Profile cover photo
Profile photo
Адвокатское бюро Фидес
103 followers -
Квалифицированная юридическая помощь адвоката во всех отраслях права
Квалифицированная юридическая помощь адвоката во всех отраслях права

103 followers
About
Posts

Post has attachment

изготавляют быстро и качественно
Add a comment...

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" №113-VIII від 15.01.2015 року, затверджено Указ Президента України від 14 січня 2015 року N 15 "Про часткову мобілізацію" (далі – Указ).
Відповідно до пункту 1 Указу, з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, оголошено та розпочато проведення протягом 2015 року часткової мобілізації (далі - мобілізація) у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указ набрав чинності з 20 січня 2015 року.
Відповідно до пункту 3 Указу, здійснюється призов військовозобов'язаних, резервістів та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.
Пунктом 8 Указу, надано доручення місцевим органам виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування, із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності організувати і забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Питання проходження військової служби регулюються Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу”, стаття 1 якого передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
приписку до призовних дільниць;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов’язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Щодо військового обов’язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон передбачає також такі види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов’язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов’язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України.
За результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень:
придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні;
тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;
підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення);
непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних;
непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку;
підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Початок і закінчення проходження військової служби визначені статтею 24 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”.
Початком проходження військової служби вважається:
1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Виконання військового обов’язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, зокрема Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
мобілізаційний план - сукупність документів, які визначають зміст, обсяги, виконавців, порядок і строки здійснення заходів щодо мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, системи забезпечення життєдіяльності населення на функціонування в умовах особливого періоду;
мобілізаційні завдання (замовлення) - окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки до розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством;
Призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу у зв’язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв’язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, статтею 22 якого визначено такий обов’язок громадян як з’являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.
Отже, під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів (військовозобов’язані Служби безпеки України – керівників органів, де вони перебувають на військовому обліку, військовозобов’язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Резервісти зобов’язані з’явитися до військових частин у строки, визначені командирами військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві.
Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Військовозобов’язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.
Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
Згідно із статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:
заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання);
жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є інвалідом I чи II групи, до досягнення нею 23 років;
усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також студенти та аспіранти, які навчаються на денній формі навчання.
Бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі, якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів та виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Такі військовозобов'язані не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.
Організація, порядок, обсяги та переліки посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Таким чином, військовозобов’язані, які, на їхню думку, мають підстави для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, повинні заявити про це військовому комісару, надати наявні медичні довідки або довідки про сімейні обставини,які можуть бути покладеними у відповідне рішення.
У випадку, коли у військовому комісаріаті не буде належного реагування, з такою ж заявою необхідно звернутися до командування негайно після прибуття до військової частини для проходження служби.
У зв’язку з цим, слід звертати увагу на те, що відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:
а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 16 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
б) за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
в) у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
г) у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини:
- виховання матір’ю (батьком) – військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
- утримання матір’ю (батьком) – військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи;
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
- наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей;
д) у зв’язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань;
е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов’язків;
є) за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
ж) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі;
з) через службову невідповідність;
и) у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади.
Військовослужбовці, призвані на військову службу в особливий період, звільняються з військової служби – у разі оголошення демобілізації у строки, встановлені Президентом України.
Для звільнення з військової служби в особливий період за станом здоров’я або за сімейними обставинами військовослужбовцю необхідно звернутися до командування частини з клопотанням про проведення медичного обстеження або обстеження сімейного стану.
Звільнення з військової служби за сімейними обставинами відбувається на підставі акту обстеження сімейних обставин, складеного військовим комісаріатом за місцем проживання сім’ї військовослужбовця, затвердженого обласним військовим комісаром.
Звільнення з військової служби за станом здоров’я відбувається на підставі висновків військово-лікарської комісії про придатність до військової служби.
Після припинення конфлікту, який спричинив оголошення мобілізації в країні, наступає відбудовний період. У цей період потреба держави у збройному захисті своєї незалежності та цілісності суттєво зменшується, чисельність Збройних Сил країни, що існувала в особливий період, втрачає свою актуальність. На рівні держави виникає потреба у здійсненні заходів по відновленню народного господарства, економіки та перехід на режим роботи в мирний час.
З метою забезпечення законних підстав для виходу країни з особливого періоду Указом Президента України, затвердженим Верховною Радою України, оголошується демобілізація.
Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України – на організацію і штати мирного часу. З оголошенням демобілізації та переходом Збройних Сил України на штати мирного часу військовослужбовці, які проходили військову службу за призовом в особливий період, підлягають звільненню (демобілізації) з військової служби за встановленим порядком.
За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності (ст. 119 Кодексу законів про працю України, ст. 39 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”).
За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців (ст. 39 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”).
Військовозобов’язані, які досягли граничного терміну перебування в запасі, також не підлягають призову та виключаються з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах, а військовозобов’язані Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, крім того виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які: (стаття 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»):
визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
припинили громадянство України;
були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності.
Граничний вік перебування в запасі рядового, сержантського та старшинського складу) збільшений до 60 років (2 розряд), молодшим офіцерам — до 55 років (2 розряд). Крім того, збільшений граничний вік перебування у запасі військовозобов’язаним-жінкам — до 50 років.
До запасу першої категорії належать військовозобов’язані, які  проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.
До запасу другої категорії належать військовозобов’язані, які не здобули   військово-облікової спеціальності  під  час проходження  військової служби або не проходили військової служби, а також військовозобов’язані-жінки.
 
ВІДСТРОЧКА ВІД ПРИЗОВУ НА СТРОКОВУ ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ НАДАЄТЬСЯ (ст. 17 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”):
Відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров'я, для здобуття освіти, проходження служби у військовому резерві та продовження професійної діяльності.
І. За сімейними обставинами за їх бажанням надається призовникам, які мають:
1) непрацездатних батька і матір чи одинокого непрацездатного батька (одиноку непрацездатну матір) або непрацездатних осіб, під опікою, піклуванням чи на утриманні яких перебував призовник, або осіб, над якими призовник здійснює опіку чи піклування, якщо вони не мають інших працездатних осіб - громадян України, зобов'язаних відповідно до законодавства їх утримувати. Непрацездатність зазначених осіб визначається в порядку, встановленому законодавством;
2) неповнолітніх рідних (повнорідних чи неповнорідних) братів і сестер або непрацездатних рідних (повнорідних чи неповнорідних) братів і сестер незалежно від їх віку, якщо вони не мають інших працездатних осіб, крім призовника, зобов'язаних відповідно до законодавства їх утримувати;
3) одинокого батька або одиноку матір, у яких на утриманні перебувають двоє чи більше неповнолітніх дітей, до досягнення старшим із них повноліття;
4) дитину віком до трьох років або дитину старшу трьох років, яка виховується без матері у зв'язку з її смертю або за рішенням суду;
5) двох і більше дітей;
6) дитину-інваліда;
7) дружину-інваліда;
8) вагітну дружину.
Відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за власним бажанням може надаватися призовнику, який є особою з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
За наявності в сім'ї двох і більше синів, один з яких проходить строкову військову службу, відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами може надаватися призовнику на час проходження строкової військової служби його братом.
У разі якщо призову на строкову військову службу підлягають кілька синів одночасно, відстрочка може надаватися одному з них за їх бажанням з урахуванням пропозиції батьків.
Районна (міська) призовна комісія може прийняти рішення про надання призовнику відстрочки від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами, незважаючи на небажання призовника нею скористатися, виходячи при цьому з того, що його призов може суттєво погіршити матеріальне становище осіб, яких відповідно до законодавства він повинен утримувати.
Відстрочка від призову на строкову військову службу за станом здоров'я на строк до одного року надається призовникам, які визнані під час медичного огляду тимчасово непридатними до військової служби.
Відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються:
у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу;
у вищих навчальних закладах з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного вищого освітньо-кваліфікаційного рівня вищої освіти;
у середніх або вищих духовних навчальних закладах з денною формою навчання;
в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва.
Право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти також мають громадяни України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у навчальних закладах інших держав.
Відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти надається один раз за період навчання, і громадяни призовного віку, відраховані з навчальних закладів за власним бажанням, за невиконання навчального плану, порушення умов контракту або недисциплінованість втрачають право на відстрочку від призову на строкову військову службу незалежно від їх повторного зарахування до того чи іншого вищого навчального закладу або поновлення у вищому навчальному закладі.
Громадяни призовного віку, які перервали навчання у зв'язку з отриманням академічної відпустки за станом здоров'я або сімейними обставинами, для догляду за близькими родичами, зазначеними в абзаці третьому частини одинадцятої статті 15 цього Закону, право на надану відстрочку від призову на строкову військову службу не втрачають.
У разі переведення призовників, які навчаються у вищих навчальних закладах III або IV рівня акредитації з денною формою навчання, для навчання в інший вищий навчальний заклад зазначеного рівня акредитації і форми навчання право на відстрочку від призову на строкову військову службу не втрачається за умови переведення протягом навчального року на курс не нижче того, на якому вони навчалися, а після закінчення навчального року - на вищий курс.
Відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається таким громадянам призовного віку:
педагогічним працівникам з повною вищою освітою, основним місцем роботи яких є загальноосвітні навчальні заклади, за умови повного навантаження на займаній посаді, - на весь період їх роботи за спеціальністю;
медичним працівникам за умови повного навантаження на займаній посаді - на весь період їх роботи у сільській місцевості за фахом;
випускникам вищих навчальних закладів, інтернатури, аспірантури або докторантури, які займають посади наукових працівників в установах Національної академії наук України, - на весь період роботи;
випускникам професійно-технічних навчальних закладів за умови їх роботи за здобутою професією на підприємствах, в установах, організаціях державної або комунальної форм власності, - на один рік з дня закінчення навчального закладу;
священнослужителям, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади і займають посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку, - на час виконання обов'язків священнослужителя;
кандидатам у народні депутати України, зареєстрованим у встановленому порядку, за їх заявою - до дня опублікування результатів виборів включно;
сільським, селищним та міським головам і депутатам місцевих рад - на строк виконання ними цих повноважень;
особам, які самостійно або разом з батьками ведуть фермерське господарство, - на строк не більше одного року з моменту отримання для цієї діяльності земельної ділянки;
особам, які мають науковий ступінь кандидата (доктора) наук та працюють на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, - на весь період їх роботи за цією спеціальністю;
особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України - на весь період їх служби.
Відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно яких кримінальна справа розглядається судом, - до прийняття відповідного рішення.
У випадках, не передбачених цим Законом, відстрочка від призову на строкову військову службу може бути надана призовникам згідно з рішеннями призовної комісії Автономної Республіки Крим, обласних та Київської міської призовних комісій за поданням районних (міських) призовних комісій.
Призовники, яким надано відстрочку від призову на строкову військову службу, зобов'язані щороку до 1 жовтня подавати у районні (міські) військові комісаріати документи, що підтверджують їх право на відстрочку.
Призовники, які втратили підстави для надання відстрочки від призову на строкову військову службу, а також особи, які не мають права на відстрочку або підстав для звільнення від призову на строкову військову службу, передбачених статтями 17 та 18 цього Закону, і не призвані з різних причин на строкову військову службу у встановлені строки, повинні бути призвані під час здійснення чергового призову.
Звільнення від призову на строкову військову службу (стаття 18)
1. Від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України:
які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час;
які до дня відправлення на строкову військову службу досягли 25-річного віку;
які виконали обов'язки служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів;
батько або мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат або сестра яких загинули, померли або стали інвалідами під час проходження військової служби або зборів військовозобов'язаних. Призовники, які мають право на звільнення від призову на цій підставі, можуть його не використовувати;
які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах;
які були засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
яким після закінчення вищих навчальних закладів присвоєно військові (спеціальні) звання офіцерського (начальницького) складу.
Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Зокрема, Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за:
Стаття 335. Ухилення від призову на строкову військову службу
(карається обмеженням волі на строк до трьох років).
Стаття 336. Ухилення від призову за мобілізацією
(карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років).
Об'єкт злочину - порядок комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань.
Об'єктивна сторона злочину проявляється в ухиленні від призову за мобілізацією шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення активних дій).
Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у нез'явленні суб'єкта не обов'язково до призовної дільниці, а й безпосередньо до військової частини, військової установи, які зазначені у повістці або наказі військового комісара. Крім того, при ухиленні від призову за мобілізацією можливі й інші способи (наприклад, незаконне отримання так званої "броні").
Суб'єктами злочину є громадяни України (у т. ч. й ті, які під час мобілізації перебувають за кордоном) чоловічої або жіночої статі - військовозобов'язані, що перебувають в запасі першої (військовозобов'язані, які проходили військову службу й отримали під час її проходження військово-облікову спеціальність) або другої (військовозобов'язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили її взагалі, а також військовозобов'язані-жінки) категорій.
Щодо вікової ознаки суб'єкта цього злочину, то ним можуть бути особи віком від 18 років до граничного віку перебування в запасі першого або другого розряду (цей граничний вік встановлено Законом "Про військовий обов'язок і військову службу").
Стаття 337. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів
Ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
Ухилення військовозобов'язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів - карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
Інші порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу та про мобілізаційну підготовку та мобілізацію відносяться до адміністративних проступків (статті 210, 210-1, 211-1 – 211-6 КпАП України), за вчинення яких передбачено накладення грошових штрафів.
Стаття 210. Порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу
Порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах -
тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті або частиною першою статті 211 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 210-1. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 211. Умисне зіпсуття обліково-військових документів чи втрата їх з необережності
Умисне зіпсуття або недбале зберігання військовозобов'язаними і призовниками обліково-військових документів (військових квитків і посвідчень про приписку до призовних дільниць), яке спричинило їх втрату, -
тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті або частиною першою статті 210 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 211-1. Неявка на виклик у військовий комісаріат
Неявка громадян на виклик у військовий комісаріат без поважних причин для приписки до призовної дільниці -
тягне за собою накладення штрафу до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Стаття 211-2. Неподання у військові комісаріати списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць
Неподання керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ та організацій, які здійснюють експлуатацію будинків, власниками будинків, органами місцевого самоврядування, яким делеговано ведення первинного обліку військовозобов'язаних і призовників, підрозділами по роботі з кадрами підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності щорічно в строки, встановлені Міністерством оборони України, до відповідних районних, районних у місті, міських чи міськрайонних військових комісаріатів списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць -
тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 211-3. Прийняття на роботу військовозобов'язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку
Прийняття керівниками або іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів на роботу (навчання) військовозобов'язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку за місцем проживання, -
тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 211-4. Незабезпечення сповіщення військовозобов'язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати, перешкода їх своєчасній явці на збірні пункти чи призовні дільниці
Незабезпечення керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами підприємств, установ, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів на вимогу військових комісаріатів сповіщення військовозобов'язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати або перешкода зазначених посадових осіб своєчасній явці громадян на збірні пункти чи призовні дільниці -
тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 211-5. Несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників, несповіщення їх про виклик у військові комісаріати
Несвоєчасне подання керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ і організацій, що здійснюють експлуатацію будинків, а також власниками будинків у військові комісаріати і органи місцевого самоврядування, на які покладено ведення первинного обліку військовозобов'язаних і призовників, домових книг, карток реєстрації місця проживання і обліково-військових документів (військових квитків, посвідчень про приписку до призовних дільниць) на жильців, які є військовозобов'язаними або призовниками, для оформлення взяття на військовий облік або зняття з обліку, а також несповіщення їх про виклик у військові комісаріати - 
тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 211-6. Неподання відомостей про військовозобов'язаних і призовників
Неподання відомостей про всіх військовозобов'язаних і призовників, визнаних інвалідами незалежно від групи інвалідності, посадовими особами медико-соціальних експертних комісій, на яких покладено обов'язок подавати такі відомості у військові комісаріати, -
тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неподання посадовими особами державних органів реєстрації актів цивільного стану районним, районним у місті, міським чи міськрайонним військовим комісаріатам відомостей про зміну військовозобов'язаними і призовниками прізвища, імені, по батькові про внесення до актових записів цивільного стану змін про дату і місце їх народження, а також про випадки реєстрації смерті військовозобов'язаних і призовників -
тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доході
Add a comment...

28 грудня 2014 р. Верховною Радою України був прийняий ряд законів, якими внесені істотні зміни до правил оподаткування:
·              - Закон України №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»;
·              - Закон України №72-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням»;
·              - Закон України №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України»;
·              - Закон України №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці»;
·              - Закон України №80-VIII «Про державний бюджет України на 2015 рік».
Зазначені закони були опубліковані 30-31 грудня 2014 р. та набрали чинності з 01.01.2015 р.
 
1. Єдиний податок
Зменшено кількість груп платників єдиного податку, змінено межі окремих груп та зменшено ставки податку.
Так, до першої групи відносяться фізичні особи, які не використовують працю найманих осіб і здійснюють виключно роздрібний продаж товарі на ринках або надання побутових послуг населенню з обсягом доходу до 300 тис. грн. Ставка податку становить до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
До другої групи відносяться фізичні особи-підприємці, які надають послуги платникам єдиного податку або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства і мають чисельність найманих працівників до 10 осіб і обсягом доходу до 1,5 млн. грн. Ставка податку становить до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
До третьої групи відносяться фізичні особи-підприємці та юридичні особи з обсягом доходу до 20 млн. грн. Ставка податку становить 2% доходу – у разі сплати ПДВ і 4% доходу – у разі якщо не є платниками ПДВ.
Платники єдиного податку – фізичні особи, як і раніше, сплачують єдиний соціальний внесок з бази оподаткування, що визначається ними платниками самостійно, але не менше за розмір мінімального страхового внеску.
До четвертої групи відносяться сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%. Четверта група єдиного податку заміняє собою скасований фіксований сільськогосподарський податок. Ставка податку залежить від категорії (типу) земель та їх розташування.
Фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку ІІ та ІІІ груп, зобов`язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, за винятком здійснення діяльності на ринках та при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі. Такий обов`язок встановлений для платників ІІІ групи – з 01.07.2015 р., ІІ групи – з 01.01.2016 р.
У разі, якщо такі підприємці в період з 1 січня 2015 року до 30 червня 2015 року включно почали застосовувати у власній господарській діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з дати початку застосування реєстраторів розрахункових операцій до 1 січня 2017 року звільняються від проведення відповідно до норм цього Кодексу перевірок з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
 
 
2. Єдиний соціальний внесок
Прикінцеві та перехідні положення Закону №77 містять можливості для застосування зменшених ставок ЄСВ у випадку збільшення офіційної заробітної плати (наприклад, шляхом легалізації неофіційної заробітної плати).
Умовами застосування зменшених ставок ЄСВ (утримання та нарахування) є:
·              - збільшення середньої заробітної плати по підприємству щонайменше на 30% порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік;
·              - середня заробітна плата по підприємству, що складе не менше трьох мінімальних заробітних плат (3654 грн.);
·              - середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 грн.
Ставка ЄСВ визначається шляхом множення ставок ЄСВ, визначених Законом «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» на коефіцієнт, що розраховується як відношення загальної бази нарахування ЄСВ за певний місяць до середньомісячної бази нарахування ЄСВ за 2014 рік. В будь-якому випадку коефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,4.
3. Податок на доходи фізичних осіб
Основні зміни в оподаткуванні доходів фізичних осіб торкнулись зміни ставок оподаткування доходів, механізму оподаткування пасивних доходів та оподаткування пенсій.
Відповідно до п.167.1 ст.167 ПКУ, ставка податку становить 15% бази оподаткування, а по відношенню до доходів, сукупна сума яких за місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня року (12180 грн.) – 20% бази оподаткування.
Для оподаткування пасивних доходів використовують спеціальні ставки, які не залежать від розміру виплачуваних доходів:
5% - по відношенню до доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами – платниками податку на прибуток (крім доходів у вигляді дивідендів ІСІ),
20% - по всім іншим видам пасивних доходів, в т.ч.:
·              - дивідендам, нарахованим ІСІ, доходу за активами ІСІ (в т.ч. у вигляді викупу цінних паперів ІСІ);
·              - дивідендам, нарахованим суб’єктами, що не є платниками податку на прибуток (в т.ч нерезидентами);
·              - проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок;
·              - проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках;
·              - інші проценти (у тому числі дисконтні доходи);
·              - процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;
·              - плата (відсотки), що розподіляється відповідно до пайових членських внесків членів кредитної спілки;
·              - дохід за іпотечними цінними паперами;
·              - відсотки (дисконт) отриманий власником облігацій від їх емітента;
·              - дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомості;
·              - інвестиційний прибуток (від операцій з цінними паперами);
·              - роялті.
Податком на доходи фізичних осіб відтепер будуть оподатковуватися пенсії розміром понад 3 мінімальні зарплати (3654 грн.) в частині перевищенні цього показника.
 
 
4. Спеціальні збори на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування
4.1. Збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який справляється (утримується) при поданні ювелірних та побутових виробів на клеймування державним пробірним клеймом до казенних підприємств пробірного контролю.
До 1 січня 2015 р. діяв збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій продажу ювелірних виробів з золота (крім обручок), платини та дорогоцінного каміння за ставкою 5% від вартості таких виробів. Платники єдиного податку сплачували цей збір на загальних підставах.
Продаж золотих обручок та ювелірних виробів зі срібла не оподатковувався цим збором, оскільки ніде в світі, так само, як і в Україні до 1 січня 2015 року, такі вироби не належать до предметів розкоші.
Розподіл ювелірної продукції у 2013-14 роках:
33% - вироби з золота;
67% - вироби зі срібла (збір не сплачувався)
Фактично 5%-й збір сплачувався кінцевим споживачем у ціні виробу, а платником виступав продавець. Зобов`язання зі сплати цього збору наставали в момент продажу ювелірних виробів з золота (крім обручок), платини та дорогоцінного каміння.
З 1 січня 2015 року 5%-й збір до Пенсійного фонду був замінений новим збором на обов`язкове державне пенсійне страхування при поданні ювелірних та побутових виробів на клеймування державним пробірним клеймом до казенних підприємств пробірного контролю.
Ставка збору – 10% вартості основного дорогоцінного металу в сплаві, з якого виготовлений виріб, згідно з курсом Нацбанку України. Курси дорогоцінних металів НБУ публікує щодня, і вони є змінними відповідно до щоденних коливань світових цін.
Отже, у періоди зростання світових цін на дорогоцінні метали, і, відповідно, цін НБУ, ставки збору в абсолютних величинах (гривнях) будуть зростати, а у періоди падіння – знижуватися.
Таким чином, у Державному бюджеті України буде вкрай важко оцінити перспективні суми надходжень цього збору у гривнях. Водночас суб`єкти господарювання не матимуть можливості планувати свою діяльність та свої видатки на сплату цього збору.
Наприклад, станом на 09.01.2015 р. сума збору становила:
·              - з золота 585 проби – 35,88 грн. за 1 грам дорогоцінного металу у виробах;
·              - зі срібла 925 проби – 0,77 грн. за 1 грам дорогоцінного металу у виробах.
91% від загальної ювелірних виробів, поданих на клеймування до казенних підприємств пробірного контролю, подавалися вітчизняними виготовлювачами.
Із запровадженням нового збору тягар по його сплаті переноситься зі споживача, на національного товаровиробника, що призведе до знищення вітчизняного ювелірного виробництва внаслідок системного вимивання обігових коштів виготовлювачів ювелірної продукції.
Новий збір сплачується (утримується) з усіх без винятку ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, які подаються на клеймування, у тому числі з виробів зі срібла та з золотих обручок, які не є предметами розкоші.
Вітчизняні виготовлювачі ювелірної продукції подають на клеймування вироби у стані готовності 70-80%, неполірованими, без фінішної обробки, без закріпки вставок синтетичного або природнього каміння.
Таким чином, цей збір сплачується (утримується) не з операцій продажу або відвантаження (передавання) продукції контрагентам, замовникам, споживачам, а з незрозумілого об`єкту оподаткування - напівфабрикатів ювелірних виробів, які подаються виготовлювачем на клеймування, і це не факт, що вони коли-небудь будуть реалізовані.
З незрозумілих підстав торговці ювелірними виробами з золота (крім обручок) платини та дорогоцінного каміння сплачують цей збір на загальних підставах, адже вони, як правило, не подають вироби на клеймування, а отримують вже клеймовану продукцію від виготовлювачів або постачальників.
У середовищі учасників ювелірного ринку новий збір набув неформальну назву – «збір за виготовлення ювелірних виробів», який сплачується з вартості основного металу у сплаві напівфабрикату виробу за цінами НБУ. Цей збір призведе до вимивання обігових коштів вітчизняних товаровиробників ювелірної продукції.
При цьому не враховується можлива вибраковка виробів на пізніших стадіях процесу обробки виробів (до 1%), а головне – не враховується головний ризик ювелірної справи – ризик дизайну, який призводить до утворення «неліквідів», які не продаються лише тому, що на них не знайшовся покупець (до 20% виготовленої продукції). Але ж збір вже буде сплачений, і виготовлювачі не зможуть ніяк його собі відшкодувати.
4.2. Збір з операцій з купівлі іноземної валюти в готівковій формі
Збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування сплачуватимуть фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі іноземної валюти в готівковій формі (крім фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі іноземної валюти для погашення кредитів). Ставка збору – 2%.
Порядок проведення операції з купівлі іноземної валюти фізичними особами для погашення кредитів встановлюється Національним банком України.
5. Військовий збір
Внесено зміни до п.161 підрозділу 10 Перехідних положень ПКУ. Термін справляння військового збору продовжено, фактично, на невизначений термін (до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України).
Розширено базу оподаткування військовим збором – починаючи з 01.01.2015 до бази оподаткування включається не лише заробітна плата та платежі за цивільно-правовими договорами, а будь-які доходи, що включаються до бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Ставку збору залишено в розмірі 1,5%.
6. Податкові перевірки
Згідно з п.3 Перехідних положень Закону №71 встановлено, що податкові перевірки суб’єктів, які мають доходи до 20 млн. грн. за попередній календарний рік, в 2015 і 2016 роках здійснюються виключно з дозволу КМУ, за заявкою суб’єкта господарювання, за рішенням суду або в межах кримінально-процесуального законодавства.
Крім того, у разі, якщо фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку ІІ та ІІІ груп, у період з 1 січня 2015 року до 30 червня 2015 року включно почали застосовувати у власній господарській діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з дати початку застосування реєстраторів розрахункових операцій до 1 січня 2017 року звільняються від проведення відповідно до норм цього Кодексу перевірок з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Обмеження не поширюються на перевірки з 1 січня 2015 року суб’єктів, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.
7. Примусове списання
Відповідно до п.32 підрозділу 10 Перехідних положень ПКУ тимчасово (до 01.07.2015) контролюючому органу надано право на стягнення податкового боргу за податковими деклараціями без звернення до суду (шляхом вилучення готівки та безспірного списання коштів із банківських рахунків). Таке право надається у разі якщо сума податкового боргу перевищує 5 млн. грн. та відсутні зобов’язання держави з повернення коштів такому платнику податків.
8. Податок на нерухоме майно
Максимально розширено базу оподаткування податком на нерухоме майно – до бази оподаткування включається як житлова, так і нежитлова нерухомість (не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості: цехи, складські приміщення промислових підприємств; будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності).
База оподаткування (загальна площа) зменшується на 60 кв.м. у випадку, якщо об’єктом є квартира, 120 кв.м. – якщо об’єктом є житловий дім і на 180 кв.м. – у випадку якщо у власності особи є як квартира, так і житловий дім. В разі наявності у власності особи декількох об’єктів, база оподаткування підсумовується і від бази віднімається площа, на яку може бути зменшена така база.
Ставка податку визначається місцевими радами і не може перевищувати 2% від розміру мінімальної заробітної плати за кожен квадратний метр загальної площі, тобто від 0 до 24 грн. Наприклад, депутати Київради мають намір встановити ставку податку на житлову нерухомість у м. Києві на рівні 2 грн. за 1 кв. м.
9. Акцизний податок
Законом №71 розширено коло платників акцизного податку (в т.ч. за рахунок включення до нього збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу за електричну і теплову енергію). Відтепер акцизний податок мають також сплачувати:
·              - суб’єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів;
·              - оптові постачальники електроенергії (замість збору у вигляді цільової надбавки);
·              - виробники електроенергії, які продають її поза оптовим ринком електроенергії (замість збору у вигляді цільової надбавки);
·              - власники імпортованих транспортних засобів, які переобладнують їх у легкові автомобілі.
Натомість скасовано акцизний податок з продажу/відчуження цінних паперів.
10. Транспортний податок
Законом №71, фактично, запроваджено новий податок – транспортний, який справляється у фіксованій сумі в розмірі 25000 грн. щорічно з легкових автомобілів з ємністю двигуна понад 3000 куб.см., які використовувались до 5 років (ст.267 ПКУ).
11. Податок на додану вартість
До розділу V ПКУ та підрозділу 2 перехідних положень внесено значну кількість змін, переважно пов’язаних з процедурами адміністрування податку (в т.ч. щодо електронного адміністрування ПДВ).
Так, з 1 січня 2015 р.:
1) критерієм обов’язкової реєстрації суб’єкта платником ПДВ є обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців в розмірі, що перевищує 1000000 грн. (раніше було 300000 грн.);
2) база оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів (продукції, робіт, послуг) чи необоротних активів в будь-якому випадку не може бути нижче собівартості таких товарів (продукції, робіт, послуг), а для необоротних активів – їх балансової вартості за даними бухгалтерського обліку. Митна вартість, як і раніше, не впливає на визначення бази оподаткування при подальшому продажі імпортованих товарів чи необоротних активів;
3) скорочено граничний термін включення податкових накладних до податкового кредиту до 180 днів (для платників податку, що застосовують касовий метод – до 60 календарних днів, для банківських установ – при одержанні ними права власності на заставне майно);
4) звільняються від оподаткування операції з експорту зернових та технічних культур товарних позицій 1001-1008, 1205, 1206 00 УКТ ЗЕД (при цьому зберігається спеціальний режим оподаткування ПДВ сільськогосподарських товаровиробників, а також звільнення від оподаткування ПДВ вказаних культур крім операцій, з їх постачання виробником чи першим посередником);
5) продовжено режим звільнення від оподаткування операцій з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 УКТ ЗЕД;
6) право на податковий кредит за операцією з придбання послуг у нерезидента (імпорту послуг) виникає за датою реєстрації податкової накладної на суму податкових зобов’язань за такою операцією, що зареєстрована в Єдиному реєстрі (раніше таке право виникало в місяці сплати податку за декларацією, в якій задекларовані відповідні податкові зобов’язання);
7) платники ПДВ матимуть право декларувати від’ємне значення податку для бюджетного відшкодування у місяці отримання такого від’ємного значення (а не у наступному місяці, як було раніше);
8) розрахунок коригування до податкової накладної відтепер можна виписувати для виправлення помилок, допущених при складанні податкової декларації, у томи числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Введення електронного адміністрування ПДВ із використанням спеціального рахунку, відкритого в органах казначейства та розрахунком формули, якою обмежується ліміт реєстрації податкових накладних, відкладено до 1 липня 2014 р. При цьому ліміт, на яку може бути зареєстровано податкові накладні, буде включати:
·              - непогашені залишки сум ПДВ, що були заявлені платником податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року,
·              - задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов’язань з ПДВ майбутніх звітних періодів,
·              - залишок від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування (рядок 24 декларації з ПДВ за січень 2015 р.),
·              - від’ємне значення суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 ПКУ (рядок 19 декларації з ПДВ за січень 2015 р.),
·              - суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань з ПДВ станом на 01.07.2015.
За бажанням платника непогашені залишки сум ПДВ, що були заявлені платником податку до бюджетного відшкодування, можуть бути повернені платнику податку у порядку, визначеному ст.200 ПКУ в редакції, яка діяла станом на 31.12.2014 р.
1 липня 2015 р. зареєстрованим платникам податку буде збільшено суму ліміту для реєстрації податкових накладних на суму середньомісячного розміру сум ПДВ, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних місяців. Вказана сума підлягає щоквартальному перерахунку.
ПКУ містить колізійні норми щодо порядку реєстрації податкових накладних та їх видачі покупцям.
Так, п.201.1 ст.201 ПКУ, який набув чинності 01.01.2015, передбачає, що платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, відповідно до п.11 підрозділу 2 Перехідних положень ПКУ, реєстрація всіх без виключення податкових накладних в Єдиному реєстрі є обов’язковою лише з 01.02.2015 р.
Безпосередньо ДФС не запровадила сервісу, за допомогою якого можна здійснювати обмін податковими накладними між платниками податку (як з реєстрацією таких податкових накладних в Єдиному реєстрі, так і без їх реєстрації). На сьогодні такий обмін є можливим лише за допомогою програмних сервісів iFin, Арт-Звіт Плюс, MeDoc, Соната (кожний з перевагами та недоліками, притаманними окремим сервісам).
Водночас, п.201.10 ст.201 ПКУ, який набрав чинності з 01.01.2015 р. визначає надання податкової накладної покупцю як умовний обов’язок (на вимогу покупця), а реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі – як безумовний обов’язок. При цьому, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку-продавцем, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру є квитанція в електронному вигляді.
З метою отримання податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної (абзац 5 п.201.10 ст.201 ПКУ).
ПКУ передбачає запровадження санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі (ст.1201 ПКУ):
·              10% від суми ПДВ – в разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів,
·              20% від суми ПДВ – в разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів,
·              30% від суми ПДВ – в разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів,
·              40% від суми ПДВ – в разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
Згідно з п.35 підрозділу 2 Перехідних положень ПКУ, вказані штрафні санкції не застосовуються при порушення термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених в період з 1.02.2015 до 1.07.2015.
12. Податок на прибуток
Законом № 71 викладено в принципово новій редакції розділ ІІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ) щодо порядку обчислення податку на прибуток.
Замість вже звичного порядку ведення окремого податкового обліку запроваджується принципово новий порядок, який ґрунтується на визначенні фінансового результату (прибутку до оподаткування) за даними бухгалтерського обліку та його подальшого коригування на незначний перелік визначених законом податкових різниць.
Концептуальною основою бухгалтерського обліку можуть виступати Міжнародні стандарти фінансової звітності для тих підприємств, для яких застосування таких стандартів є обов’язковим згідно із п.2 ст.12-1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також для тих підприємств, які відповідно самостійно визначили доцільним застосування міжнародних стандартів (п.3 ст.12-1 цього ж Закону).
Контролюючим органам надано право проводити перевірку правильності ведення бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, а також визначення фінансового результату за відповідними стандартами (п.п.20.1.43, 20.1.44 ст.20 ПКУ).
При цьому, підприємства, які мають річний доход від будь-якої діяльності, що не перевищує 20 мільйонів гривень, можуть за власним рішенням відмовитись від обліку податкових різниць (крім збитків минулих років) і визначати об’єкт оподаткування виключно на підставі фінансового результату (прибутку оподаткування), визначеного за правилами бухгалтерського обліку. В подальшому платник податку не може відмовитись від такого рішення.
Штрафні санкції за наслідками перевірок податкових декларацій з податку на прибуток за 2015 рік не застосовуються.
Підприємства, які мають річний доход в обсязі, що перевищує 20 мільйонів гривень, зобов’язані вести облік податкових різниць, визначених ПКУ.
Нова редакція розділу ІІІ ПКУ використовує нову незвичну термінологію і методологію податкового обліку – замість ведення окремого обліку доходів та витрат пропонується вести лише облік податкових різниць.
При цьому, за своїм юридичним змістом раніше використовуваним фразам «до складу доходів податкового обліку включається» або «до складу витрат податкового обліку не включається» є юридична конструкція «фінансовий результат до оподаткування збільшується». Еквівалентом раніше використовуваній фразі «до складу доходів не включається» або «до складу витрат включається», є юридична конструкція «фінансовий результат до оподаткування зменшується».
Залишено механізм окремого обліку операцій з основними засобами та цінними паперами. При цьому, фінансовий результат до оподаткування, визначений за даними бухгалтерського обліку, «заміняється» (з певними коригуванням) на фінансовий результат визначений за даними окремого обліку. В такому випадку в розділі ІІІ ПКУ використовуються водночас обидві вищевказані юридичні конструкції – збільшення фінансового результату до оподаткування на результат окремих операцій за даними бухгалтерського обліку та зменшення фінансового результату до оподаткування на результат цих операцій за даними окремого податкового обліку.
Механізм податкового обліку цінних паперів приведений у відповідність із їх бухгалтерським обліком, але від’ємний фінансовий результат звітного періоду (збитки) «загальний» об’єкт оподаткування не зменшують, а переносяться на наступні податкові періоди».
Податкова декларація з податку на прибуток, починаючи з податкової декларації за 2015 рік подається до 1 червня.

Врахування в оподатковуваному прибутку операцій, по яким завершальна подія відбувається після 01.01.2015
Зміни до ПКУ лише частково торкнулись порядку оподаткування операцій, по яким перша подія відбулась до 01.01.2015, а завершальна подія відбувається після цієї дати.
Так, викладено в новій редакції п.18 підрозділу 4 Перехідних положень ПКУ, який частково визначає порядок податкового обліку в тому випадку, коли завершальною подією є оплата коштів.
Так, збільшує фінансовий результат до оподаткування (включається до складу доходів) сума коштів, яка за правилами, що діяли до 01.01.15 включалась до складу доходів за фактом отримання коштів і яка надходить платнику після 01.01.2015.
Аналогічно надано право зменшувати фінансовий результат до оподаткування (включати до складу витрат) сплачену контрагенту суму коштів, яка за правилами, що діяли до 01.01.2015, включалась до складу витрат.
ПКУ не містить спеціальних правил щодо податкового обліку операцій, в яких другою подією є передача товарів (робіт, послуг). Відтак, не можна виключити ситуацію, коли певна сума, що була включена до складу доходів за датою надходження коштів, буде повторно включатись до складу доходів за датою продажу товарів (робіт, послуг) або ситуацію, коли певна сума, що була включена до складу витрат, буде повторно включатись до складу витрат за датою придбання товарів (робіт, послуг) або за датою списання їх вартості до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг).
В той же час в ПКУ відсутня спеціальна норма щодо порядку ведення податкового обліку платниками податку на прибуток, що перейшли зі спрощеної системи оподаткування, що дозволяє уникати оподаткування юридичним особам, які після 01.01.2015 р. припинили використовувати спрощену систему оподаткування в тому випадку, якщо такі юридичні особи здійснили продаж товарів (робіт, послуг) до 01.01.2015 р., а оплату отримали після цієї дати.

Вплив переоцінки (дооцінки, уцінки) на об’єкт оподаткування
ІІІ розділ ПКУ в новій редакції містить лише часткову відповідь на порядок податкового обліку операцій з переоцінки певних активів.
Так, п.138.1 ст.138 ПКУ вказує, що фінансовий результат до оподаткування збільшується (зі складу витрат виключається) на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів. Водночас, п.138.2 ст.138 ПКУ вказує, що фінансовий результат до оподаткування зменшується (до складу доходів не включається) на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів.
Цілком логічно ПКУ не містить окремих положень щодо порядку обліку дооцінки основних засобів або нематеріальних активів в сумі, що перевищує суму попередньої уцінки, оскільки відповідно до п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», сума такої дооцінки включається до складу капіталу, тобто не впливає на фінансовий результат до оподаткування.
Водночас, п.141.2.1 ст.141 ПКУ вказує, що фінансовий результат до оподаткування збільшується (сума не включається до складу витрат) на суму уцінки цінних паперів, інвестиційної нерухомості і біологічних активів, які оцінюються за справедливою вартістю, відображених у складі фінансового результату до оподаткування, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів.
П.140.4.1 ст.140 ПКУ вказує, що фінансовий результат до оподаткування зменшується (до складу доходів не включається) на суму доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств.
При цьому ПКУ не містить вказівок щодо зменшення фінансового результату на суму доходів від участі в капіталі осіб, що не є платником податку на прибуток, а також доходів у вигляді дооцінки інших фінансових інвестицій (крім тих, що утримуються до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі). Ймовірно, органи державної фіскальної служби будуть наполягати на включенні дооцінки таких цінних паперів до складу оподатковуваного прибутку.
Дооцінку цінних паперів не слід плутати з сумою амортизації дисконту боргових цінних паперів, яку до своїх доходів включає платник, що утримує такі цінні папери до погашення. Така амортизація дисконту, природно, включається як до складу фінансового результату до оподаткування, так і до складу оподатковуваного прибутку.
Амортизація премії таких боргових цінних паперів у інвестора, що утримує їх до погашення або амортизація дисконту у емітента таких цінних паперів буде зменшувати фінансовий результат до оподаткування, але під час оподаткування можуть бути обмежені з огляду на специфічний порядок обліку фінансових витрат.
Курсові різниці за цінними паперами, номінованими в іноземній валюті, що обліковуються до погашення, також будуть враховуватись у складі фінансового результату до оподаткування, а відповідно – у складі оподатковуваного прибутку.

Податковий облік основних засобів
П.138.1 і п.138.2 ст.138 ПКУ вказують, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до бухгалтерського обліку, а натомість зменшується на суму розрахованої амортизації відповідно до норм ПКУ.
При цьому, нова редакція розділу ІІІ ПКУ містить лише одну відмінність від правил бухгалтерського обліку – встановлення мінімально допустимих строків корисного використання (не змінились порівняно із попередньою редакцією ПКУ), які застосовуються в тому випадку, якщо в бухгалтерському обліку встановлено інші строки.
Відповідно до п.11 Перехідних положень ПКУ, при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п.138.3 ст.138 цього Кодексу, їх балансова вартість станом на 01.01.2015 має дорівнювати балансовій вартості таких активів за даними податкового обліку, що визначена станом на 31 грудня 2014 року. В податковому обліку дозволені ті самі методи амортизації, що й в бухгалтерському обліку за виключенням виробничого методу.
Розділ ІІІ ПКУ в новій редакції не містить специфічних правил податкового обліку поточних витрат на утримання, поліпшення та ремонт основних засобів. Відтак, відповідні суми враховуються у складі витрат за правилами бухгалтерського обліку.
В разі продажу або ліквідації основних засобів фінансовий результат до оподаткування збільшується на залишкову вартість такого об’єкта, визначену відповідно до П(С)БО, та зменшується на залишкову вартість такого об’єкта, визначену відповідно до правил податкового обліку.

Податковий облік операцій з цінними паперами
Відповідно до п.141.2.3 ст.141 ПКУ, платники податку окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів відповідно до правил бухгалтерського обліку.
На відміну від попередньої редакції ПКУ, такий фінансовий результат не оподатковується окремо від «загального» фінансового результату.
Натомість, фінансовий результат за операціями з цінними паперами у складі «загального» фінансового результату, визначений за правилами бухгалтерського обліку (позитивний або від’ємний) «заміняється» на позитивний фінансовий результат, визначений за даними окремого обліку. Від’ємний фінансовий результат враховується в окремому обліку в майбутніх періодах.
Можливість перенесення збитків, отриманих до 01.01.2015 в окремому податковому обліку сформульована у колізійний спосіб, що дозволяє органам державної фіскальної служби оспорювати правомірність перенесення таких збитків.

Врахування в податковому обліку резервів (в т.ч. резерву відпусток), сумнівної та безнадійної заборгованості
П.139.1.1 ст.139 ПКУ передбачає збільшення фінансового результату до оподаткування (виключення з витрат) на всі суми витрат на формування резервів (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, а також резервів банківських і фінансових установ).
Натомість, п.139.1.2 ст.139 ПКУ дозволяє зменшити фінансовий результат до оподаткування (включити до складу витрат) суму всіх витрат, які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до правил бухгалтерського обліку (крім резерву на відпустки працівникам та резерву сумнівних боргів).
Резерви банківських та фінансових установ (крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів) обліковуються у відповідності з міжнародними стандартами фінансової звітності з певними обмеженнями на період 2015-2016 років (п.139.3 ст.139 ПКУ).
Всім платникам податку забороняється зменшувати об’єкт оподаткування на суму списання як за рахунок резерву сумнівних боргів, так і понад цей резерв, сум заборгованості, яка не відповідає ознакам безнадійної заборгованості, визначеної у пп.14.1.11 ст.14 ПКУ.
Сам термін «безнадійна заборгованість» зазнав істотних змін. З 1.01.2015 таке визначення включає:
·              - заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
·              - прострочену заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення, а також прострочену заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими;
·              - заборгованість фізичних осіб, прощену кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов’язаних з таким кредитором, та осіб, що перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах протягом останніх трьох років з моменту прощення;
заборгованість осіби, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб – 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб). Така заборгованість визнається безнадійною у разі, якщо відповідні заходи, передбачені законодавством України, які вживав кредитор, не призвели до її стягнення;
·              - актив у вигляді корпоративних прав або неборгових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв’язку з його ліквідацією;
·              - заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією форс-мажорних обставин, підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.
Заборгованість осіб, визнаних банкрутами або ліквідованих з інших причин, з 01.01.2015 р. не є безнадійною заборгованістю і не може зменшувати об’єкт оподаткування з податку на прибуток.
При цьому, в разі, якщо така заборгованість вже була віднесена на зменшення доходу згідно з пп.159.1.1 п.159.1 ст.159 розділу ІІІ ПКУ в редакції, яка діяла до 01.01.2015, то подальше списання такої заборгованості внаслідок банкрутства або мирової угоди, не впливає на об’єкт оподаткування продавця та покупця (підпункт 1.3 п.17 Перехідних положень ПКУ).
П.17 Перехідних положень ПКУ зберігає негативні фіскальні наслідки для операцій, по яким до 01.01.2015 було розпочато процедуру врегулювання безнадійної заборгованості:
·              - якщо суд відмовив у визнанні позову – продавець має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму, на яку такий об’єкт оподаткування був зменшений до 01.01.2015, з нарахуванням відповідної пені;
·              - якщо позов визнаний – покупець має збільшити фінансовий результат до оподаткування на відповідну суму боргу.
Згідно з п.24 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ передбачено зменшення фінансового результату на відшкодування витрат на оплату праці (відпустки та ін.) за рахунок «перехідних» резервів (сформованих до 01.01.2015) у випадку, якщо такі витрати не були враховані при визначенні об’єкта оподаткування до 1 січня 2015 р.

Особливості визнання фінансових витрат
П.140.2 ст.140 в іншій спосіб, ніж було передбачено попередньою редакцією ПКУ сформулював правило так званої «тонкої капіталізації».
Наразі це правило передбачає, що платник, у якого сума боргових зобов’язань перед пов’язаними особами-нерезидентами перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 разі (для фінансових установ і компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю – більш ніж в 10 разів), збільшує фінансовий результат до оподаткування над перевищенням нарахованих у бухгалтерському обліку процентів над 50 відсотками показника EBITDA (суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та амортизаційних відрахувань).
Проценти, які перевищують суму вказаних обмежень, зменшують фінансовий результат до оподаткування в сумі, щорічно зменшеній на 5 відсотків до повного її погашення.
Застосування цього правила на практиці буде ускладнено і потребуватиме додаткових коментарів з боку Міністерства фінансів або Державної фіскальної служби.
Так, хоча формально вказане правило неможливо застосувати до підприємств з від’ємними чистими активами, ймовірно на практиці воно буде застосовуватись і до них.
Крім того, з огляду на той факт, що Законом № 72 змінено поняття «пов’язані особи», і відтепер пов’язаною є будь-яка особа, сума боргових зобов’язань перед якою перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 рази, застосування обмежень буде мати надзвичайно широкий характер. При цьому, під обмеження потраплятимуть всі проценти, навіть за тими борговими зобов’язаннями, що виникли перед іншими особами (в т.ч. за операціями РЕПО, договорами фінансового лізингу, а також у вигляді амортизації дисконту у емітента боргових цінних паперів).

Оподаткування поворотної фінансової допомоги
Розділ ІІІ ПКУ не містить спеціальних норм щодо оподаткування поворотної фінансової допомоги, подібних до правил, що діяли раніше. При цьому, з визначення безповоротної фінансової допомоги (п.14.1.257 ст.14 ПКУ) виключено умовні проценти, що нараховуються на суму безповоротної фінансової допомоги.
За правилами бухгалтерського обліку поворотна фінансова допомога не впливає на фінансовий результат. Отже – поворотна фінансова допомога, яка отримується після 01.01.2015 не впливає на об’єкт оподаткування.
Що стосується поворотної фінансової допомоги, яку отримано до 01.01.2015 від осіб, які не є платниками податку на прибуток і включено до складу доходів, то ПКУ не містить прямої норми, яка б дозволяла включати відповідні суми до складу витрат. В той же час, на такі суми може бути розповсюджено норми п.18 підрозділу 4 Перехідних положень ПКУ, яка надає право на збільшення витрат в разі, якщо завершальною подією певної операції є сплата коштів.
Слід враховувати, що поворотна фінансова допомога, отримана від нерезидента, розглядається як сума боргового зобов’язання, яка може призводити до необхідності застосування правила «тонкої капіталізації».

Особливості податкового обліку роялті
Як і в попередній редакції ПКУ, нова редакція розділу ІІІ містить численні обмеженні щодо врахування сум нарахованих (сплачених) роялті у зменшення об’єкту оподаткування.
Так, п.140.5.5 і п.140.5.6 ст.140 ПКУ встановлюють, що на зменшення об’єкту оподаткування може бути враховано витрати на сплату роялті лише в сумі, що не перевищує 4 відсотки частого доходу від реалізації за даними фінансової звітності за попередній рік, збільшеній на суму доходів, отриманих у вигляді роялті.
П.140.5.7 ст.140 ПКУ встановлює, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті в повному обсязі (до складу витрат не відноситься), якщо роялті нараховані на користь:
·              - нерезидентів, що зареєстровані в державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 п.39.2 ст.39 ПКУ (перелік «низькоподаткових» юрисдикцій, що використовується для трансфертного ціноутворення);
·              - нерезидента, який не є бенефіціарним власником роялті;
·              - нерезидента щодо об’єктів права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України;
·              - нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є;
·              - особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються у складі інших податків (крім фізичних осіб – платників податку на доходи фізичних осіб);
·              - юридичної особи, яка відповідно до ПКУ звільнена від сплати податку на прибуток чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж 18% (платники єдиного податку, неприбуткові установи, інститути спільного інвестування).
Всі вказані вимоги можуть не застосовуватись в разі, якщо виплата роялті здійснюється в контрольованій операції і платник податку обґрунтував, що сума роялті відповідає рівню звичайних цін в порядку, передбаченому ст.39 ПКУ або у випадку, якщо платник обґрунтував таку ціни навіть у випадку, якщо відповідна операція не є контрольованою.
Сам термін «роялті» (п.14.1.225 ст.14 ПКУ) уточнено таким чином, щоб однозначно виключити з нього плату за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»).

Оподаткування доходів нерезидентів і операцій платника з окремими нерезидентами
Нова редакція розділу ІІІ ПКУ містить ті самі правила оподаткування доходів нерезидента у вигляді податку на репатріацію або у вигляді податку на прибуток постійних представництва, які діяли раніше.
Замість обмеження на врахування у складі витрат лише 85% в разі придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидентів з офшорним статусом, запроваджено інше обмеження, згідно з яким фінансовий результат до оподаткування збільшується (не враховується у складі витрат) на 30% вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у нерезидентів, що зареєстровані в державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 п.39.2 ст.39 цього Кодексу (перелік «низькоподаткових» юрисдикцій для цілей трансфертного ціноутворення).
Ці вимоги можуть не застосовуватись в разі, якщо придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидента здійснюється в контрольованій операції і платник податку обґрунтував, що сума роялті відповідає рівню звичайних цін в порядку, передбаченому ст.39 ПКУ або у випадку, якщо платник обґрунтував таку ціни навіть у випадку, якщо відповідна операція не є контрольованою.

Податковий облік окремих витрат
ПКУ з 01.01.2015 не містить численних обмежень на формування витрат, які раніше містились у розділі ІІІ, наприклад:
·              - на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків;
·              - на утримання органів управління об’єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами;
·              - на сплату штрафів та/або неустойки чи пені;
·              - на придбання у нерезидента послуг з консалтингу, маркетингу чи реклами та послуг інжинірингу;
·              - на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, а також продуктами спеціального призначення (незалежно від переліку, встановленого КМУ або галузевими нормами);
·              - на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації (п.165.1.21 ст.165 ПКУ, яка і раніше, передбачає включення цих сум до складу оподатковуваного доходу фізичних осіб у випадку відсутності контракту про відпрацювання у роботодавця не менше трьох років);
·              - на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів (без будь-яких обмежень);
·              - на відрядження працівників (при цьому підтвердження витрат та їх гранична сума відповідно до нової редакції п.170.9 ст.170 ПКУ впливатиме на включення відповідних сум до складу оподатковуваного доходу фізичної особи);
·              - на відшкодування фактичних втрат товарів (як в межах норм природного убутку, так і за межами таких норм);
·              - на благодійність.
Більше того, за загальним підходом, для віднесення відповідних сум до складу витрат, стає необов’язковим зв’язок відповідних витрат із господарською діяльністю.
Тим не менше, відповідні суми мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, оскільки таке підтвердження передбачено Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та підзаконними нормативними документами (наприклад, Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24.09.95 № 88).
ПКУ не виключає можливості застосування органами ДФС концепцій «нікчемної угоди» або «необґрунтованої податкової вигоди», оскільки в разі виявлення відповідних фактів такі органи будуть оспорювати правомірність внесення відповідних записів не лише в податковому, але також і в бухгалтерському обліку.

Звільнення від оподаткування, податкові пільги та інші особливості оподаткування
ПКУ збережено лише декілька звільнень від оподаткування, податкових пільг чи особливого порядку оподаткування в іншій формі.
Так, п.133.1.1 ст.133 ПКУ виключає з числа платників податку неприбуткові установи: бюджетні установи, громадські об’єднання, політичні партії, релігійні і благодійні організації, пенсійні фонди.
П.141.6 ст.141 ПКУ вказує, що звільняються від оподаткування кошти інститутів спільного інвестування, а також платників податків, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення. Об’єктивно, обсяг звільнених від оподаткування доходів інститутів спільного інвестування розширено порівняно з попередньою редакцією ПКУ, оскільки нова редакція дозволяє звільнювати від оподаткування не лише активи ІСІ чи доходи за такими активами, але також і інші доходи від діяльності (відсотки за позиками, орендні/лізингові платежі, роялті тощо).
П.142.1 ст.141 ПКУ дозволяє звільняти від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю.
П.141.1 ст.141 ПКУ встановлює гібридний механізм оподаткування страховиків – як шляхом оподаткування прибутку, так і шляхом оподаткування доходу у вигляді страхових платежів, страхових внесків і страхових премій.
Збережено до 01.01.2016 режим так званих «податкових канікул» (застосування ставки оподаткування 0% платниками, доход яких становить до 3 мільйонів гривень, у яких середньооблікова чисельність працівників не перевищує 20 осіб так окремих платників, які перейшли на загальну зі спрощеної системи оподаткування) (п.16 підрозділу 4 Перехідних положень ПКУ).
Також гібридний механізм оподаткування (оподаткування водночас прибутку і певних видів доходів) встановлено для суб’єктів, що здійснюють букмекерську діяльність, діяльність з випуску та проведення лотерей чи азартних ігор (в т.ч. казино) (п.141.5 ст.141 ПКУ).
П.141.3 ст.141 ПКУ, як і раніше встановлює, що оподаткування прибутку, отриманого платником податку в умовах дії угоди про розподілу продукції, здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених розділом XVIII ПКУ.
Скасовано можливості для застосування інших пільг в оподаткуванні, зокрема:
·              - суб’єктами індустрії програмної продукції;
·              - підприємствами, що здійснюють діяльність з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;
·              - підприємств легкої промисловості;
·              - підприємств суднобудівної та літакобудівної промисловості;
·              - підприємств машинобудування для агропромислового комплексу;
·              - прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії;
·              - суб’єктів кінематографії.
Податок на прибуток платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зменшується на суму такого податку (нарахованого та сплаченого) (п.137.5 ст.137 ПКУ).

Оподаткування дивідендів
Розділом ІІІ ПКУ змінено критерій, за яким дивіденди не включаються до складу доходів – раніше таким критерієм був факт їх оподаткування при виплаті, наразі – факт їх отримання від інших платників податку (п.140.4.1 ст.140 ПКУ). Відповідно – в разі отримання дивідендів від особи, яка не є платником податку, такі дивіденди будуть включатись до бази оподаткування.
Положення щодо виплати авансового внеску при виплаті дивідендів в цілому збережено, але викладено в новому п.57.11 ст.57 розділу ІІ ПКУ.
За новими правилами, авансовий внесок розраховується не з всієї суми дивідендів, а з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за рік, за результатами якого виплачується дивіденди. Зазначене правило застосовуються лише у випадку, якщо податкові зобов’язання за відповідний рік погашені. В разі наявності непогашеного зобов’язання (наявності податкового боргу) – авансовий платіж сплачується з усієї суми дивідендів.
ПКУ не врегулював остаточно питання щодо права на взаємне зарахування авансового платежу, сплаченого при виплаті дивідендів, в рахунок сплати щомісячного авансового платежу та навпаки. Нагадаємо, що раніше Державна фіскальна служба надавала з цього приводу суперечливі роз’яснення, але судові органи ставали на бік платників податків у захисті цього права.
Авансовий внесок при виплаті дивідендів не справляється в разі виплати дивідендів:
·              - за рахунок прибутку, що утворений, в свою чергу, за рахунок отриманих дивідендів,
·              - платником, прибуток якого звільнений від оподаткування,
·              - інститутами спільного інвестування,
·              - фізичним особам.
Порядок оподаткування дивідендів податком з доходів фізичних осіб також змінився (див. Також податок на доходи фізичних осіб).

Сплата щомісячних авансових внесків
Механізм сплати щомісячних авансових внесків збережено, але ПКУ передбачає поетапну зміну бази та механізму сплати щомісячних авансових внесків:
У січні – грудні 2015 року та січні – травні 2016 року платники зобов’язані сплачувати авансові внески з податку на прибуток на підставі норм п.57.1 ст.57 ПКУ в редакції, яка діяла до 1 січня 2015 р.:
·              - в січні-лютому 2015 р. – в розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток за 2013 р.,
·              - в березні 2015 р. – травні 2016 р. – в розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток за 2014 р.
Від сплати авансових внесків звільнені новостворені платники, суб’єкти, у яких обсяг доходу за попередній рік менший за 10 млн. грн. та платники, що перейшли зі спрощеної на загальну систему оподаткування.
Починаючи з червня 2016 р. передбачається застосування нової бази для розрахунку щомісячного авансового внеску – він буде розраховуватись в розмірі 1/12 суми нарахованого податку на прибуток за попередній звітний рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов’язання.
Від сплати авансових внесків будуть звільнені новостворені платники, суб’єкти у яких обсяг доходу за попередній звітний рік менший за 20 млн. грн.. та платники, що перейшли зі спрощеної на загальну систему оподаткування.

Перенесення збитків
Пп.140.4.2 ст.140 ПКУ дозволяє зменшувати фінансовий результат до оподаткування на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.
При цьому, з незначними змінами зберігається порядок погашення збитків, що виникли за підсумками 2011 р. – об’єкт оподаткування за 2015 рік зменшується на 25% збитків за підсумками 2011 р., збільшений на непогашені збитки, що виникли в наступних роках (включаючи непогашену в 2012-2014 рр. частку збитків 2011 р.).

Оподаткування в разі реорганізації підприємства
Розділ ІІІ ПКУ, на відміну від попередньої редакції, не містить спеціальних положень щодо податкового обліку в разі реорганізації.
Виходячи з принципу визначення об’єкту оподаткування на підставі даних бухгалтерського обліку, слід виходити з того, що безпосередньо процедура реорганізації не створює податкових наслідків для платника податків.
При цьому платник податків – правонаступник зберігає право на врахування у складі витрати (зменшення фінансового результату до оподаткування) на суми витрат, понесених попередником, але не врахованим у складі витрат з тієї причини, що дата визнання витрат попередником не настала до моменту реорганізації. У випадку, якщо до моменту реорганізації настала дата визнання витрат в бухгалтерському обліку, але не настала дата визнання витрат в податковому обліку (в період дії попередньої редакції ПКУ), в передавальному балансі мають бути відображені відповідні суми відстрочених податкових активів. Аналогічно слід діяти з метою збереження права на врахування правонаступником збитків, що отримані попередником.
13. Трансфертне ціноутворення
Законом № 72 викладено в новій редакції всю статтю 39 ПКУ, втім методологія трансфертного ціноутворення не зазнала суттєвих змін.
Натомість, докорінно змінились умови для визнання певних операцій контрольованими.
Починаючи з 01.01.2015 контрольованими визнаються лише операції з нерезидентами, які є пов’язаними особами або з нерезидентами, що зареєстровані в «низькоподаткових» юрисдикціях (за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України).
Операції з відповідним нерезидентом можуть бути визнані контрольованими у випадку, якщо платник податку та/або його пов’язані особи мають обсяг доходу понад 20 млн. грн. і при цьому платник податку та/або його пов’язані особи здійснювали з таким нерезидентом операції на суму, що перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ) або 3 відсотки доходу.
При цьому важливо розуміти, що з огляду на зміну визначення поняття «пов’язаних осіб» таким особами можуть бути визнані нерезиденти не лише в силу формального володіння корпоративними правами, але також на підставі того факту, що сума боргових зобов’язань, наданих таким нерезидентом або гарантованих ним, перевищує суму власного капіталу резидента більш ніж в 3,5 рази.
Також до складу контрольованих операцій включаються операції з продажу товарів через комісіонерів-нерезидентів (незалежно від їх пов’язаності чи реєстрації в «низькоподатковій» юрисдикції), а також операції, що здійснюються між пов’язаними особами із залученням (за посередництвом) осіб, які не є пов’язаними, але:
·              - не виконують істотних функцій, пов’язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг) між пов’язаними особами;
·              - не використовують істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) між пов’язаними особами.
Починаючи з 01.01.2015 р. трансфертне ціноутворення використовується виключно для контролю обчислення податку на прибуток.
Подача звіту про контрольовані операції буде обов’язковою лише для операції, які в сукупності перевищують 5 млн. грн., для менших операцій платник буде зобов’язаний надавати довідку про такі операції у складі декларації з податку на прибуток.
Подання звітів та визначення операцій контрольованими за 2014 рік здійснюється відповідно до правил, що діяли в 2014 р.
Певних змін зазнали правила проведення перевірки контрольованих операцій органами Державної фіскальної служби. Найбільш суттєвою зміною є збільшення терміну давності для контролю таких операцій до 7 років.
 
Add a comment...

Post has attachment

Услуги адвоката помогут защитить ваши интересы, обойти критические ситуации, не нарушив рамки закона.
Add a comment...

Камилла
Сообщение
Добрый день. Я собралась поехать в Испанию из Украины на две недели по вызову. Но нет подтверждения о официальных доходах. Предложили "нарисовать" такую справку. Как и где могут выявить такую справку(липу). Какие последствия могут быть при выявлении такой справки?
Ваші дії можуть бути кваліфіковані за статтею 358 Кримінального кодексу Україги. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів. Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут - караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Add a comment...

Post has attachment
Наталья
Хочу написать заявление на работу о выдаче мне всех копий приказов о переводах и справку о доходах. 
На какую статью мне ссылаться? 
Як встановлено статтею 49 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. Крім того, статтею 110 Кодексу законів про працю України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Add a comment...

Оксана
У меня оформлен трудовой договор с частным предпринимателем, по согласованию сторон 25.03.14 договор был расторгнут, предприниматель отказывается выдать справку о доходах за последние 6 месяцев для госпомощи семьям с детьми, к кому обратиться ?
Как установлено статьей 49 КЗоТ, владелец или уполномоченный им орган обязан выдать работнику по его требованию справку о его работе на данном предприятии, в учреждении, организации с указанием специальности, квалификации, должности, времени работы и размера заработной платы.
Исходя из изложенного отказ частного предпринимателя в выдаче справки является неправомерным.
Вам необходимо письменно обратиться к частному предпринимателю с требованием о выдаче справки, а в случае не выдачи такой справки, подать иск в суд.
Add a comment...

Ирина
Как признать кредитный договор никчемным, если я кредит не брала, а сотрудники банка в сговоре с агентством недвижимости, подделали документы и оформили ипотеку. 
Уголовный процесс прошел, состоялся суд, по решению которого я признана потерпевшей. Но банк подал иск в другой суд, и юстиция наложила арест на мое имущество. Что делать????
В случае, если в уголовном процессе были установлены факты того, что ваша подпись на договоре является подделанной и установлено кто это сделал, то признавать договор никчемным не нужно, т.к. суд на ссылаясь на статью 61 ГПК Украины должен отказать в иске банку к Вам.
Add a comment...

Я была уволена на пенсию в ноябре 2013г. документы на пенсию были поданы в течении 10-ти дневного срока сейчас уже март пенсии я еще не получала. На какой срок может быть задержана выдача пенсии с момента подачи документов?
Как установлено пунктом 39 Порядка подачи и оформления документов для назначения (перерасчета) пенсий в соответствии к Закону Украины "Об общеобязательном государственным пенсионном страховании", не позже 10 дней после поступления заявления с необходимыми для назначения, пересчета, перевод из одного вида пенсии на другой и возобновления ранее назначенной пенсии документами орган, который назначает пенсию, рассматривает поданные документы и принимает решение относительно назначения, пересчета, перевод из одного вида пенсии на другой и возобновления ранее назначенной пенсии без учета периода, за который отсутствующая информация об уплате страховых взносов в Пенсионный фонд Украины. 
После поступления данных об уплате страховых взносов проводится пересчет пенсии с учетом этого периода с момента назначения пенсии. 
В аналогичном порядке осуществляется пересчет пенсии в случае отсутствия на момент назначения пенсии данных о средней заработной плате работников, занятых в отраслях экономики Украины, за предыдущий год. При этом, если в случае проведения пересчета пенсии ее размер уменьшился, выплату пенсии в новом размере проводить с месяца, следующего за месяцем сообщения Пенсионным фондом Украины о размере средней заработной платы работников, занятых в отраслях экономики Украины. 
Выплата пенсии проводится не позже одного месяца со дня принятия решения о назначении, пересчете, перевод из одного вида пенсии на другой и о возобновлении пенсии. 
Add a comment...
Wait while more posts are being loaded