Profile cover photo
Profile photo
Лідія Нестеренко-Ланько
683 followers -
Філолог - журналіст, член спілки журналістів України. Мати Героїня, народила і виховала п'ятеро синів : Андрія, Олександра, Даниїла, Петра, Назарія і онуку Ірину. Маю онука Лева, Максима, правнучку Анастасію і правнука Володимира-Олександра. Люблю своїх невісток Ірину і Надію, як донечок. Кожен день дякую Всевишньому за щасливі години життя.
Філолог - журналіст, член спілки журналістів України. Мати Героїня, народила і виховала п'ятеро синів : Андрія, Олександра, Даниїла, Петра, Назарія і онуку Ірину. Маю онука Лева, Максима, правнучку Анастасію і правнука Володимира-Олександра. Люблю своїх невісток Ірину і Надію, як донечок. Кожен день дякую Всевишньому за щасливі години життя.

683 followers
About
Posts

Post has attachment

Post has attachment
Лідія Нестеренко-Ланько commented on a post on Blogger.
Підірвав свій авторитет через олігархів, ігноруючи народ, Майдан, Небесну сотню і тих виборців, які йому вірили. Хай іде у забуття із своїми кровавими грошенятами і ніколи не повертається, інакше його "куля в лоб" таки до нього прилетить. Ох  і злодюга! Ох  і підле  брехло виросло в Україні. ГАНЬБА БАТЬКАМ ЗА ТАКОГО СИНА!

Post has attachment

Post has attachment
Photo

Post has attachment
Photo

Post has attachment

Post has attachment
СЬОГОДНІ У МЕНЕ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ! І Я РАДІЮ ВІД ДУШІ.
МОЄ ЖИТТЯ - ПРЕКРАСНЕ:  З ДІТЬМИ ОЛЕКСАНДРОМ, ІРИНОЮ, ПЕТРОМ, НАЗАРІЄМ, НАДІЙКОЮ, ЯКІ МЕНЕ ЛЮБЛЯТЬ І НЕ ЗАБУВАЮТЬ.  З ВІРНИМ ДРУГОМ ДОЛІ - ВАЛЕРІЄМ, ЯКИЙ ЗАВЖДИ ПОРУЧ. З ВНУКАМИ ІРИНОЮ, ЛЕВКОМ, МАКСИМОМ, ЯКІ ТІШАТЬ УСПІХАМИ. З ПРАВНУКАМИ НАСТУНЬКОЮ І САШКОМ, ЯКІ РОСТУТЬ І ДУША МОЯ КВІТНЕ ВІД НИХ.
МОЄ  ЖИТТЯ - ЦЕ ЩАСТЯ МОЄЇ РОДИНИ.
БЛАГОСЛОВИ, ДУШЕ МОЯ, ГОСПОДА ЗА ПОДАРУНОК ЙОГО! 
Photo
Photo
2015-06-16
2 Photos - View album

 Із збірки поезій "МУЗИКА ДОЩУ"
   ( інтимна лірика)
СО П І Л К О ВА    Д У Ш А
 
Якби мені скрипку
І вміння крихітку
Я б настрій журливий
Розбила смичком,
А в струни сріблисті
Дзвінку вклала пісню
І туга навколо
Пішла б гопаком.
Якби мені флейту
Дзвінку-стоголосу
Я б нею стопила
Всі криги в душі
Співала б вона,
Як джерельний струмочок
І квітли б конвалії
В серці моїм…
Не маю я скрипки,
Немаю я флейти,
Я маю сопілку
Своєї душі.
Візьму і заграю
Ласкаво й тремтливо
І стане мій день у живильній росі…
Притулиться пісня до серця
І крига розтопиться миттю
В самотніх очах.
Чиє ж то натхнення
Так ніжно й несміло
 Вдихнуло кохання,
Що стало як птах?
 

 
ТРОЯНДАМИ СИПАВ ПЕГАС
 
Я народилася в червні
В неділю, у сонячний день.
Коли дозрівали морелі
І бджоли співали пісень.
 
Я народилася літом,
Ще місяць у небі не згас,
Мене колисав теплий вітер
Трояндами сипав Пегас.
 
Я народилась з зорею,
У церкві співали пісні.
Суниць було повні тарелі
І Лель усміхався мені…
 
СУМ
 
У зеленій траві
Я шукаю весну,
Із самотнім листком
Я пригадую літо,
Але осінь дарує
Стару пісню сумну
І не знаю, де жалю
На неї подіти…
Я блукаю по місті
Ввечірній імлі
І збираю цілунки
Туманом прикриті
Ти дивуєш мене,
Мій закоханий Львів,
Коли ніжно шепочеш:
«Моя Ніффертіті…»

 
ВІДРЕЧЕННЯ
 
Відрікаємось, утікаємо,
В порожнечу своєї душі.
Забуваємо, зачиняємо
Від людей свої вікна у світ.
Живемо в попелищі самотності
Заскорубливу скупість несем
І когось позбавляємо гордості
Вінок з терну для нього плетем.
 
Совість руки нам не повикручує,
Бо немає вона відчуття!
А людину так легко замучити
Ніж віддати їй вільне життя…
 
 
МАРЕВО НОЧІ
 
Ніч, як вічність в самотині
З білим Ангелом прийшла
Я із нею по долині
Свого серденька пішла…
 
Залишила за собою
Тиху сповідь і сліди,
Щоб із першою зорею
Повернувсь до мене Ти –
Білий Ангел мого щастя
Подаруй мені крило
Я летітиму високо,
Щоб воно не підвело.
 
Сивий Ангел мого болю,
Промінь сонця принеси,
Переможемо обоє,
Згірклий день від суєти.

 
АНГЕЛУ ХОРОНИТЕЛЮ
 
Збережи мене від помилок
І до зустрічі дозволь зробити
Крок…
До розлуки ти дорогу заступи
Будь стіною перед блудними дверми…
Затули моє серденько від біди,
Пожалій і на хвилину полюби,
Теплотою своїх уст заполони
І ніколи ти від мене не іди…
 
У долонях, як пташа мене зігрій,
Не пускай у той невидимий вирій.
Від сіренької буденності збуди,
Поцілуй мене і вмить заворожи…
Мені треба крихту віри і тепла,
Щоб я знов, як та троянда – розцвіла.
 
 
СЛЬОЗИ БАХА
 
Орган гримів в концертній залі
І плакав Бах, немов дитя
А ми прощались на вокзалі –
Нема в минуле вороття.
 
І враз здалось мені – ніхто
Мене не любить на цім світі
Стояв мій смуток, як плато,
А зорі моргали в зеніті….
 
Орган гримів в концертній залі
І плакав Бах, немов дитя…
 

 
ЖОРЖИНОВИЙ БІЛЬ
 
Ти сказав: „ Ми пропали обоє…”
- слова канули в тихий туман.
У веселих зимових обоях
Розчинився земний наш обман…
Відкривалося серце до тебе
І натхнення по жилах текло, –
Ми пропали, а марево з неба
Нам стелило космічне тепло…
 
Ми згубились у мріях фантазій,
Зачинившись від дикого світу,
Будували маленький Оазис
І раділи від щастя, мов діти…
 
Але час все поставив на ноги,
З нас зробив собі він самокрутку.
Я від тебе шукала дороги,
Щоб згубитись в жоржиновім смутку…
 
 
НІЧНИЙ ДОЩ
 
Дощ нічний, жартун весняний,
Ороси мене, зроси!
Будь зі мною не слухняний
Хоч сьогодні полюби!
Розтривож планетну душу,
Розцілуй п’янкі уста.
Я з журби сміятись мушу.
Бо інакше то не я…..
 
 
ПАРАДОКС
 
Вона мріяла вічно кохати,
Бути радістю, щастям ,
Надією.
Все життя його трепетно ждати,
Щоб проблеми із серця
Розвіяти.
У дорозі світила б зорею
Їй кохання на сто літ би стало.
Та чомусь не назвав він „своєю”…
Все затихло, вніміло, розтало…
 
ЖОЛОБОК
 
Впаду душею я на степ,
Уп’юсь росою і піснями,
Затру свої болючі рани
І в мріях вирвуся у злет.
Піду у матінку живицю
 
Любистком з неї проросту,
Як схочеш ти води напитись, –
Я стану жолобом в степу.
 
ЗГАДУЮ
 
Я перечікую дощ
А думи краплинами падають
В голу реальність мою:
Згадую, згадую, згадую, –
Я тебе досі люблю…

Сонце будить, гріє п"ятку, 
День багато обіцяє...
Кави чорної в горнятко
Мені Муза наливає...
********************************
Повіяло кавовим ароматом.
П'янким схвильованим теплом.
Сьогодні в нас з тобою свято,-
Ми знову разом за столом.
*******************************
 Ніжно ранок пестить очі.
Я думки збираю мляво
І скидаю шати ночі,
Щоб збудитись, вип'ю каву.
 
***************************
Солодка кава і терпка цитрина.
Малюють  радість зимового дня.
А ми зустрілись на Святого Валентина
Чарівна казка знов до нас прийшла...
********************************************
 Як я люблю ці  затишні кав'ярні.
 Шум  тротуарів гомони  музик.
Смакують каву гості і львів'яни
І Львів старий, бо вже до всього звик...
*********************************************
Ти запроси мене на каву
Солодку з білими вершками.
Згадай минуле і ласкаво
Зігрій чарівними словами.
******************************
Вона у світі всюдисуща.
П'янить і  чари всім дарує,
Її кавова чорна гуща
Завжди майбутнє пророкує. 

Post has attachment
Photo
Wait while more posts are being loaded