Пароплав почав відходити від пристані "Русскій міръ". З берега почали доноситися поклики, плач, верещання, безперервний лемент.

Ось дехто Захарова перервала усі справи і почала читати проповідку про жахи без "Русскаго міра". Ось одна за одною програми центральних каналів того "міра" кинули власні проблеми і почали страхати українців.

- Стійте! Ви куди? Ми ж рідні! Назавжди!

А в цей час з російської зброї, яку з щирою любов'ю використовували рідні, вбивали на сході України наших військових і мирне населення.

- Стійте! Ви куди-и-и?

З рубки капітана пароплава пролунали рядки російського класика:

Один одного ми пізнали,
Зійшлись і розійдемось знов.
Була без радості любов,
Тож розлучаючись не сумували…

Адьйо, берег у млі! Адьйо…

Shared publicly