Profile cover photo
Profile photo
Ігор Лисенко
1,449 followers -
Славних прадідів своїх,правнуки погані.
Славних прадідів своїх,правнуки погані.

1,449 followers
About
Posts

Post has attachment
Аркадий Бабченко:
А откуда вообще взялась эта идиотская формулировка, что Советский союз воевал за свободу? За свободу воевала Великобритания. А СССР, по блестящему определению Буковского, воевал за то, какие в мире будут концлагеря - красные или коричневые.
В стране, воюющей за свободу, не может быть сразу же после Победы новой волны эшелонов в ГУЛАГ. Или свобода - это уничтожать свой собственный народ, народ-победитель, только своими собственными руками и положить половину этого самого народа, чтоб ни в коем случае не позволить этого делать другим?
Photo
Add a comment...

Post has attachment
ИСТОРИЯ САМАЯ КРИВАЯ ДАМА...
А чтобы её выправлять, надо избавляться от лицемерия, надо уметь называть вещи своими именами.
И если быть честными, то следует сказать - наши воевавшие деды и отцы воевали НА СТОРОНЕ ЗЛА против зла.
На стороне добра воевали американцы, британцы, канадцы.
Нельзя гордиться нашими предками.
Их можно ПРОСТИТЬ, потому что кривая дама история искривила их слабые мозги.
А у нас пока тоже кривые мозги и кривое мы называем ровным, правильным и гордимся кривым...
Мой отец был офицером-гвардейцем в той войне. Командир танка... его направили в школу политруков, но потом перенаправили в танкисты.
Горжусь ли я отцом?
Нет.
Он был в то время пацаном в три раза моложе, чем я сейчас. Глупый сталинист... подавший заявление в кпсс и ставший коммунистом на войне. Мозги искривлённые до предела.
Чем гордиться? Ему... мне...
Отец и не гордился, он молчал о войне...
Потомок гитлеровского офицера должен гордиться своим предком? Или должен стыдиться действий предка?
А если бы гитлеровская германия победила и написала свою кривую историю "славной" победы над худшим из режимов - советским, то нужно ли было бы гордиться потомку победителя-гитлеровца своим предком? Нужно ли было бы устраивать победобесные парады? И носить портреты дедов-гитлеровцев?
История второй мировой постыдна почти для всех.
Исключая США, Великобританию, Канаду и немногих иных.
Вот у них есть право на гордость.
У нас этого права нет.
Нам нельзя праздновать ни 8-е мая, ни 9-е.
Это может быть днём покаяния за предков, днём прощения их - не разумных, днём скорби по погибшим глупышам.
ЧЕСТНЫМИ НАДО БЫТЬ
ВЫПРАВЛЯТЬ КРИВУЮ ДАМУ
Photo
Add a comment...

Post has attachment

Post has attachment

Post has attachment

Post has attachment
Add a comment...

Post has attachment
ЗНОВ НА ГРАБЛІ. БОРОНИ БОЖЕ.


Олександр Деркач
Від Богдана до Івана. Історична драма в шести діях або Руїна для чайників (12+)

Сьогодні о 12:592628129


Дія перша.

Богдан Хмельницький: – Хлопці, я тут зібрався помирати! Може ви замість мене мого сина гетьманом оберете?

Козаки: – А чого б і ні? Нехай у нас і далі Хмельницький гетьманом буде! Юрася на гетьманство!

Богдан Хмельницький змахує скупу чоловічу сльозу і помирає.

Козацька старшина: – Юрасю, ти ще зелений пацан! Може нехай поки замість тебе якийсь старший дядя покерує?

Юрась: – Ну я навіть не знаю… Батько ж казали…

Іван Виговський: – Ну якщо ви так просите…

Козацька старшина: – Юрасю, не виламуйся! Тобі ще сесію в Могилянці здавати!

Юрась: – Ну добре!

Іван Виговський: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба!

Козаки: – Е, альо! Ми так не домовлялися!

Козацька старшина: – Та все буде нормально!

Пушкар і Барабаш: – Ніфіга не нормально! (піднімають повстання)

Іван Виговський: – Татари, вашому хану ясир потрібен?

Виговський із татарами придушують повстання.

Пушкар: – Барабаш, я всьо! (гине)

Барабаш: – Лєксєй Міхалич, вводі вайска! (тікає на Московщину)

Виговський: – Москва, тобі отой Барабаш треба?

Москва: – Та на фіга? Своїх хватаєт! (страчує Барабаша).



Дія друга.

Іван Виговський: – Польща, ми хочемо безвіз і євроінтеграцію!

Польща: – Нема питань! (підписує з Виговським Гадяцьку угоду)

Москва: – Продалісь хахли за пєчєнькі! (вводить війська)

Іван Виговський: –Татари, поляки, давайте зі мною на москаля!

Татари, поляки і Виговський перемагають московські війська під Конотопом.

Іван Сірко: – Козаки, Кримнаш!!! (нападає на Крим)

Татари: – Та ну вас! (повертаються додому)

Сомко, Золотаренко, Цюцюра: – Ну шо, синку, помогли тобі твої ляхи? (піднімають повстання проти Виговського)

Виговський: – Ойвсьо! (тікає в Польщу)

Юрась: – Один раз – не гетьман! (знову бере булаву)



Дія третя.

Москва: – Юрась, мишебратья! Одіннорот! Давай договор подпісивать!

Юрась: – Ну я навіть не знаю... Батько казали…

Москва: – От і дагаварілісь! (підсовує Юрасеві Переяславські статті)

Козаки: – Шо за нафіг? Давай всьо взад!

Юрась: – Ну добре! (підписує з Польщею Слободищенський трактат)

Сомко і Золотаренко: – Ну шо, синку, помогли тобі твої ляхи? (обирають Сомка наказним гетьманом)

Юрась: – Татари, давайте зі мною дядька бити!
Татари і Юрась нападають на Сомка.

Сомко: – Лєксєй Міхалич, вваді вайска!

Москва: – Нівапрос! (приходить на допомогу Сомку і змушує Юрася відступити)

Польща: – Правобережжянаш!!!

Юрась: – Ойвсьо! (йде до монастиря)

Правобережні козаки: – Тетеря, давай в гетьмани!

Тетеря: – Та щось не хочеться…

Правобережні козаки: – От і домовилися! (обирають Тетерю гетьманом)

Лівобережні козаки: – Всі на вибори!

Сомко і Золотаренко задоволено потирають руки.

Селяни, міщани і запорожці: – Івашку на гетьманство!!!

Брюховецький: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба!

Сомко і Золотаренко: – Е, альо! Ми так не домовлялися!

Брюховецький: – Ойвсьо! (страчує Сомка і Золотаренка)



Дія четверта.

Москва: – Ваня, мишебратья! Одіннорот! Дідиваєвалі!

Брюховецький: – Нєт базара! (підписує Батуринські статті)

Лівобережні козаки: – Што ето било?

Тетеря починає АТО на Лівобережжі.

Москва: – Ваня, мишебратья! Одіннорот! Дідиваєвалі!

Брюховецький: – Шо, апять?

Москва: – Нє апять, а снова! (дає Брюховецькому боярський титул)

Брюховецький: – Ну нехай! (підписує Московські статті)

Лівобережні козаки починають щось підозрювати.

Правобережні козаки до Тетері: – Ну що, синку, допомогли тобі твої ляхи?!! (піднімають повстання і обирають гетьманом Опару)

Тетеря: – Ойвсьо! (тікає до Польщі)

Татари: – Ку-ку! (беруть Опару в полон)

Правобережні козаки: – Тепер нам треба нового гетьмана…

Дорошенко: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба! (бере булаву) – Туреччина, татари, а давайте разом зі мною на москалів і ляхів!

Туреччина: – Сонечко ти наше!

Польща і Москва: – Пся крев! Ударвспіну! (підписують Андрусівське перемир'я)

Брюховецький: – Ми так нє дагаварвалісь! Я єщьо живой і лєгітімний! (пробує підняти повстання)
Лівобережні козаки: – Поздно, батенька! (вбивають Брюховецького)

Дорошенко: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба! (стає гетьманом усієї України)



Дія п'ята.

Дорошенко: – Ну все, тепер заживемо! (підписує з Туреччиною Корсунську угоду)

Татари: – Воно нам треба? (допомагають Суховієнку стати гетьманом Правобережжя)

Дорошенко: – Ударвспіну! Сірко, а давай зі мною татар бити!

Сірко: – Кримнаш, козаки!!! (допомагає Дорошенку перемогти Суховієнка)

Дорошенко: – Ну все, тепер заживемо!

Польща: – Пся крев! Які ми оптимісти! (допомагає Ханенку стати гетьманом Правобережжя)

Дорошенко: – Знов ударвспіну… Многогрішний, ти тут замість мене трохи покеруй, а я на ляхів! Проведу АТО і за два тижні повернуся!

Многогрішний: – Які ми оптимісти! (при підтримці Москви стає гетьманом Лівобережжя і підписує Глухівські статті)

Дорошенко: – Бідна моя спина…

Многогрішний: – Та не переживай ти так, добазаримося!

Москва: – Ай, какіє ми аптімісти! (засилає Многогрішного до Сибіру і допомагає Самойловичу стати гетьманом Лівобережжя)

Самойлович: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба! (підписує Конотопські статті)

Туреччина: – Польща, ку-ку! (захоплює Кам'янець і Львів)

Польща: – Пся крев… Та нам те Поділля з Правобережжям і не потрібні були особливо… (підписує з Туреччиною Бучацьку угоду)

Шляхта: – Нє позвалям! Львувнаш! (відмовляється ратифікувати угоду)

Туреччина: – Ну ви самі напросилися! (продовжує війну)

Москва: – Нє патрібні? Харашо! (вводить війська на Правобережжя)

Дорошенко: – Бідна моя спина!.. (зрікається булави на користь Самойловича)

Польща: – Ойвсьо! (підписує з Туреччиною Журавненську угоду)

Самойлович: – Ну все, тепер заживемо!

Сірко: – Які ми оптимісти! (пише листа турецькому султану)

Туреччина: – Ах ти ж шайтан! (призначає гетьманом Юрася і починає Чигиринські походи)

Юрась: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба!

Самойлович: – Так нє даставайся ти нікому! (починяє зганяти правобережних мешканців на Лівобережжя)

Сірко: – Кримнаш!!! (нападає на татар і турків)

Туреччина: – Я устал, я ухажу! (підписує з Москвою Бахчисарайський мир)

Юрась: – А як же я? Я живой і лєгітімний!..

Туреччина: – Ойвсьо! (убиває Юрася)



Дія шоста.

Туреччина: – Європанаш!!! (нападає на Австрію)

Австрія: – Польща, тут мене турецькі нелегали дістають!

Польща: – Зараз ми їм призупинимо візовий режим, пся крев! (разом з австрійцями розбиває турків)

Туреччина: – Ударвспіну…

Москва: – Польща стронг! Давай миритися!

Польща: – Ну давай! (підписує з Москвою Вічний мир)

Москва: – Кримнаш!!! (починає Перший Кримський похід)

Татари: – Ой, які ми оптимісти! (підпалюють степ)

Голіцин: – Ударвспіну! Софочка міня убйот!..

Мазепа: – Пссс! На ось тобі 10 тисяч золотих і послухай, що я скажу! (шепоче на вухо)

Голіцин: – Так оні називалі мєня жолтой рибой?

Мазепа: – І єщьо чєрвяком! Земляним чєрвяком!

Голіцин: – Так… Самойлович, іді сюда!

Самойлович: – Ну?

Голіцин: – Баранкі гну! Марш в Сібірь! Там єщьо нє вєсь снєг убран, а зіма блізко!

Самойлович: – А ми уйдьом на сєвєр! А ми уйдьом на сєвєр!

Козаки: – А як же ми тепер без гетьмана?..

Мазепа: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба! (підписує з Москвою Коломацькі статті)

Москва: – Одін раз – нє Кримнаш! (починає Другий Кримський похід, а тоді Азовські походи)

Туреччина: – Польща, ну його все к іблісу! Давай миритися!

Польща: – Давай! (підписуює з Туреччиною Карловицьку угоду)

Москва: – А чєм я хуже? (підписує з Туреччиною Константинопольську угоду)

Мазепа: – Ну тепер точно заживем! (потирає руки)

Москва: – Ой-ой-ой! Какіє ми оптимісти!
Photo
Add a comment...

Post has attachment
Олександр Палій.
Що таке Переяславська угода, і чому вона проіснувала 2,5 роки.
Московія, яка неодноразово зазнавала поразок від Польщі (у 1569-81, 1604-1618, 1632–1634 рр.), боялася втручатися в конфлікт після 1648 р. Москва була зацікавлена у взаємному виснаженні України й Польщі.
Однак, поразки Польщі та загроза, що Xмельницький увійде в союз із Туреччиною або Швецією, заохотили Москву до нових переговорів з гетьманом, які закінчилися укладенням у січні 1654 р. Переяславської угоди.
Україна вступала у воєнний союз з Московією, яка зобов‘язалася воювати проти Польщі. Козаки своєю чергою пообіцяли військову допомогу для повернення Москві Смоленська та походів у Білорусь.
За угодою існували два обмеження – хоча податки в Україні збиралися українськими чиновниками, частина їх повинна була відходити Москві. Крім того, Україна зобов’язалася не вести переговорів з Туреччиною і Польщею. Хоча оригінал договору 1654 р. «пропав» у московських архівах, із заяв і листування тогочасних керівників добре видно, що Україна цілком зберігала свій суверенітет.
Українське духовенство і воєначальники відмовлялися присягати московському царю, бо знали про рабське безправ‘я московитів і дику жорстокість, що панувала в Московії. У Московії в 15-17 ст. батько мав законне право продавти своїх дітей у рабство. Тільки продавши їх тричі, коли діти щораз викуповувалися, батько втрачав право продавати їх знову. Натомість, в Україні кріпацтво навіть за найтяжчих часів польської влади лише встановлювало повинності перед паном, і не передбачало продажу власне людей.
Відмовилися присягати цареві Брацлавський, Кропив’янський, Полтавський, Уманський козацький полки, низка українських міст, відомі воєначальники Іван Богун та Іван Сірко.
Полковник Богун попереджав: «У Московщині панує найогидніше рабство. Там немає і бути не може нічого власного, бо все є власністю царя. Московські бояри титулують себе «рабами царськими». Увесь народ московський є рабом. У Московії продають людей на базарі, як у нас худобу. Приєднатися до такого народу – це гірше, як скочити живим у вогонь».
Поте, виконуючи свої договірні зобов’язання, українська армія повела наступ на Білорусь і зайняла Смоленськ. На половині сучасної території Білорусі встановилося гетьманське управління, були утворені козацькі полки за зразками українських.
Вооючи за московитів, українці не отримали від належної допомоги. Поділлі українські замки й містечка відчайдушно відбивалися від поляків. Дружина козацького сотника Мар’ян Зависна, щоб не потрапити в полон, висадила в повітря пороховий погріб подільсього замку Буші, убивши нападників, і загинула сама.
Лише за два з половиною роки після укладення Переяславської угоди Моcква її віроломно порушила. Польща пообіцяла московському цареві обрати його на королівський престол. У жовтні 1656 р. московський уряд уклав з Польщею Віленське перемир’я.
Тоді ж, ігноруючи протести Москви, Xмельницький вступив у коаліцію зі Швецією (яка в цей час воювала з Московією), а також із Семиграддям і Бранденбургом. Хмельницький схилявся до союзу зі Швецією, оскільки ця далека країна не претендувала на українські землі.
На фото - Гадяцька угода 1658 р. з підписом польського короля.
Photo
Add a comment...

Post has attachment
Наші літописи про Переяславську угоду, що проіснувала 2,5 роки до Віленського перемир'я 1656 р.:
"Народ московитів... не подав жодної допомоги в найлихішу годину, не подав навіть води промити кривавих уст наших, і ліпше нам бути у безперервних війнах за свободу, ніж накладати на себе нові ланцюги рабства та неволі".
"Протопоп Черкаський Федір Гурський, що був вшанований у народі як видатний богослов та проповідник, взявши текст зі святої Євангелії, говорив на зборах, що, «як, мовляв, від трьох царів та волхвів піднесені немовляті Христу дари: золото, ладан і мирна знаменували буття і страждання Його на землі і повернення на небеса, себто золото означало Царя, ладан — мерця, а смирна показувала Бога, то так і ції дарунки, піднесені од Царів народові, знаменують, чим вони вдягнені або вкриті, в тому буде жити або вкриватися народ, ними зваблений, наприклад: дари Польські складаються з сукон, покритих килимом, то буде і народ, що з Поляками житиме, ходити в сукнах і мати килими; Турецькі дарунки одягнуті і покриті папером і шовком, то і народ, що з ними житиме, буде спроможний вдягти на себе шовкові та паперові матерії; а Московські дари суть всі в рогожах, то неминуче і народ, живучи з ними, доведений буде до такої вбогості, що вбереться він в рогожі і під рогожі. І ці висновки суть вірні і перевищують всіх оракулів у світі». ... Козаки підняли одверте ремстування і галас проти Хмельницького, «називаючи його запроданцем та зрадником вітчизни, підкупленим начебто послами, і що вони, визволивши себе з кормиги Польської з пролиттям великої крові і пожертвуванням премногих тисяч братії, що наложила головами своїми за волю отчизни, знов запродуються в неволю добровільно і віддаються такому народові, котрий не подав їм жодної допомоги в найлихішу їхню годину, не подав навіть води промити кривавих уст наших, і ліпше нам бути у безперервних війнах за свободу, ніж накладати на себе нові ланцюги рабства та неволі".
"Осавул Генеральний Богун заявив, що «в народі Московському владарює найнеключиміше рабство і невільництво у найвищій мірі і що в них, окрім Божого та Царського, нічого власного нема і бути не може; і людей, на їх думку, створено нібито для того, щоб в ньому не мати нічого, а лише рабствувати. Самі вельможні та бояри Московські титулуються звичайно рабами Царськими, і в просьбах своїх завжди пишуть вони, що б'ють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то всі вони вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а накуплені з бранців та невільників; і тії кріпаки, або за їх назвою, крестьяни обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за недовідомими у світі правами та привласненнями, продаються на торжищах і в житлах од власників і господарів своїх нарівні з худобою, а незрідка і на собак вимінюються, і продавані при тому мусять бути ще зумисне веселими і виказуватися своїм голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скірше їх купили і дорожче заплатили. Словом сказати, з'єднатися з таким неключимим народом є те саме, що кинутися Із вогню в полум'я».
"Історія Русів", 18 ст.
Photo
Add a comment...
Wait while more posts are being loaded