вікна того палацу визирнула дівчина. Як угледів її чабаненко, так і закохався. І дівчина його щиро полюбила. Дивляться вони одне на одного, не можуть і слова промовити. Але ж юнак опинився на чужині, то що ж він має сказати – повертає назад до міста. Тільки дівчина не йде у нього з голови.
 А в тому місті та жила стара чарівниця, і така, що могла й Дунай навпаки повернути.
 Почув про неї чабаненко та й пішов до старої. Поцілував їй руку й благає:
 – Матусю, я чужинець у вашому краї. Чи не пустиш мене до себе жити?
 Баба відмовляється, не хоче, але хлопець так її благав, що вона нарешті погодилася..
 Ось минає день, другий, п’ятий. Хлопець живе у старої, носить їй з базару їжу, порається в господі. Ото баба й каже:
 – Сину, ти мені добре служиш – либонь, не з доброго ж дива? Скажи, яке ти маєш бажання?
 Зітхнув юнак, стало йому соромно, та все-таки розповів він їй, що його мучить.
 – Матусю, я далебі збожеволію від кохання до тієї дівчини. Що хочеш роби, твоя воля, тільки зведи мене з нею,– просить чарівницю.
 Почула ці слова стара та й засміялася:
 – Ет, хіба це справа? Це мені легше зробити, ніж води напитися!
 І вона одразу ж іде на базар, загадує писареві написати прохання до падишаха й дістає зі скрині печать із талісманом.
 Ледве-но поклала вона той талісман хлопцеві в рот, як він став дівчиною-красунею. Накидає баба на нього фередже, а сама ...

Читати казку: https://derevo-kazok.org/chabanenko-turecka-kazka.html
Photo

Post has attachment
Гусятниця біля колодязя (Брати Ґрімм)
#деревоказок #derevokazok #казки #казка #kazky #fairytales #tales #казкиавторівсвіту #казкибратівҐрімм #братигрімм #авторськіказки #німецькаказка
Жила колись на світі стара-стара бабуся, жила вона із стадом гусаків та гусок у глушині між горами, де була в неї маленька хатинка. Кожного ранку стара брала костур і вирушала, кульгаючи, у ліс. Там бралася стара за роботу, і трудилася вона більше, ніж дозволяли їй її роки. Вона рвала траву для своїх гусаків та гусок, збирала дикі яблука й груші, які тільки могла дістати рукою, і все це вона приносила на своїй спині додому. Якщо вона зустрічала когось по дорозі, вона ласкаво його вітала: «Добрий день, милий земляче, а сьогодні погода гарна. Ти, мабуть, дивуєшся, що я несу траву, але ж кожний повинен нести свій тягар на плечах».

 Люди, однак, зустрічалися з нею неохоче і намагалися якось її обійти, а якщо доводилося проходити повз неї батькові із сином, він тихенько шепотів йому:

 – Ти старої цієї стережися, вона хитра-хитра, це відьма.

 Якось вранці проходив через ліс красивий молодий чоловік. Сонце світило яскраво, співали птахи, і між листям пролітав прохолодний вітерець. Юнак був сповнений радості та веселощів. По дорозі йому ніхто ще не зустрічався, і раптом він побачив стару відьму, вона стояла на колінах і зрізала серпом траву. Вона набрала в свій мішок уже цілу купу, і стояли коло неї два кошики, повні диких груш та яблук.

 – Бабусю, – сказав молодий чоловік, – а як же це ти все донесеш?

 – Що робити, мій милий, нести треба, – відповідала вона, – дітям багатих людей цього робити не доводиться. Про це селяни кажуть:

 – Озираєшся дарма,

 Не позбавишся горба.

 – Може, ви мені допоможете? – сказала вона, коли той зупинився коло неї, – спина-то у вас міцна, а ноги молоді, це для вас буде легко. Та й дім-то мій не так уже звідси далеко, он за тією горою стоїть він, у .долині. Вам тут піднятися – раз-два, та і все.

 Зжалівся молодий чоловік над старою.

 – Мій батько хоча й не селянин, – відповів він, – а багатий граф, але щоб ви знали, що не одні тільки селяни вміють носити важке, я вашу в’язанку віднесу.

 – Що ж, спробуйте, – сказала стара, – мені це буде приємно. Доведеться вам, правда, пройти цілу годину, але що це для вас? А он ті яблука і груші ви теж повинні нести.

 Коли молодий граф почув, що треба йти цілу годину, це здалося йому дещо дивним, але стара тепер......

Читати казку: https://derevo-kazok.org/gusjatnicja-bilja-kolodjazja-brati-grimm.html
Photo

Post has attachment
Лісова баба (алтайська казка)
#деревоказок #derevokazok #казки #казка #kazky #fairytales #tales #нардніказки #алтайськіказки #дід #дідібаба
Там, де прозоре джерело нестишно жебонить, де молоді модрини ніжно зеленіють, де дві зозулі дзвінко кують, кому довгий вік общяючи, кому близьку смерть прорікаючи, жили у ветхому аїлі, закіптюжені, наче дим, старий дід і стара баба.

Дітей своїх вони виростили, синів на дальні кочовища вирядили, дочок заміж повидавали, самі вдвох зосталися. Ні скринь з добром, ні табунів, ні рогатої худоби в них не було. Всього й господарства – одна безрога корівчина.

Стара навесні до лісу ходила, ломакою в землі длубалася, коріння кандика та головки лілії-саранки в мішок збирала, так і перебивалися. А старий жив безтурботно – люльку палив та зозуль слухав.

От одного разу і каже він своїй бабі:

– Сьогодні зозулі нам близьку смерть віщували. Давай заколемо корову, хоч перед смертю м’яса попоїмо.

Стара заплакала, об поли руками вдарила.

– І не сором тобі, старий? Стільки літ молоком корови ми ситі були, а ти що надумав?

Та старий своєї баби слухати не став, вчинив по-своєму.

Розсердилася стара баба й пішла, старого покинула.

Ішла горбами, долинами, великі ріки, де мілко, переходила, через струмки кладки перекидала. На гірські перевали сходила, донизу спускалася і прийшла в тайгу, де між деревами на галявинах і по схилах гір паслися дикі кози-теке, козли та бурі марали.

Стара лагідно до звірів усміхнулася, протяжну пісню заспівала, і дикі звірі до старої підійшли.

Гірським диким козлам вона руку на спину кладе, лякливих маралів гладить, кабарзі за вухами чеше, із звірами, мов з людьми, бесіду веде.

Дикі вільні звірі вухами ворушать, слухають, ніби мову старої розуміють, спокійними очима на неї позирають.

І лишилася стара жити в тайзі. З сокирою походила, жердин назбирала, кору з модрини обдерла, поставила собі аїл. Диких кіз, маралух доїла, молоко квасила, сир-арчу віджимала, потім на .....

‼️Читати казку‼️
https://derevo-kazok.org/lisova-baba-altajska-kazka.html

Post has attachment
Талан і безталання (литовська казка)
#деревоказок #derevokazok #казки #казка #kazky #fairytales #tales #нардніказки #литовськіказки #бідняк #багач #брати #підступність #справедливість
В одному селі жили собі два брати. Один був багатий, скупий та бездушний, а другий – бідний, але з добрим серцем чоловік. Коли проходив який-небудь жебрак селом і надвечір заходив до багатого попроситися переночувати, то його виганяли та ще й, бувало, собаками цькували. А бідний кожного жебрака на ніч приймав. Клав він його на останній куль соломи, ділився останньою шкоринкою хліба.

Одного холодного зимового вечора бідний брат не мав чим печі розтопити. Пішов він до багатого брата сірників позичити. Але брат йому сірників не позичив та ще й випровадив:

– Може, ти думаєш, що мені хтось даром сірники дає? А ти до того дожився, що я вже й не сподіваюсь, аби ти коли-небудь позичене мені віддав. Іди геть з-перед моїх очей! Я нікому нічого не позичаю.

Сердешний бідак поплентався додому сумний-пресумний, бо ж знав, що вдома в темній та холодній хаті на нього чекають голодні діти й хвора жінка. Отак ідучи лісом, він помітив вогник, а згодом побачив "і сивого дідуся, який ніс ліхтаря.

– Оце тобі вогонь,– промовив дідусь,– але завтра ти повинен покинути свою стару хату, як хочеш пожити щасливо.

Зрадів чоловік, що хоч руки біля вогню погріє, але запали йому в душу дідусеві слова: мусить покинути свою хату. Повернувся він додому й про все розповів жінці та дітям. Усім було шкода покидати свою хату. Хоч яка вона була стара, але не знали вони, куди підуть і де притулок знайдуть. Однак і тут зоставатися було нічого. І надумалися всією родиною того дідуся послухати. Прокинулись уранці, зв’язали в рядно усі свої пожитки, завдали за спину, аж чують, хтось кричить із-під печі:

– Не покидайте мене, не покидайте мене!

Здивований бідняк прислухався: що воно таке і чого йому треба?

– Я талан твого брата, а твоє безталання. Візьми і мене з собою, коли сам ідеш! – озвався з-під печі той голос.

Бідняк, не довго думаючи, узяв пляшку та й каже:

– Лізь у цю пляшку! Будемо разом блукати.

Безталання влізло в пляшку, бідняк міцно заткнув її й пішов

з хати. А коли вони йшли через річку, вкинув ту пляшку в ополонку. Через якийсь час родина бідного брата повернулася знов додому, до своєї хати. Тепер їм у всьому щастило: і хліб родив, і худоба плодилася, і все господарство розросталося, як на дріжджах.

Незабаром бідний брат і хату збудував, зробився зовсім багатим господарем. Одного разу скликав він усіх сусідів, щоб і вони потішилися його щастям. Серед гостей був і його багатий брат-скнара. Здивувався він, побачивши, що в йогр бідного брата з’явилося таке господарство. І все думав: з чого б ото цей злидень отак розбагатів? Він і так і сяк випитував брата, але ....

‼️ Читати продовження казки:‼️
https://derevo-kazok.org/talan-i-beztalannja-litovska-kazka.html

Post has attachment
Той, що думає (литовська казка)
#деревоказок #derevokazok #казки #казка #kazky #fairytales #tales #нардніказки #литовськіказки #бідняк #багач #жадібність #кмітливість #справедливість #хитрість #чорт
В одному селі жив собі дуже бідний чоловік. Мав тільки хатину, де по всіх кутках вітер гуляв, хвору жінку та п’ятеро голодних діток. Його сусід-багатій, якому бідняк вчасно боргу не повернув, забрав у нього останню корівчину. Хоч як просила багатія біднякова жінка не забирати корови, хоч як плакали діти, він все одно забрав їхню годувальницю. Тоді узяв бідняк торбу за спину та й каже жінці:

– Піду між люди, може, десь влаштуюсь, на хліб вам зароблю.

Проходив той чоловік цілий день, а роботи так ніде й не знайшов. Увечері, сумний та стомлений, повертався додому. Дорогою в лісі його й ніч застала. В глибині лісу він помітив якийсь вогник. Підійшов ближче, аж бачить: на пеньку якийсь пан сидить ще й цигаркою попихкує. Чоловікові якось не по собі зробилося.

Привітався й хотів далі рушити, та незнайомець обізвався до нього:

– Чому це ти такий сумний? І куди так пізно йдеш?

– Чом же мені сумним не бути? – відповів бідняк.– Проходив цілісінький день, а в роті ще й крихітки хліба не мав. Сподівався якусь роботу знайти, але не щастить мені. Повертаюся з порожніми руками, а вдома мене виглядають голодні діти.

– Я тобі дам роботу,– каже пан. – І добре за неї заплачу.

Сядь на цей пеньок і висиди на ньому три ночі. Але не дрімай, бо як дріматимеш – голову тобі зверну.

Чоловік погодився. Сидіти – робота неважка, може, дасть бог, і не засне. Сів чоловік на пеньок та й сидить. А пан – то був чорт, що в людину обернувся, – сів на сусідній пеньок і дивиться: чи не стане чоловік дрімати. «Він все одно засне,– думає чорт,– а я його – хап та й понесу до пекла».

Сидить чоловік годину, сидить другу – нічого. Опівночі опустився сон і приспав увесь ліс, дерева, птахів, комах... А коли знайшов людину, то так .....

‼️Читати казку:‼️
https://derevo-kazok.org/toj-shho-dumaye-litovska-kazka.html

Post has attachment
Нудьга (Марина Кірносова)
#деревоказок #derevokazok #казки #казка #kazky #fairytales #tales #нлітературніказки #МаринаКірносова #бабуся #нудьга #хлопчик
Павлик сидів біля віконця та розглядав краплини, що стікали по ньому.
– Як нуднооо... – стогнав він. – Коли дощ, робити зовсім нічого.
– А якщо стогнати, можна подумати, тобі веселіше стане, – посміхнулась бабуся.
– Ну, ба…
– А ти почитай книжку.
– Нудно.
– Намалюй щось.
– Нудно.
– Достань конструктор.
– Не хочу…
Тут роздався дверний дзвінок.
– О, це вже моя подруга прийшла. Закінчуй стогнали та займись ділом! – бабуся пішла відкривати двері.
– Нудьга! – знову вимовив хлопчик.
– Ну скільки можна мене кликати. Я не можу швидше. Та хіба в дощ усюди встигнеш? Як почнуть діти сумувати, то з ніг зіб’єшся, поки до всіх завітаєш.
– Ти хто? – здивовано дивився Павлик на маленьку дівчинку, розміром з долоню хлопчика, яка стояла на підвіконні. Вона була схожа на листок дерева, бо все в неї було зеленого кольору: плаття, туфлі, капелюшок і, навіть, парасолька.
– Це ти хто? – вона строго тицьнула в хлопчика своєю парасолькою.
– Ой, боляче… Я Павлик. А ти?
– Я Нудьга. Приходжу, коли мене кличуть. А зараз ....
Читати казку: https://derevo-kazok.org/nudga-marina-kirnosova.html

Post has attachment
Хто-хто в теремкові живе? (Юрій Ярмиш)
#деревоказок #derevokazok #казки #казка #kazky #fairytales #tales #літературніказки #ЮрійЯрмиш #вовк #зайчик #казкипротварин #лисичка
Біжить полем Мишка-Шкряботушка. Бачить: стоїть собі теремок. Просторий, високий, красивий, двері навстіж відчинені – заходь, живи на здоров’я!
Зраділа Мишка, скоріше забігла до теремка, ще й двері за собою причинила.
Стрибає полем Жабка-Скрекотушка.
– Хто-хто в теремкові живе?
– Я, Мишка-Шкряботушка!
– Давай разом жити!
– Ні, Жабко-Скрекотушко, мені в теремку тісно! Будуй собі другий поверх!
– Гаразд,– каже Жабка-Скрекотушка.
І збудувала собі другий поверх аж на дві кімнати.
Біжить полем Зайчик-Побігайчик.
– Хто-хто в теремкові живе?
– Я, Мишка-Шкряботушка!
– Я, Жабка-Скрекотушка!
– Пустіть і мене до теремка!
– Ні, Зайчику-Побігайчику! – дружно кажуть Мишка з Жабкою.– Нам у теремкові разом буде тісно. Будуй собі третій поверх!
І збудував собі Зайчик-Побігайчик третій поверх аж на три кімнати!
Петляє полем Лисичка-Сестричка:
– Хто-хто в теремкові живе?
– Я, Мишка-Шкряботушка!
– Я, Жабка-Скрекотушка!
– Я, Зайчик-Побігайчик!
– Пустіть і мене до себе жити!
– Ой-йой! – занепокоїлись мешканці теремка.– Нам самим тут тісно! Будуй собі четвертий поверх!
І збудувала Лисичка-Сестричка власний четвертий поверх на ...
Читати казку: https://derevo-kazok.org/hto-hto-v-teremkovi-zhive-jurij-jarmish.html

Post has attachment
Аязхан (туркменська казка)
#деревоказок #derevokazok #казки #казка #kazky #fairytales #tales #народніказки #туркменськіказки #туркменськінародніказки #кмітливість #падишах #розум #чоловік
Був собі давно колись один падишах, і такий справедливий, що в цілому світі такого не знайти. Сидів він якось та й міркував: «Цікаво було б знати, хто найгірший серед людей і серед тварин?» І ось що придумав: «Найгірший серед людей – падишах, найбридша тварина–мул, а найпоганша пташка – зозуля». А тоді скликав своїх підданих і каже:
– Є у мене троє запитань. Хто на них відповість, того я поставлю своїм візиром.
– Кажи, кажи,– загомоніла юрма.
Падишах і мовить:
– Хай мені скажуть протягом десяти днів, хто найгірший серед людей та яка тварина і пташина найпоганші.
Вийшло тоді наперед троє чоловіків і кажуть:
– Падишах, з твого дозволу ми спробуємо пошукати відповідь.
– Гаразд,– одказав падишах,– шукайте, я дозволяю.
І пішло троє чоловіків у далеку дорогу. Ось ідуть та й ідуть, а назустріч їм коростявий верблюд.
– Бридотнішої тварини годі й шукати,– вигукнули чоловіки.– Цього верблюда нам сам господь послав. Зловімо, хай іде за нами.
Упіймали верблюда та й ведуть. Коли це трапився їм чоловік – рудий-рудий, тільки борода не росте.
– Гіршого за нього й бути не може,– вирішили ті троє.– Нам його сам аллах послав.
Забрали з собою того чоловіка та й ведуть, аж надибали на ворону з перебитим крилом.
– Поганішої птиці й не знайти! – сказали чоловіки.– Тепер усі три загадки ми відгадали.
Забрали ворону та й вертаються додому. Коли це при дорозі криниця стоїть. Сіли чоловіки під криницею відпочити. Аж підходить до них чабан.
– Щастя вам і талану в дорозі,– привітався він до них, а тоді й питає: – Куди ж ви мандруєте?
Розповіли чоловіки всю свою пригоду та й показують:
– А це ті, що гірших за них і не буває.
А тут якраз підійшла отара води напитися.
– Гаразд,– каже чабан,– відпочиньте, а я заріжу барана та пригощу вас, якщо ви падишахові люди.
Зарізав чабан барана, приготував обід, а тоді й каже:
– Ті, кого ви з собою ведете, зовсім не те, що треба падишахові. Відпустіть їх, а я скажу вам відповідь, тільки не розповідайте нікому, що це я вас навчив.
– Гаразд, ми не скажемо, тільки дай відповідь на падишахову загадку.
І пастух сказав:
– Якщо ви скажете йому, що найгірший серед людей– падишах, найбридша худобина – мул, а найпоганша пташка – зозуля, він буде задоволений.
Пораділи чоловіки й, не запитавши пастуха, чому це так, подалися до падишаха. Ще здалеку вони почали .....

Читати казку: https://derevo-kazok.org/ajazhan-turkmenska-kazka.html
Photo
Wait while more posts are being loaded