Profile cover photo
Profile photo
ІНФОРМ АКТИВ
Ми забезпечуємо результат, що дозволяє зміцнювати і розвивати Ваш бізнес.
Ми забезпечуємо результат, що дозволяє зміцнювати і розвивати Ваш бізнес.
About
Posts

Post has attachment
АВАНСОВИЙ ЗВІТ: ПОРЯДОК ЗАПОВНЕННЯ, СТРОКИ ПОВЕРНЕННЯ НЕВИКОРИСТАНИХ КОШТІВ

В каких случаях составляют авансовый отчет

Как следует из пп. 170.9.3 НКУ и Порядка № 1276, Отчет об использовании средств, выданных на командировку или под отчет (далее — авансовый отчет) придется составлять, если работнику выдавали аванс на командировку или средства под отчет на хозяйственные (производственные) цели, на расходы, связанные с исполнением некоторых гражданско-правовых действий . Кроме того, такой отчет составляют, когда работник потратил собственные средства во время командировки или на хозяйственные нужды. На сроки отчетности влияет форма и способ расчета.
Буквально читая пп.пп. 170.9.2 и 170.9.3 НКУ, можно сделать вывод, что отчитываться нужно до окончания пятого банковского дня, следующего за днем завершения командировки. 
Или за днем, в котором налогоплательщик завершает выполнение отдельного гражданско-правового действия по поручению и за счет лица. 

Относительно сдачи отчетности по средствам, полученным с личной платежной карточки, — существуют две точки зрения. Одна вырисовывается, если буквально читать пп. 170.9.2 НКУ: отчитываться за наличность, снятую с личной платежной карточки и израсходованную на командировку, нужно точно так же, как и за выданную из кассы предприятия — до окончания пятого банковского дня, наступившего после дня завершения командировки. Однако ГНСУ в вышеупомянутом письме настаивает, что в случае получения средств из личной платежной карточки отчитываться следует до окончания третьего банковского дня после завершения командировки. На это указывает и абз. 4 п. 2 Порядка № 1276. Тем, кто не желает спорить с налоговыми органами, лучше придерживаться трехдневного срока отчетности. А тем, кто хочет отстоять свою позицию перед налоговиками, могут помочь п. 56.21 и пп. 4.1.4 НКУ, согласно которым при наличии противоречий норм в самом НКУ вопрос решается в пользу налогоплательщика. 

Как заполнять авансовый отчет 
Шаг 1. Работник, который вернулся из командировки и должен отчитаться за израсходованные в командировке средства, составляет авансовый отчет, заполняя большинство данных в нем, кроме нескольких позиций, которые заполняет руководитель и бухгалтер. Лицо, которое вернулось из командировки, также должно на обратной стороне бланка авансового отчета вписать все документы, подтверждающие расходы в командировке (или на хозяйственные нужды) с расшифровкой даты, суммы, кому и за что заплачено. 

Шаг 2.Бухгалтер принимает авансовый отчет для проверки под расписку, указывая сумму и количество документов, предоставленных у отчету. Он же заполняет информацию об остатке и перерасходе средств и бухгалтерские проводки. 
Также он делает отметку о проверке отчета, указывая сумму, дату и проставляя свою подпись. 

Шаг 3. Руководитель утверждает отчет, указав сумму прописью, дату его утверждения и завизировав его. 

Шаг 4.В случае невозврата или несвоевременного возврата остатка подотчетных (излишне израсходованных) средств бухгалтер (уже после утверждения авансового отчета) проводит расчет суммы налога, подлежащего удержанию, и ознакамливает работника с указанным расчетом под роспись. 

Излишне израсходованные средства: кто и как рассчитывает сумму НДФЛ 

Напомним! 

Налогоплательщик должен вернуть излишне израсходованные средства1в кассу или на банковский счет лица, которое их выдало, до или во время подачи авансового отчета (абз. 2 п. 2 Порядка № 1276). 

В случае если работник вернулся из командировки, составил авансовый отчет, но не вернул излишне израсходованные средства, бухгалтер должен рассчитать сумму НДФЛ. И хотя в самой форме авансового отчета и п. 3 Порядка № 1276 указано, что такой расчет делают, когда средства не возвращены в течение месяца, на который приходится предельный срок их возврата,у налогоплательщика возникает обязанность обложить их НДФЛ сразу как только закончился установленный п. 170.9 НКУ срок для отчетности. Это следует из п. 164.2.11 НКУ.

Следует обратить внимание на особенности обложения НДФЛ таких средств: базу налогообложения для средств, излишне израсходованных налогоплательщиком на командировку, определяют с применением «неденежного» коэффициента: для ставки 15% — 1,176471, для 17% — 1,204819 (абз. 2 п. 164.5 НКУ). Такой коэффициент применяется для того чтобы увеличить доходы работника на сумму НДФЛ, которую следует удержать из излишне израсходованных средств (см.образец заполнения авансового отчета). То есть получается, что за работника сумму НДФЛ фактически уплачивает предприятие за счет собственных средств. На практике встречается и другой подход к обложению НДФЛ излишне израсходованных средств — за счет любого налогооблагаемого дохода работника (после его налогообложения) за соответствующий месяц, а при недостаточности — за счет налогооблагаемых доходов других отчетных периодов. О минусах, плюсах, рисках и правовых основаниях для обоих вариантов мы рассказывали в материале «Предприятие выплатило работнику суточные в размере 360 грн за каждый день: удерживать ли налог на доходы» .

Напоследок отметим, что согласно пп. 168.5 НКУ налогооблагаемый доход, который начисляется налоговым агентом, но не выплачивается (не предоставляется) налогоплательщику, подлежит удержанию и перечислению в бюджет в сроки, установленные НКУ для месячного налогового периода. 

Светлана ЛИСТРОВАЯ, 

шеф-редактор газеты «Интерактивная бухгалтерия» 

Список использованных нормативно-правовых актов: 

НКУ — Налоговый кодекс Украины. 

Положение о кассовых операциях — Положение о ведении кассовых операций в национальной валюте в Украине, утвержденное постановлением Правления НБУ от 15.12.2004 г. № 637. 

Порядок № 1276 — Порядок составления Отчета об использовании средств, выданных на командировку или под отчет, утвержденный приказом Минфина от 05.12.2012 г. № 1276. 

1 Согласно п. 170.9 и пп. 164.2.11 НКУ, сумма превышения фактических расходов над их предельным размером, выплаченная работнику и не возвращенная им, будет считаться излишне израсходованными средствами, которые подлежат обложению НДФЛ. 

По материалам: www.interbuh.com.ua 
Add a comment...

Post has attachment
ПРЕДСТАВНИЦЬКІ ВИТРАТИ У ПОДАТКОВИХ ВИТРАТАХ ПІДПРИЄМСТВА

Кажуть, що гора з горою не сходиться, а людина з людиною завжди зустрінеться. Особливо якщо зустріч спеціально організована, а дата та місце — попередньо погоджені. 
Ідеться, звичайно, не про приватні зустрічі, а про зустрічі та прийоми за участю представників інших суб’єктів господарювання, котрі влаштовують підприємства — задля підтримки та розвитку існуючих ділових відносин, а також для налагодження нової взаємовигідної співпраці, пошуку нових ринків збуту товарів, робіт або послуг. Затрати на організацію та проведення таких представницьких заходів загальноприйнято вважати представницькими витратами.
Отож, проаналізуємо, які саме затрати можна обґрунтовано «підвести» під статтю представницьких витрат, якими документами варто забезпечитись (щоб зменшити страх і ризик) і як відобразити господарські операції в обліку
Представницькі витрати — це…
Одразу зазначимо, що ПКУ не містить ані визначення поняття «представницькі витрати», ані конкретного переліку витрат, які з метою обкладення податком на прибуток можна віднести до представницьких (відсутні також спеціальні обмеження, що в принципі — добре). Немає такого поняття й у нормативних документах із бухгалтерського обліку1 й інших законах2.
Відтак, якщо виходити із принципу «дозволено все, що прямо не заборонено законом», то під час віднесення затрат до представницьких витрат підприємства можуть діяти на власний розсуд, але водночас дотримуватися загальних вимог щодо визнання податкових витрат.
У той же час, якщо припустити, що стосовно представницьких витрат існує прогалина права, то задля її подолання за аналогією закону можна застосувати спеціальний нормативний акт (хоч і не закон), що регулює подібні відносини в бюджетних установах. Ідеться про Наказ № 1026. У листі ДПСУ від 22.11.2012 р. № 5743/0/61-12/15-1415 також підтверджується: підприємства, що не належать до бюджетних установ, згаданий документ «можуть використовувати як допоміжний (довідковий)».
Так от, якщо застосувати правові норми Наказу № 1026, то представницькі витрати — це витрати на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів із метою здійснення міжнародних зв’язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва.
Єдине, що для підприємств, які не належать до бюджетних, немає підстав обмежувати участь у представницьких заходах (і, відповідно, витратах) лише іноземними представниками і делегаціями, тобто резидентство учасників значення мати не повинно. Адже « установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва» важливе не лише в зовнішньоекономічній діяльності підприємства, а й у підприємницькій діяльності в межах України.
Вважаємо також, що представницькі заходи можуть проводитися не лише за основним місцезнаходженням підприємства-організатора, а й на будь-якій іншій території — в Україні чи за її межами3. Важливо, щоб водночас зберігався їхній представницький статус — на організованому прийомі чи зустрічі мають бути присутні представники чи делегації інших підприємств (організацій), із якими в підприємства вже існують або плануються для налагодження зв’язки, співпраця та ділові відносини.
Які види витрат можна віднести
до представницьких
Ураховуючи норми Наказу № 1026, до представницьких витрат можна віднести витрати, пов’язані з:
проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників (або іншого аналогічного представницького заходу, у т.ч. витрати на оренду та оформлення приміщення, музичний супровід, квіти та сувеніри для учасників тощо — прим.автора);
транспортним забезпеченням (доставкою представників до місця проведення представницького заходу та назад — прим. автора);
заходами культурної програми (відвідування екскурсій, театрів, музеїв, виставок, концертів тощо — прим. автора);
буфетним обслуговуванням під час переговорів (як в офісі підприємства, так і за його межами — у кафе чи ресторані — прим. автора );
оплатою послуг перекладача, який не перебуває в штаті підприємства (задля забезпечення перекладу під час проведення представницьких заходів за участі зарубіжних делегацій — прим. автора);
оплатою номерів у готелях (у т.ч. витрати, пов’язані з бронюванням номерів у готелях).
На думку автора, до витрат, пов’язаних із транспортним забезпеченням із метою доставки представників до місця проведення заходу та назад, не повинні включатися витрати на проїзд представників із місця їх постійного місцезнаходження (іншого населеного пункту чи країни), оскільки ці витрати можуть включатися до їхніх витрат на відрядження. Те саме можна стверджувати щодо витрат, пов’язаних з оплатою номерів у готелях. У свою чергу угодою між організатором представницького заходу та підприємством-учасником (або в запрошенні на зустріч) може бути передбачено, що всі витрати (включно з витратами на проїзд і проживання) покладаються на приймаючу сторону.
Представницькі витрати у податковому обліку
Щодо податкового обліку з податку на прибуток підприємств, то нормами пп. «а» пп. 138.10.2 ПКУ передбачено відносити до адміністративних витрат зокрема представницькі витрати. Проте одночасно з цим існує норма пп. 139.1.1 ПКУ, котра забороняє враховувати під час визначення оподатковуваного прибутку витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят тощо (крім витрат, «пов’язаних із провадженням рекламної діяльності», які регулюються нормами пп. 140.1.5 ПКУ). А витрати на проведення реклами, як ви знаєте, належать до витрат подвійного призначення. Тобто їх включають до податкових витрат лише коли вони пов’язані з провадженням господарської діяльності.
З урахуванням сукупної дії перелічених правових норм можемо сказати: представницькі витрати у вигляді витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг і відпочинку можуть потрапити до податкових витрат тільки якщо їх оформляти як такі, що пов’язані з рекламою (здійснені з рекламною метою) . У податковій декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої Наказом № 1213 (далі — Декларація) їх відображають у рядку 06.2 «Витрати на збут».
А все, що не буде пов’язано з рекламними заходами, але класифікуватиметься як представницькі витрати, можна включати до адміністративних витрат на підставі пп. 138.10.2 ПКУ. У Декларації їх відображають у рядку 06.1 «Адміністративні витрати» в тому звітному періоді, у якому вони були здійснені (п. 138.5, п. 138.10 ПКУ).
Зверніть увагу! 
Зараз не передбачено спеціального обмеження щодо розміру включення представницьких витрат до складу витрат із метою визначення оподатковуваного прибутку3. 
Нагадаємо 
Пенсійний фонд України в листі від 15.06.2012 р. № 13862/03-20 підтвердив, що на виплати підзвітним особам підприємства, пов’язані з компенсацією представницьких витрат, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не нараховується та не утримується4. 
У свою чергу в листі ДПСУ від 22.11.2012 р. № 5743/0/61-12/15-1415 роз’яснено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу підзвітної особи (із метою оподаткування ПДФО) не включаються кошти (готівкові, безготівкові, використання корпоративних платіжних карток), отримані від роботодавця під звіт на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг і відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (п. 170.9 ПКУ). Водночас обов’язковою умовою є рекламна спрямованість витрат, здійснених за рахунок таких коштів, і їх документальне підтвердження.
Обґрунтування представницьких витрат
у документах
У податковому обліку крім вимог стосовно зв’язку понесених витрат із господарською діяльністю існує ще одна: наявність підтверджуючих первинних документів, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, й інших документів, установлених розділом II ПКУ (пп. 139.1.9, п. 138.2, п. 44.2 ПКУ).
У листі ДПСУ від 22.11.2012 р. № 5743/0/61-12/15-1415 рекомендують підтверджувати витрати на проведення представницьких заходів такими документами:
наказ про проведення представницького заходу;
запрошення іноземних представників (делегацій) і їх відповіді (у вигляді листів, надісланих й отриманих за допомогою поштового, факсимільного й електронного зв’язку — прим. автора);
кошторис витрат;
акти виконаних робіт, накладні на відпуск продукції, товарів зі складу (документи з готелів, підприємств громадського харчування, екскурсійних бюро, транспортних компаній, договори оренди приміщень тощо — прим. автора);
звіт про проведений захід і фактичні витрати (у якому відображаються мета представницького заходу, результат проведення, дата та місце проведення, склад запрошених, учасники від приймаючої сторони, фактично витрачена на представницькі цілі сума — прим. автора);
тощо.
Ми в свою чергу (на розсуд підприємства) пропонуємо доповнити згаданий перелік програмою офіційного прийому, зустрічі чи іншого представницького заходу, у якій перелічити учасників — запрошених осіб та призначити представників підприємства, які здійснюють підготовку й організацію представницької зустрічі.
У разі коли проведення представницьких заходів є звичною практикою для підприємства, доцільно розробити та затвердити Положення про проведення представницьких заходів, у якому конкретизувати порядок їх проведення й оформлення.
Зоряна КУРИЛЯК,
юрист, експерт із питань
оподаткування та бухгалтерського обліку
Список використаних нормативно-правових актів:
ПКУ — Податковий кодекс України.
Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.
Закон про прибуток – Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.
Закон про ЄСВ — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
Наказ № 1026 — наказ Мінфіну «Про затвердження Норм коштів на представницькі цілі бюджетних установ та порядку їх витрачання» від 14.09.2010 р. № 1026.
Наказ № 1213 — наказ Мінфіну «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» від 28.09.2011 р. № 1213.
Інструкція зі статистики зарплати — Інструкція зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5.
1 Адже згідно з пп. 14.1.84 ПКУ інші терміни для цілей розділу ІІІ ПКУ використовуються у значеннях, визначених Законом про бухоблік і національними та міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
2 Оскільки на підставі п. 5.3 ПКУ інші терміни, що застосовуються в ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значеннях, установлених іншими законами.
3 Зауважимо, що нормативні документи НБУ дозволяють використовувати готівкову іноземну валюту (і кошти з корпоративних карток) на представницькі витрати (організацію офіційних заходів за кордоном).
1 Адже раніше згідно з вимогами пп. 5.4.4 Закону про прибуток представницькі витрати відносилися до валових витрат у сумі, що не перевищувала 2% від оподатковуваного прибутку платника податків за минулий звітний рік.
2 Базуючись на нормах п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ й Інструкції зі статистики зарплати.
 По матеріалам: Інтерактивна бухгалтерія 
Add a comment...

Post has attachment
ВІЙСЬКОВИЙ ОБЛІК ЗА МІСЦЕМ РОБОТИ: ПОЕТАПНА ІНСТРУКЦІЯ З ОРГАНІЗАЦІЇ

 Коли роботодавці повинні вести військовий облік

Військовий облік призовників і військовозобов'язаних ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації ділиться на три види (ч. 3 ст. 33 Закону № 2232).  

Необхідність вести персональний облік військовозобов'язаних та призовників на підприємствах, установах, організаціях (далі – роботодавці) законодавчо прописана в ч. 4 ст. 34 Закону № 2232. Для того щоб процес ведення військового обліку на підприємстві не був для вас складним, розкладемо його на окремі етапи.

Основними документами, якими потрібно керуватися при веденні персонального обліку військовозобов'язаних та призовників, є перш за все Закон № 2232 та Інструкція № 660.

Етап 1. Визначаємо необхідність ведення військового обліку

Якщо у роботодавця чи у навчального закладу незалежно від підпорядкування і форм власності є хоча б один військовозобов'язаний чи призовник, на керівника такої установи покладено ведення персонального обліку призовників та військовозобов'язаних (ч. 4 ст. 34 Закону № 2232).

Натомість керівник може делегувати виконання таких обов'язків своїм підлеглим. Як правило, цю роботу виконують працівники відділу кадрів. За відсутності у штатному розкладі такої посади, виконання цих обов'язків покладається на відповідальну за військово-облікову роботу посадову особу.

Докладніше про те, хто буде вести цей облік та чи потребує така робота додаткової оплати, ми розкажемо в найближчих номерах газети.

Етап 2. Перевіряємо дані про взяття на військовий облік

Кого перевіряємо? Перед тим як прийняти громадянина на роботу, роботодавець повинен перевірити у нього наявність військово-облікових документів.

Чи всіх майбутніх працівників потрібно перевіряти? Ні не всіх, а тільки військовозобов'язаних чи призовників, які перелічені у ч. 1 та 2 ст. 37 Закону № 2232 .  

Які документи перевіряємо? До категорії військово-облікових документів, які потрібно перевірити, належить (п. 3.5 Інструкції № 660):

• для військовозобов'язаних – військовий квиток або тимчасове посвідчення (замість військового квитка);

• для призовників – посвідчення про приписку до призовної дільниці.

Якщо такого документа немає, то потрібно відправити кандидата на посаду до військового комісаріату (далі – військкомат) за місцем проживання та чекати від нього запису у військово-обліковому документі про взяття на військовий облік.

Переконавшись, що вони перебувають на військовому обліку у військкоматах чи у СБУ, можете сміливо приймати нового працівника на роботу. Така ж процедура зарахування до навчального закладу.

Етап 3. Ведення персонального обліку

Персональній облік полягає у веденні особових карток працівника. Заповнення особових карток працівника – це стандартна процедура для всіх працівників кадрової служби при оформленні на роботу.

Для звичайних працівників (не державних службовців) ведуть Особову картку працівника за типовою формою № П-2 Форма затверджена спільним наказом Держкомстату та Міноборони від 25.12.2009 р. № 495/656. У розділі II «Відомості про військовий облік» особової картки необхідно внести відомості про персональний облік військовозобов'язаних та призовників роботодавця.

Для державних службовців, які є військовозобов'язаними чи призовниками, персональний облік в установах, організаціях потрібно вести за формою № П-2ДС «Особова картка» Типова форма первинного обліку № П-2ДС «Особова картка», затверджена наказом Мінстату від 26.12.95 р. № 343 (дійсна до 31.12.2014 р.). Із набранням чинності новою редакцією Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011 р. № 4050-VI (відповідно до Закону України від 19.12.2013 р. № 714-VII набирає чинності з 01.01.2015 р.) вводиться нова форма первинного обліку державних службовців № П-2ДС «Особова картка» та Інструкція щодо її заповнення, яка затверджена наказом Національного агентство України з питань державної служби від 29.12.2012 р. № 256. У її розділі IX зазначайте відомості про військовий облік.

У частині заповнення даних про військовий облік особові картки майже ідентичні. У рубриці «Заповнюємо документи» (на с. 29) ми навели фрагмент особової карти типової форми № П-2 та порядок її заповнення.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Записи в розділі «Відомості про військовий облік» особової картки повинні відповідати даним військового квитка.

Що стосується навчальних закладів, персональний облік учнів та студентів ведуть за окремими списками:

• Список військовозобов'язаних, які навчаються (додаток 9 до Інструкції № 660);

• Список призовників, які навчаються (додаток 10 до Інструкції № 660).

Етап 4. Інформуємо військомат

Після прийняття на роботу чи звільнення з неї упродовж 7 днів роботодавець повідомляє військкомати про всіх прийнятих на роботу чи звільнених з роботи військовозобов'язаних та призовників.

Аналогічну процедуру здійснюють кадрові працівники навчальних закладів щодо зарахованих чи відрахованих з навчального закладу військовозобов'язаних та призовників.

Якщо в житті військовозобов'язаних та призовників сталися суттєві зміни, кадровик повинен дізнатися про це, якщо не першим, то другим. Тому всі зміни в сімейному стані, місці проживання, освіті, місці роботи і посаді необхідно внести до особових карток протягом 5 днів.

Щоб про це дізнався військкомат, необхідно до 5 числа кожного місяця оформити Донесення про зміну облікових даних (додаток 1 до Інструкції № 660; приклад див. на с. 30).

Етап 5. Звіряємо дані, інформуємо військкомат

Важливим етапом ведення військового обліку на підприємстві, в установі, організації є проведення періодичних звірок особових карток, списків військовозобов'язаних та призовників із записами у військових квитках та посвідченнях про приписку до призовних дільниць.

Також роботодавці (навчальні заклади) мають не рідше одного разу на рік проводити звірку особових карток працівників з обліковими даними військкоматів.

Для того щоб провести таку перевірку, при передачі військово-облікових документів працівником необхідно оформити розписку (додаток 4 до Інструкції № 660). Приклад її заповнення див. на с. 30.

А ще в обов'язки роботодавця входить складання і не пізніше 1 грудня поточного року подання до військкоматів списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць.

Етап 6. Заводимо окрему картотеку

Як правило, особові картки на військовозобов'язаних і призовників зберігаються в алфавітному порядку в окремій від інших працівників роботодавця картотеці, яка ділиться на чотири групи (п. 3.11 Інструкції № 660):

1 – військовозобов'язані офіцерського складу;

2 – військовозобов'язані рядового, сержантського та старшинського складу;

3 – військовозобов'язані-жінки;

4 – призовники.

Таку картотеку слід зберігати окремо від загальної картотеки, в опломбованій металевій шафі. У загальну картотеку переміщуйте особові картки осіб, знятих з військового обліку за віком чи за станом здоров'я.

Етап 7. Бронюємо військовозобов'язаних

Навіть протягом проведення в країні мобілізації та оголошення воєнного часу роботодавці повинні продовжувати працювати. Для забезпечення їх безперебійної роботи в мирний час вони проводять бронювання військовозобов'язаних.

Бронювання передбачає відстрочку від призову військовозобов'язаного на основі переліків посад та професій, за якими бронюються військовозобов'язані. Такі особи не призиваються навіть у воєнний час, а продовжують працювати на своїх ключових посадах.

Порядок бронювання здійснюється відповідно до постанови Міжвідомчої комісії з питань бронювання військовозобов'язаних за підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та воєнного часу від 22.05.96 р. № 1 (для службового користування) та відомчих Переліків посад та професій, за якими бронюються військовозобов'язані. Ці документи доводять до відома роботодавців організаціями вищого рівня, яким вони підпорядковані.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Бронюванню підлягають лише військовозобов'язані, які працюють в органах державної влади, інших держорганах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів та виконання мобілізаційних завдань чи замовлень (ст. 25 Закону № 3543).

Етап 8. Зняття з військового обліку

Із військового обліку роботодавці та навчальні заклади знімають військовозобов'язаних та призовників, які згідно з ч. 5 та 6 ст. 37 Закону № 2232 зняті або виключені з військового обліку у військкоматах.

Для роботодавців головною підставою для зняття з обліку є досягнення граничного віку перебування військовозобов'язаних в запасі. Цей показник для кожного військового складу (рядовий, сержантський, старшинський, офіцерський) визначений ст. 28 Закону № 2232.   

Коли військовозобов'язаний працівник досяг граничного віку, після проведення чергової звірки з військкоматами необхідно викреслити дані про військовий облік і в особовій картці зробити відмітку: «Виключений з військового обліку за віком» (п. 3.10 Інструкції № 660).

Важливим обов'язком уповноваженого працівника з ведення військового обліку є інформування військовозобов'язаних та призовників про їх виклик до військкоматів та забезпечення їх своєчасного прибуття за цим викликом.

Відповідальність за порушення порядку ведення обліку

Не тільки військовозобов'язані та призовники за порушення вимог законодавства про військовий обов'язок та військову службу притягуються до відповідальності. До адмінвідповідальності можуть бути притягнені керівники чи інші відповідальні за військово-облікову роботу посадові особи.

Для того щоб на ваші плечі не ліг тягар штрафних санкцій, поставтесь відповідально до документального ведення військового обліку.

Головні тези

• Призовники та військовозобов'язані у роботодавця підлягають обов'язковому персональному обліку.

• Обов'язок ведення такого обліку покладається на керівника підприємства, який може делегувати ці повноваження військово-обліковому персоналу чи працівнику кадрової служби.

• Порушення правил ведення військового обліку загрожує адмінштрафом керівнику (іншій відповідальній за військово-облікову роботу посадовій особі).

 Використані документи

• КпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

• Закон № 2232 – Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.

• Закон № 3543 – Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 р. № 3543-XII.

• Інструкція № 660 – Інструкція з організації ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затверджена наказом Міністра оборони України від 15.12.2010 р. № 660.


Віта Колісник
Експерт газети
«Зарплата та кадрова справа»
«Зарплата та кадрова справа», 14 липня 2014 р., № 1, с. 14 (zpkadry.com.ua)
Add a comment...
Wait while more posts are being loaded