Profile

Cover photo
Verified name
Громадське телебачення: Черкаси
170 followers|234,307 views
AboutPostsPhotosYouTube

Stream

 
На Черкащині екс-міліціонери вимагали прирівняти їхні пенсії до поліцейських

12 грудня у Смілі, Звенигородці та біля Золотоноші колишні міліціонери на годину перекрили дороги. Таким чином вони вимагали в Міністерства внутрішніх справ прирівняти їхні пенсії до поліцейських. Подібні акції відбулися також в Кропивницькому, Вінниці, Одесі, Рівному, Чернівцях та інших містах.


Із плакатами «Авакова у відставку!», «Олігархату – ні, народовладдю – так» та «Пенсія – не нагорода за працю» мітингарі на годину зупинили рух дорогою Черкаси-Золотоноша-Київ.

– Ми вимагаємо в керівництва МВС України надати до Пенсійного фонду розрахунки щодо індексації пенсій колишніх працівників міліції. На сьогоднішню акцію вийшли більше сотні працівників міліції з Черкас, Золотоноші, Драбова та Чорнобаю. Якщо наші вимоги не почують, 20 грудня ми продовжимо наш протест, – каже колишній начальник Придніпровського РВ УМВС в м. Черкаси Сергій Брайченко.

Акція відбулася навіть попри те, що 8 грудня заступник міністра внутрішніх справ України Сергій Яровий запевнив: пенсії екс-правоохоронців перерахують відповідно до виплат поліцейських

– Прибиральниця, яка працює 3 години в день, отримуватиме пенсію як у полковника міліції, який служив 30 років. Скоро пільги заберуть, більшість пенсії піде на комунальні, а за що нам жити?, – обурюється один із екс-міліціонерів.
Протестувальники пропускали автобуси та автомобілі з дітьми. А водіїв, яким через акцію довелося чекати, така форма протесту обурила. «Тут ви нікому нічого не доведете, а лише люди страждають! Їдьте до Верховної Ради», – радив один із водіїв протестувальникам.
 ·  Translate
1
Add a comment...
 
Черкаські активісти влаштували автопробіг під гаслом «Прозорро проти Хабармена». Таким способом вони вимагали від черкаської влади повернути вимогу, яка діяла до 17 листопада – всі товари і послуги за гроші міського бюджету купувати через систему електронних закупівель «ProZorrо».


Учасники акції наклеїли на свої автівки плакати з написами «Ми за ProZorrу владу», «Бізнес за ProZorrо», «ProZorrо проти корупції», «Геть Крадуцького» та інші. За словами учасника акції, члена виконкому Романа Ганзевича, сьогодні виконавчий комітет проголосував за виведення з-під закупівель через Єдиний тендерний комітет низки товарів (зокрема миючих засобів, канцелярських виробів, фарб, стільців). Відтепер дитячі садочки, школи та лікарні зможуть купувати товари вартістю до 200 тис. грн самостійно. Причому заклади самі обиратимуть, закуповувати через систему «ProZorro» чи через прямі договори.

– Це означає, що директори цих закладів закуплятимуть товари за тими цінами, які забажають самі. Ми не зможемо перевірити, в якого постачальника вони придбали товар та за якою ціною, – каже учасник акції, член виконкому від громадськості Роман Ганзевич.

Член виконкому від громадськості Олексій Романов, учасник акції:

– Ми вимагаємо, щоб бюджетні кошти використовувалися прозоро на відкритих аукціонах. Але ці вимоги влада ігнорує. Минуло півроку, а міський голова разом із секретарем міськради досі запевняють, що «ProZorrо» – це корупційна схема, продовжують придумувати нісенітниці, щоб не користуватися системою. Результат цього ми бачили і сьогодні, коли проїжджали бульваром Шевченка: підрядники, які кладуть на ньому плитку, обиралися без конкурсу і без публікації договорів.

Бізнесмен Владислав Вакуленко, який працює із системою «ProZorrо», пояснив чому долучився до акції.

За останні 2 місяці моя компанія виграла близько десяти тендерів по Україні. В Черкасах же ми навіть не мали можливості брати участь в торгах, бо їх не було в нашій сфері. Бо компанія не велика, і ми виграємо тендери від 100 до 200 тис. грн. Тепер же у мене немає можливості проводити торги через «ProZorrо», бо торгів на таку суму просто не буде.
Після автопробігу активісти зайшли до приміщення міської ради. На дверях кабінетів міського голови Анатолія Бондаренка та секретаря міськради Олександра Радуцького вони наклеїли листівки з написом «Тут живе Хабармен». Міського голови й секретаря в кабінетах не було.

До учасників акції вийшов заступник міського голови Геннадій Шевченко. Він сказав: якщо активісти називають когось хабарменом, нехай звертаються до правоохоронців.

Зняти наліпки активісти пообіцяли одразу після того, як депутати повернуть «ProZorrо» для допорогових сум. А Завтра, на сесії міської ради, громадськість обіцяє вручити чиновникам відзнаки «Хабармен року».

Нагадаємо, 17 листопада міська рада Черкас скасувала обов'язкові допорогові закупівлі через електроннну систему «Прозорро».
 ·  Translate
1
1
Add a comment...
 
26 жовтня в Черкаському державному технологічному університеті відбувся другий тур виборів ректора. На них переміг виконувач обов'язків ректора, в минулому – перший проректор вишу Олег Григор.

Олег Григор за фахом інженер-механік. 26 років тому закінчив Київський політехнічний інститут. У 2003 році захистив кандидатську дисертацію з державного управління. Працював доцентом кафедри економіки та управління. З минулого року – перший проректор ЧДТУ. Примітно, що в перших виборах ректора, що відбулися у травні цього року і які фактично зірвали, Олег Григор участі не брав.
Ми поспілкувалися з переможцем виборів ректора ЧДТУ Олегом Григором й розпитали, як він планує розвивати університет.
 ·  Translate
1
Add a comment...
 
«Нашу армію і країну народила війна», – боєць «Айдару» Олексій Семенов
Олексій Семенов – доброволець із позивним «Феофан», більше року воював на передових позиціях – у бойових розвідках та штурмах. За мужність і самовідданість Президент України Петро Порошенко минулого року нагородив Олексія Семенова орденом Б. Хмельницького ІІІ ступеня. Після повернення із зони АТО боєць відкрив у Черкасах тематичний заклад, який безкоштовно пригощає учасників АТО і волонтерів. Журналістам «Громадського ТБ: Черкаси» Олексій розповів, чому вирішив розпочати тут свій бізнес, як потрапив у зону бойових дій та як війна змінює Україну.
«Бліндаж» у Черкасах
– Я взагалі є ресторатором, у мене свій заклад у Чигирині, якому вже близько 8 років, – розповідає Олексій Семенов (позивний «Феофан»). – І коли у зоні АТО ми щось готували в бліндажі чи грілися, я вже тоді думав: от є «Криївка» у Львові, але ж «криївки» – це з часів минулої війни. А зараз можна зробити щось схоже на те, що відповідає нинішнім реаліям. І тому я вирішив, що коли прийду з війни, то зроблю такий заклад – для своїх, для тих, хто повертається чи проїжджає повз.
Олексій шукав місце, де можна було б викопати «бліндаж», як це роблять у зоні АТО, тож готове приміщення не підходило. Зрештою таке місце знайшли на виїзді з Черкас – тут зробили «копанку» 20 метрів завдовжки та 10 метрів завширшки. Атмосфера всередині повністю відповідає побуту військових: тут є прапори, ікони, дитячі малюнки, фото, ящики:
– Звичайно, тут речі не сушаться, але цей бліндаж – практично копія тих, що на сході України, – розповідає боєць. – Буржуйки також є, тільки наша буржуйка дуже велика, а там у нас маленькі були, і ми на них готували, щось розігрівали, навіть куліш варили.
Кошти на відкриття закладу підприємець позичив у друзів. Колишній «айдарівець» каже, що хотів створити простір для спілкування, щоб кожен учасник АТО міг прийти сюди, поділитися спогадами та безкоштовно поїсти:
– Не обов’язково мати посвідчення учасника бойових дій АТО, тому що «Правий сектор», ОУН – вони ж не мають нічого, так само, як і волонтери, – говорить підприємець. – Я, чесно кажучи, боявся, що буде дуже великий наплив і я фінансово не впораюся з навантаженням, але все нормально, люди приходять – небагато, але й немало – до 10 на день, тобто я витримую фінансово це навантаження. А до того ж ще просто відвідувачі заходять, тому є замовлення. Це і бізнес, і допомога АТОвцям, і спілкування між собою.
Шлях до АТО
Ще з 2000-х років Олексій Семенов був активним учасником революційних рухів – акцій «Україна без Кучми», Помаранчевої революції, а потім – і Революції Гідності. Після трагічних подій 2014-го на Майдані Олексій постійно допомагав своїм товаришам, потім їздив волонтером на схід України, де розпочалися бойові дії, а пізніше сам став добровольцем:
– Поїхав своїм допомагати, тому що я професійний військовий, – згадує «Феофан». – Після Майдану на Донбас пішла молодь воювати, а вони ж нічого не вміють, то я й вирішив допомогти, і так почав воювати.
Від дружини приховував наміри піти на фронт, каже – вона дізналася про все, коли повернулася з відпочинку в Туреччині:
– Вона приїхала – а я уже в армії. Скандал, звичайно, трохи був, казала: як ти можеш, я сама залишилася! А я її заспокоював і казав, що все буде нормально. Але це був для неї шок.
Олексій Семенов закінчив Довгопільське військове училище за фахом озброєння. Він знається на самохідних протитанкових ракетних комплексах, керованих ракетах та іншому озброєнні, тож у зоні АТО не раз брав участь у небезпечних боях:
– Просто жаль було цих хлопців – це ж діти, треба було їм показати хоча б, як збирати автомати і як користуватися зброєю. Ось так я і залишився. Потім оголошують: їдемо по тривозі. Ну взяв я кулемет і поїхав на штурм Георгіївки. Відвоювали, – згадує «айдарівець».
У 2014 в «Айдарі» чоловік був офіцером 2-гої штурмової роти, починав бойовий шлях із Георгіївки, потім був офіцером-коригувальником вогню і авіанавідником. Далі в Олексія було ще кілька серйозних боїв у розвідці боєм. І після цього вже у 2015 році боєць перейшов у розвідку 43-ї бригади. Після двох контузій та поранення чоловік пішов з поля бойових дій.
– «Айдар» – це як наше суспільство, – каже «Феофан». – Багато різних людей, 50% воює – реально знаходяться на бойових позиціях, беруть участь в операціях. 25% сидять в тилу, на бойові дії вони йти бояться, але хочуть бути корисними, тому сидять за 50-60 км від кордону, забезпечують життєдіяльність «Айдару». І ще 25% – це ті, що бігають по Україні і кричать, що ми – «айдарівці», і під цим виглядом грабують, жебракують, хоча жодного відношення до «Айдару» не мають, тільки десь шеврони взяли. А от із тих, що воювали, із тих, хто починали воювати разом зі мною з самого початку, убили половину, – розповідає доброволець.
«Із тих, хто починали воювати разом зі мною з самого початку, убили половину»
Життя після війни
Олексій Семенов каже, що часто в суспільстві є деякі упередження щодо бійців, які повертаються додому, – мовляв, якщо АТОвці прийшли з армії, то вони налаштовані на бійки та конфлікти, є агресивними та некерованими:
– Це не так. Народ після війни в основному хоче тиші і спокійного життя, – каже колишній боєць «Айдару». – Ті, що прийшли з війни, вони всі – на 99% – нормальні, просто вони стали більш патріотичними, більш принциповими. А тут в тилу більшість людей живе ще тим часом, який був до війни, до революції, от цим болотом.
У собі Олексій Семенов також відчув зміни, каже – став більш загартованим та змінив стереотипні уявлення про Україну:
– Я став більш принциповий: якщо раніше я заплющував очі на те, що крадуть у державних установах, то зараз я вже принципово до цього ставлюся. Взагалі війна народжує пасіонаріїв, народжує людей, які готові йти до кінця. І якщо з точки зору матері чи дружини загиблого – це велике горе, то з погляду розвитку нашого суспільства – війна дала великий поштовх. Раніше Україна навіть для мене була «шароварною»: оці «ряжені» козачки, сприйняття України як якогось напівп’яного мужичка в шароварах із салом і з пляшкою горілки – воно все змінилося. Зараз Україна для мене і для більшості – це держава героїв, держава людей, які хочуть бути вільними на своїй землі і не зупиняться, і будуть іти до кінця. І що ще для мене змінилося – це сам принцип, що за Україну треба не гинути, а вбивати. Ворогів.
Олексій Семенов упевнений, що війна змінює не тільки світогляд учасників бойових дій, а й впливає на вектор розвитку України в цілому:
– Тільки в цьому році на параді Президент назвав ворога ворогом, сказав, що Росія – це є агресор. До цього часу політики «петляли», і досі ще багато хто каже, що Росія нам не ворог, і їх тут нема. Але я сам особисто бачив цих росіян, ми брали їх у полон, вони стріляли по нас, ми стріляли по них, попадали. І я вважаю, що країна дуже сильно змінюється, і це за рахунок того, що багато хто воює, а воюють в основному активні люди – пасіонарії.
Після закінчення військової служби Олексій продовжує стежити за розвитком подій. Колишній «айдарівець» переконаний – зараз в Україні народилася реальна армія:
– Звичайно, ще є багато генералів, які залишилися ще з радянських часів. Зараз їх трохи змінюють, але більшість поки їх так і залишилася. Але все одно армія вже народилася, і це сталося у 2014 році. Я впевнений, що наша армія і наша країна почала народжуватися два роки тому.




 ·  Translate
1
Add a comment...
 
У Черкасах вчетверте відбувся дівочий велопарад. Цьогоріч до нього долучилися 42 красуні різного віку на двоколісних. Стартував він від ТРЦ «Depot, а фінішував біля кінотеатру «Салют.


Організатор велопараду Інна Омелюх:

«Ідея велопараду в тому, щоб дівчата красувались не перед дзеркалом, а одягали свої гарні сукні, брали велосипеди і активно проводили час. Велосипед – це дуже зручний вид транспорту і ми хочемо залучити до параду більше дівчат, щоб вони приїжджали на велосипедах, катались і демонстрували, що це зручно. Для цього не обов’язково вдягати спортивне взуття та одяг, достатньо одягнути спідницю і буде досить комфортно кататись. Чоловіки, до речі, більш лояльно ставляться до дівчат на велосипеді, ніж до дівчат за кермом».

«Прикрашати велосипед допомагали і мама, і тато. Кататися люблю, і дуже хочу, щоб в Україні зробили більше доріг для велосипедистів», - розповідає Богдана, 10-річна учасниця велопараду.

Переважна більшість дівчат одягнули вишиванки:

«У велопробігу беру участь вдруге, бо дуже люблю активний вид спорту. Сьогодні одягла вишиванку, тому що це національний одяг і так має бути», – каже учасниця Ірина.

Велопарад стартував у рамках благодійного заходу «Girls Weekend» від черкаської спільноти активних дівчат «Women’s Hearts», де всі зібрані гроші підуть на допомогу дівчаткам із ЗОШ-інтернату м. Сміла.

 ·  Translate
1
Add a comment...
 
27 вересня у Черкасах у бібліотеці ім. Лесі Українки розпочався другий семестр Народного університету, в якому безкоштовно навчаються дорослі. Вони вивчають історію України, мистецтво, економіку, іноземні мови, здоров’я людини, комп’ютерну грамотність та інші предмети. Охочих навчатися в Народному університеті – понад 80 осіб. Основне гасло проекту – «Освіта впродовж усього життя».
Так званий Народний університет почав працювати в Черкасах 2 роки тому – у жовтні 2014-го. Раніше заняття проводили на базі Черкаського державного технологічного університету. Цього року їх перенесли до бібліотеки імені Лесі Українки. Лекції безкоштовно читають викладачі черкаських вишів.
Більшість «студентів» – пенсіонери. Навчання поділене за напрямками – від фізики до історії мистецтва і медіаграмотності. Народний університет працює на базі обласної громадської організації «Академія наукових технологій».
Студенти-пенсіонери зізнаються, що навчання в Народному університеті для них – це шанс бути сучасними, краще розуміти молоде покоління, себе і те, що відбувається в країні.
«По-перше, навчання – це моє хобі. По-друге, людина завжди аналізує набуті знання і хоче їх порівняти із думкою оточуючих, ну, і, звичайно, для онуків нехай це буде прикладом», – каже студентка Народного університету Наталя.

https://www.youtube.com/watch?v=47875Dxk6mE
 ·  Translate
1
Add a comment...
 
За вікном зима і тобі холодно? Не забувай і про тих, кому набагато важче зігрітися і бути ситим! «Життя собаче» – це історії про людей, які допомагають бездомним тваринам


Алла Власова щодня виходить на вулицю, щоб знайти родини для бездомних котів та песиків. Зараз у себе вдома вона піклується про 5 кошенят та 17 песиків. Але окрім них ще й має власних.

 ·  Translate
1
Add a comment...
 
У третій подорожі наші мандрівники Едуард Балюра й Андрій Рогозін вирушили в Буки. Як завжди в них із собою немає спорядження, а на 2 дні – лише 50 грн. На двох. Ми продовжуємо відкривати для вас Черкащину і дешеві мандри.


Буки – це смт в Маньківському районі Черкаської області. Знаходится воно близько 150 км від Черкас і відоме своїм каньйоном протяжністю 2 кілометри зі скелями до 15 м заввишки. Ми хочемо донести глядачу справжню цінність цього місця, і людей, які в ньому живуть. Спробуємо зламати стереотип про бійця АТО, і покажемо справжню мрію.
 ·  Translate
1
Add a comment...
 
Канівська ГАЕС. Її почали будувати 30 років тому. Та так і не добудували. А зараз нарешті держава хоче це зробити. Чиновники стверджують, що вона дуже необхідна Україні. Активісти протестують, бо переконані: Канівська ГАЕС знищить унікальний природний ландшафт та може отруїти мільйони українців. «Громадське ТБ: Черкаси» спробували розібратися в темі.


Село Бучак розташоване за 13 кілометрів від Канева. В середині минулого століття Бучак був таким собі «Голлівудом над Дніпром». Відомі кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Андрій Тарковський, дружина Олександра Довженка Юлія Солнцева знімали тут свої кінострічки.

Кінозйомки в селі припинилися на початку 70-х, коли запрацювала Канівська ГЕС , а Бучак частково затопили штучним Канівським морем. У 80-х у Бучаку почали будувати Канівську ГАЕС. Та не добудували. Після розпаду Радянського союзу український уряд заборонив її будувати.

Віктор Мельничук, еколог ГО «Національни екологічний центр України»:

«Оце, що ми бачимо, це залишки будівництва 80-х років минулого тисячоліття, на яке було витрачено, за грубими підрахунками, близько 20 млн доларів. Вже тоді. Тут були побудовані бетонний майданчик, споруда управління ГАЕС, там далі є руїни недобудованого цементного заводу».
ДМИТРО ІВАНОВ, громадський активіст:

«Наприкінці 80-х село почали виселяти, повністю знищувати. Людей змушували звідси виїжджати, їм давали компенсації і вони будувалися самі, де могли. Внаслідок цього будівництва знищено центральну частину села, де знаходився козацький цвинтар».
Наприкінці 90-х український уряд зняв заборону на будівництво Канівської ГАЕС. Однак серйозно про це заговорили за прем’єрства Віктора Януковича. У 2007-му Янукович підписав розпорядження про відновлення спорудження Канівської ГАЕС. Відтоді компанія «Укргідроенерго» почала розробляти проект будівництва. Його зробили, а саме будівництво не розпочали. У липні цього року вже новий уряд Володимира Гройсмана затвердив програму розвитку гідроенергетики на наступні 10 років. У ній ідеться про те, що Канівську ГАЕС мають звести до 2023 року.

Що ж таке ГАЕС і для чого вона так потрібна Україні?

Володимир Литвинов, доцент кафедри гідроенергетики Запорізької інженерної академії:

«ГАЕС суттєво відрізняються від всіх інших станцій тим, що вони не є джерелом електроенергії в прямому сенсі цього слова. Вони є акумулятором електроенергії. Уранці, коли всі їдуть на роботу, ввечері, коли всі повертаються додому, вмикають телевізори, споживання різко зростає. А вночі, коли всі сплять, споживання різко падає. Ці коливання графіків споживачів мають відпрацьовувати електростанції. І це для них дуже незручний режим. Набагато краще було б, якби станції працювали у більш рівному режимі і ту енергію, яка вночі непотрібна нікому, щоб її акумулювати у вигляді запасу води у верхньому резервуарі ГАЕС. Тобто вночі, щоб розвантажити ТЕС і АЕС, їхню електроенергію витрачають на те, щоб заповнити водосховища. А в той час, коли електроенергія потрібна всім назад, щоб ці ГАЕС працювали як звичайні ГЕС».

Як же раніше Україна обходилася без цієї ГАЕС?

Юрій Подоляк, комерційний директор приватної енергетичної компанії: «Поки в Україні все було добре з газом і вугіллям, рятували ТЕС (теплові електростанції)».

Побудувати ГАЕС потужністю 1000 Мв планують протягом наступних 7 років. Вартість будівництва станом на 2013 рік, коли затверджували проект Канівської ГАЕС, складала майже 12 млрд грн. За словами генерального директора компанії «Укргідроенерго» Ігоря Сироти, 98% коштів для проекту планують взяти у кредит – у Світового банку та Європейського інвестиційного банку.

Активісти громадської організації «Національний екологічний центр» останні 10 років борються проти побудови ГАЕС. Вони побоюються, що робота ГАЕС може спричинити екологічну катастрофу.

ВІКТОР МЕЛЬНИЧУК, еколог ГО «Національни екологічний центр України»:

«Є дуже великі сумніви щодо сучасної радіологічної ситуації в донних відкладах. Були різні експертизи, дослідження. Інститут гідробіології досліджував. Потім були окремі замовлення від «Укргідроенерго» на дослідження. Ці висновки були різні. В різні роки були різні висновки. В одні роки висновки були такі, що нічого тут не можна робити з донними відкладами, тому що вони радіоактивні. Зокрема по цезію та стронцію там зашкалює. В інші роки, ближче до нашого часу, почали говорити про те, що з донними відкладами все нормально. Проблема в тому, що двічі на добу випускатиметься вода в Дніпро. Таким чином зміщується течії. Ці течії будуть відхилятися, будуть переміщуватися внаслідок викидання цих 17 млн кубів донні відклади. І відповідно, якщо вода буде заражена ізотопами, які піднімуться знизу, тоді пийте воду, жителі Черкас, Світловодська, міст, що нижче за течією і мають водозабори питної води з річки Дніпро».

Еколог Віктор Мельничук стверджує, що термін дії екологічної експертизи проекту Канівської ГАЕС збіг 18 жовтня цього року. А без неї «Укргідроенерго» не має права нічого будувати.

Олена Крамаренко, начальник відділу оцінки впливу на довкілля Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України:

«Згідно з законом «Про екологічну експертизу» термін дії висновку державної екологічної експертизи є 3 роки. Якщо реалізація проектних рішень не розпочаті, то проект підлягає новій державній екологічній експертизі».

Іншої думки про це директор Канівської ГЕС Василь Гринь. Він стверджує, що в компанії є новий висновок державної екологічної експертизи, яку проект проходив у 2015 році.

Щоб пересвідчитися, чи є насправді нова екологічна експертиза, ми запитали у двох міністерств - міненергетики та мінекології. Їхні позиції між собою різняться. У своїх відповідях вони говорять протилежне. На наш інформаційний запит у Міненергетики нам відповіли наступне: «підстав для проходження проектом «Будівництво Канівської ГАЕС» нової або повторної державної екологічної експертизи за національним законодавством відсутні». У міністерстві мають на увазі, що будівництво вже розпочалося. Іншої думки – у Мінприроди.

Олена Крамаренко, начальник відділу оцінки впливу на довкілля Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України:

«У розділі “Основні напрями розвитку гідроенергетики”. зазначено, що будівництво Канівської ГАЕС не розпочато відповідно до тих проектних рішень, що були узгоджені у 2013-му році. У зв’язку з цим можна зробити висновок про те, що проект будівництва Канівської ГАЕС підлягає новій державній експертизі».
Окрім екологічної експертизи, територію Бучака також повинні дослідити археологи. Адже в Бучаку - купа археологічних пам’яток.

ТИМУР БОБРОВСЬКИЙ, археолог: «У 2008-му році на цій території визначено комплексну археологічну пам’ятку «Бучацький археологічний комплекс». Він включає в себе 14 окремих об’єктів, починаючи від скіфської доби і закінчуючи давньоруським часом. І навіть часами козацькими. Зараз те будівництво, яке розпочинається, частково торкається цих пам’яток, які знаходяться в цій охоронній зоні».

АНАТОЛІЙ ПЕТРОПАВЛОВСЬКИЙ, археолог: «Там дуже багато памʼяток. У будь-якому випадку руйнація пройде, як під час попереднього будівництва. Будівельникам ці кістки ні до чого».

Своє негативне ставлення до будівництва озвучив і директор інституту геологічних наук України, академік Петро Гожик. У листі, адресованому одному з департаментів академії наук України, він пише:

«Район, де планується розмістити будівництво ГАЕС, характеризується надзвичайно складною геологічною будовою. Всьому геологічному світові він відомий як Канівські дислокації. В таких районах будь-яке будівництво протипоказано. Велика маса води у водосховищі спричинить додаткове навантаження на породи. Цьому сприятимуть і вібраційні процеси, неминучі при спусканні води. Ще одна загроза - землетруси. Для активізації тріщин буде достатньо і 3 балів».

Василь Гринь, директор філії «Канівська ГЕС» ПАТ «Укргідроенерго»:

«Багато на сьогодні піднімаються питань, якими спекулюють. Трипільська культура. На сьогодні укладений договір з інститутом археології і проводиться розкопка гори Лисухи. Фінансується за рахунок коштів «Укргідроенерго». Ще говорять: от ви пустите агрегат, при цьому піднімете мул. Було залучено 27 інститутів України і світу, які зробили дослідження, математичну модель і т.д.»
Як ставляться до всіх озвучених загроз жителі сіл, що проживають у зоні будівництва - Бобриці, Григорівки та Пшеничників?

Адже від їхньої позиції також залежить доля ГАЕС. Керівництво «Укргідроенерго» обіцяє їм золоті гори. Мовляв, у проекті закладено більш, ніж 300 мільйонів грн на розвиток Канівського району.

Наразі компанія «Укргідроенерго» задобрює місцевих спонсорською допомогою. Особливо – села Пшеничники, до складу якого входить Бучак. Ми зустрічаємо представника «Укргідроенерго» на святкуванні дня села Пшеничники.

Сергій Мотриченко, сільський голова с. Пшеничники:

«Я хочу подякувати «Укргідроенерго» за минулий рік, що вони допомогли відремонтувати дорогу через міст, яким діти наші їздять до школи. На сьогодні хочу подякувати їм за допомогу, що вони надають нам спонсорську допомогу у проведенні дня села. Артистів вони запропонували з Києва, які нас сьогодні розважають».

ПЗ Василь Гринь: «Компанія дала спонсорську допомогу. Я надіюся, що у вас буде гарне свято. І я теж думаю, що команда не буде в стороні. І вона буде спонсувати ще якісь заходи».

Світлана Михайлішина, сільський голова с. Григорівка: «Ми живемо, ми знаємо, що в нас - історичні пам’ятки. І старожили, які проживають на території нашого села, знають, якої шкоди завдало їм оце “море”. Тому що скільки історичних місць стерті з лиця землі.Я так розумію, зацікавлена у будівництві Пшеничницька сільська рада, Бобрицька, канівська громада. Їм пообіцяли гроші. Ми бідні. У них мільярди бюджету. Але ми не хочемо ти мільйонів заради того, щоб нам там якусь дорогу зробили, а потім ми страждали від того, що чекаю нас у майбутньому».


Павло, житель с. Бобриця: «Хлопцям буде заробіток. Я не проти. А чого його боятися? Енергія буде. У Києві ж нормально все там. Тут хлопцям треба роботу дати, головне робота».

Василь, житель с. Бобриця: «Он болото зробили з Дніпра. А тепер ще гідроакумулювальну побудувати? Якщо воно дійсно буде муляку підіймати, то радіація буде. Моя думка така: вітряки будувати, як Барак Обама в Америці. Щось корисніше треба думати».

Людмила, жителька Бобриці: «Де ж вона та радіація, як у нас чиста зона? Ми за те, щоб було будівництво, звичайно. Щось обіцяють. Може, дороги трохи пороблять, може, якийсь транспорт буде сюди їздити. А то у нас автобус тільки вранці та в обід. А то вже касу закривають, а тоді помаленьку й школу зачинять, тоді ще щось. Та й умре село. А так, може, хоч щось буде. Аби ми його, знаєте… Щоб вони приїхали нормально розказали. А так, той приїде бреше про своє, бо йому треба, а той приїде своє. Отака думка всіх».

Лідія та Світлана, жительки с. Пшеничники: «ГАЕС - це буде дорога у нас, електроенергія, будуть робочі місця. Хочемо, щоб село відродилося, бо занепадає дуже село. Ми надіємося, що це допоможе. Я їздила на екскурсію на Новодністровську ГАЕС, я побачила, що ніякої там загрози немає, що там все добре. люди живуть за 100 метрів поруч із ГАЕС і ведуть господарство».

Намагаємося почути думку сільського голови Пшеничників. Сергій Мотриченко каже, що від ГАЕС селу буде великий плюс. Почути від нього, який саме плюс буде його селу віл ГАЕС, крім спонсорської допомоги «Укргідроенерго» у проведенні дня села, нам не вдалося, хоча ми 2 рази приїжджали в Пшеничники, щоб поспілкуватися із Сергієм Мотриченком.

Якщо є загроза довкіллю від ГАЕС, то чи можна обійтися без неї?

Ми запитали у одного зі спеціалістів, що працює в недержавній енергетичній компанії, чи існує яка-небудь альтернатива ГАЕС?

Юрій Подоляк, комерційний директор енергетичної компанії «Ik Net:

«Альтернативна енергетика (вітрові, сонячні електростанції) в дуже обмеженому вигляді на теперішньому етапі. За законодавством диспетчер не має права їх регулювати. Тобто якщо вітер не дує, вітрові станції не працюють. Вночі, коли всі лягли спати, раптом сотні мегават видаются в мережу, які нікому непотрібні. Те ж саме сонячні станції. У вранішні та вечірні піки, сонячні станції не працюють, бо немає сонця. Тому альтернативна енергетика може працювати лише в парі з надійною традиційною енергетикою. Якщо ми проти ГАЕС, то за що ми за? Що може вирішити питання дефіциту, особливо якщо відсутнє вугілля? Тільки ГАЕС. Варіанта просто немає».
І якщо навіть погодитися з цим твердженням, каже археолог Тимур Бобровський, що за нинішніх умов спорудження ГАЕС потрібне державі й інших альтернатив ГАЕС наразі немає, то як бути із тим, що ми можемо втратити? Пам’ятки національного чи навіть світового значення? Тому він пропонує підшукати інше місце для цієї ГАЕС.


ТИМУР БОБРОВСЬКИЙ, археолог: «Цей ландшафт… Ті, хто там бував, порівнюють це з Альпами. Це побачити у середньому Подніпров’ї практично неможливо. Там справжні гори. Це абсолютна естетична цінність і вона має ще такий мистецький багаж із розвитком українського кінематографу. Том з цією проблемою буде набагато складніше вирішувати забудовникам, тому що вони планують будувати велику дамбу, яка просто зрівняє всі ці гори. І ми втратимо те, що надихало великих митців минулого».

Виходом, як врятувати ці живописні місця, могло б стати створення на цій території національного природного парку.

ВІКТОР МЕЛЬНИЧУК: «Є рішення про те, щоб на цих територіях зробити Національний природний парк. На основі Канівського заповідника і Трахтемирівського регіонального ландшафтного парку. Ми пропонуємо хорошу альтернативу, щоб Канівський район перетворився на курортний регіон, а не на промислову агломерацію».
 ·  Translate
1
Add a comment...
 
У Черкасах до Дня захисника України відбулася смолоскипна хода
Ми запитали черкащан, яким вони бачать справжнього захисника та героя країни.
https://www.youtube.com/watch?v=FgMMb2FoQfg
 ·  Translate
1
Add a comment...
 
Єрківська об’єднана територіальна громада – одна з трьох громад Черкаської області, що об’єдналися рік тому завдяки децентралізації. Що вдалося досягти і чи помітні зміни самим жителям громади, дізнавалося «Громадське ТБ: Черкаси».
 ·  Translate
1
Add a comment...
 
15 вересня у Черкасах на громадських слуханнях обговорили, чи будувати в місті сміттєпереробний завод. Компанія, що планує його спорудити, – ТОВ «ЕКО-БАІК» – представила на розсуд громади свій проект, а також так звану ОВНС – оцінку впливу на навколишнє середовище. Проект викликав гостру дискусію серед присутніх.


На початку засідання в залі зареєстрували 411 людей. Презентувати проект до Черкас приїхали виконавчий директор компанії-інвестора «OAK Utility Solutions & Development WLL» Гарет Роберт Браун, представники компанії «Pro Energy» Майк Брейді та Кіт Еванс.

– Наша компанія планує інвестувати в цей проект 70 млн доларів, що дозволить створити нові робочі місця і вирішити екологічне питання у вашому регіоні. Це чиста технологія, що не забруднюватиме ваше довкілля, – сказав у промові Гарет Роберт Браун.

Депутати міської ради, присутні на обговоренні, розкритикували проект будівництва сміттєпереробного заводу. Першим узяв слово Павло Карась.

– Цей проект не витримує критики. З точки зору людини, яка розбирається в шкільному курсі хімії, діоксини якраз утворюються при температурі 600˚C градусів, а не знешкоджуються, як ви написали. Діоксини знешкоджуються при температурі 1200˚C. Друге питання. Ви говорите, що очищуватиме 70% газів, а 30% виходитиме без очистки. Ця технологія майже ніде у Європі не використовується. Я не знайшов доказів, що ваші фірми побудували хоча б один такий об’єкт. Я думаю, перед нами аферисти, які приїхали з однією метою, – нагріти свої руки, – сказав Павло Карась.

Згодом до трибуни вийшла голова Черкаської обласної екологічної громадської ради Наталія Фоміна.

– Наша організація завжди виступала за будівництво заводу, але не такого, як нам сьогодні його пропонують. Ви зробили розрахунки від газу, який вони будуть спалювати, а від того, що буде викидатися при спалюванні сміття, нічого не сказано. Я жодного разу не почула від тих, хто виступав, скільки буде створено робочих місць. Згідно з їхнім документом, аж 15. Я не чула, де відбуватиметься сортування сміття. Тому що ми замість того, щоб отримувати зі сміття вторинну сировину, будемо її спалювати. Для мене це – дитячий садок, а не проект, – говорить Наталія Фоміна.

– Найголовніше те, що реально ми ще не бачили проекту. Ми ходимо довкола, бачимо якісь буклети, але не бачимо самого проекту. У проекті багато невідповідностей. Ніхто не можу пояснити економічну й і складову проекту. Питань більше, ніж відповідей, – говорить аналітик ГО «Інститут досліджень інвестиційної привабливості та економічного розвитку» Дмитро Виноградов.

Обговорення тривало майже 4 години. До кінця засідання частина присутніх залишила залу. Зрештою, зібрання проголосувало так: за втілення інвестиційного проекту – 56, проти – 117, утрималося – 10.

– Я думаю, що люди, які не підтримали проект, були на це налаштовані, підготовлені. Судячи з інформації, яку вони озвучували, ця інформація була прочитана ними вчора. От вам і відповідь, чому так все відбулося. Сьогоднішні громадські слухання націлені на обговорення результатів ОВНС (оцінки впливу на навколишнє середовище), доповнень, зауважень, питань. Ми ці зауваження візьмемо до уваги й будемо далі працювати, – каже виконавчий директор ТОВ «ЕКО-БАІК» Андрій Богоявленський.

Після громадських слухань остаточний дозвіл на будівництво сміттєпереробного заводу повинні надати депутати міськради. Вони мають схвалити проект будівництва на сесії.

Нагадаємо, 2 роки тому компанія з Бахрейну «OAK Utility Solutions & Development WLL» запропонувала побудувати в Черкасах сміттєпереробний завод, що має працювати за методом піролізу.

Завод планує виробляти електроенергію та синтез-газ. Його будівництво, за попередніми підрахунками інвестора, коштуватиме не менше 80 млн. євро. Компанія-партнер інвестора, ТОВ «ЕКО-БАІК», пропонує побудувати сміттєпереробний завод на Проспекті Хіміків, 74. Це 3-тя черга колишнього заводу «Хімічного волокна». Він уже близько 10 років не працює. 15 тис. кв. м колишніх приміщень «Хімволокна» і 7 га землі викупило підприємство ТОВ «ВС ЛІТ». Воно зареєстроване на Кіпрі і теж не виробляє.

https://www.youtube.com/watch?v=DncG2YFC_o8 
 ·  Translate
1
Add a comment...
Story
Tagline
«Громадське ТБ: Черкаси» – це перший у Черкаській області журналістський проект, незалежний від влади, олігархів і політичних сил.
Introduction

Київське "Громадське ТБ" надихнуло молодих черкаських журналістів на створення свого "Громадського ТБ", адже в Черкасах немає жодного ЗМІ, який би не належав політику чи бізнесмену. Тому "Громадське телебачення: Черкаси"- це спроба створити в нашому місті незалежне медіа. Ми не хочемо бути маріонетками в руках багатіїв. Ми хочемо працювати на громаду. І творити нове телебачення - без шаблонів і рамок.
Contact Information
Contact info
Phone
0472 383885, 0971890145