Profile cover photo
Profile photo
Mama Elvey
29 followers
29 followers
About
Posts

Post has attachment
Книжечка британської авторки Джулії Дональдсон з ілюстраціями Акселя Шеффлера «Чоловік-патик» («Stick Man») вперше опублікована у 2008 році й відтоді стала досить популярною як серед маленьких, так і дорослих читачів. На основі цієї книжечки було відзнято яскравий мультфільм, що вперше вийшов у світ на Різдво 25 грудня 2015 року на каналі ВВС. Рекламу до мульфільму можливо переглянути на ютюбі, а епізод – на каналі ВВС. Також існує театральна вистава.
Розроблено ігровий додаток, у якому дітки допоможуть Чоловікові-Патикові та Дідові Морозові роздати подарунки діткам на Різдво.
Історія має офіційний веб-сайт, де можна знайти різні завдання для діток.
Це книжечка про сім’янина Патичка, який попри свою волю пережив різні пригоди, адже в ньому бачили лише дрючка, гіллячку, а не чоловічка. Він побував у зубах у песика, у ролі палички для дитячої гри (кидання гілочок у річку й чия швидше пливтиме), як матеріал для виття лебединого гнізда, як щогла для прапора на замку з піску, лицарський меч, дрючок для носіння сумки, паличка для малювання на землі, лук, бейсбольна біта, бумеранг… Врешті його, змученого і виснаженого, підібрали як хмиз для розпалювання багаття в каміні. Проте на Різдво стаються дива. Коли Чолвік-патик прокинувся, він побачив, що хтось опускався димарем донизу. Звичайно ж, це був Санта (Дід Мороз)! Наш головний персонаж допоміг йому роздати подаруночки діткам у різдвяну ніч і, на диво своїй родині, повернувся цілісінький, живісінький, з безліччю вражень.
Російською мовою книжечку перекладено як «Человеткин». http://mamaelvey.info/cholovik-patik/ #mamaelvey #book #reading #kids #children #literature #earlylearning #author #British #JuliaDonaldson #English #illustrator #AxselScheffler #StickMan #adventure #family #Christmas #snow #Santa #surprise #presents
Photo
Add a comment...

Post has attachment
«Ніде курці клюнути» («A Squash and A Squeeze») – пісня, написана британською авторкою Джулією Дональдсон у її молоді роки, а саме у 1975 для програми «Playboard»
телеканалу BBC. Але не судилося їй залишитись піснею. У 1991 видавництво «Methuen Publishing» запропонувало авторці видати книжечку, взявши за основу цю пісню. Німецьких художник, що проживає у Лондоні, Аксель Шеффлер зробив чудові ілюстрації й у 1993 книжка з’явилася на світ. Так розпочалася кар’єра Джулії Дональдсон як автора книжок.
Сюжет в історії взятий очевидно зі старого бородатого анекдоту або іншого фольклорного твору: чи то казки чи оповіді-жарту. Йдеться про бабусю, якій здавалось, що вона живе в дуже тісному будиночку. Але коли вона почала дотримуватись поради старого мудрого чоловіка – усе змінилось. Спочатку він запропонував їй привести курку до хати, потім козу, потім свиню і врешті – корову. Усі ці тварини робили безлад у маленькій хаті господині і з появою нової тварини в домі бабусі ставало дедалі тісніше. Тоді мудрий чоловік дав ще одну пораду: по черзі вигнати кожну з тварин надвір. Врешті бабуся відчула полегшення, живучи в хаті сама, і її помешкання здалося їй дуже просторим.
http://mamaelvey.info/nide-kurtsi-klyunuti/ #mamaelvey #book #reading #song #literature #English #British #author #JuliaDonaldson #AxelScheffler #illustrator #lady #animals #house
Photo
Add a comment...

Post has attachment
Книжечка Джулії Дональдсон «Слимачок і Кит» створена у тандемі з ілюстратором Акселем Шеффлером вперше вийшла у світ у 2003 році й відтоді отримала деякі нагороди: Найкраща книжка року для дошкільнят (2004), нагорода від телеканалу «Blue Peter» – найкраща книжка для читання вголос (2005), Нагорода «Ґіверні» – Найкраща наукова ілюстрована книжка (2007).
Це видання існує не лише в друкованому вигляді, а й як аудіокнижечка, театральна вистава, а також – на мові жестів для глухонімих.
Це історія про крихітного Слимачка, який був шукачем пригод і на щастя познайомився із велетенським Китом, який міг допомогти йому у втіленні мрії. Подорожуючи на хвості величезної морської істоти Слимачок побував у холодних морях, коралових печерах, серед високих хвиль, створених моторними човнами… Але саме головне – це маленьке створіння могло врятувати життя своєму приятелеві-велетневі. Коли кита морським припливом винесло на беріг, Слимачок поспішив у найближче поселення, потрапив у школу на урок і своїм крихітним тільцем на дошці посеред уроку повідомив учнів і вчительку про те, що Кит у небезпеці. Рятувальна бригада пожежників поливала Слимачкового друга водою, поки не настав час морського відпливу і маленький та великий приятелі знову були в морі – у безпеці. Повернувшись додому Слимачок розказав родині про їхні пригоди. Інші слимачки теж мали нагоду покататись на Китовому хвості.
http://mamaelvey.info/slimachok-i-kit/ #mamaelvey #book #reading #kids #children #literature #earlylearning #English #British #author #JuliaDonaldson #illustrator #AxelScheffler #Snail #Whale #sea #adventure #school #help
Photo
Add a comment...

Post has attachment
«Смугастик Мак-Тет» («Tabby McTat») – дитяча книжечка, написала британською авторкою Джулією Дональдсон і проілюстрована художником, з яким вона найбільше співпрацює – Акселем Шеффлером. Мак-Тет – це котик вуличного музики, який підспівує йому і таким чином заробляє гроші від вдячних слухачів, які збираються довкола послухати їхню творчість. Не дивно, що авторка написала на тему музичних виступів на вулицях, адже в молодості вона з чоловіком Малколмом часто займались цією справою, поки Джулія не розпочала свою кар’єру на телебаченні. Вийшла книжечка у світ вперше в 2009 році.
Історія в книжечці розгортається, коли котик залишає свого господаря Фреда за підобідком і знайомиться з кішечкою. Фред повертається до гри на гітарі на вулиці, але з ним трапляється неприємна ситуація: злочинець намагається викрасти зароблені музикою і Мак-Тетом гроші. У погоні за грабіжником гітарист перечіплюється через розв’язаний шнурок і, зламавши ногу, опиняється в лікарні.
Тим часом котик повертається до звичного місця, де вони з господарем грали-співали, але не знаходить його там. Мак-Тета приймають у сім’ю тієї кішечки, з якою він познайомився. У нього розпочалося особисте життя: котячі обовязки в домі, а також він створив свою сімю – у них із кішечкою народились котенята. Одне з котенят – Самуїл Спрет – виглядає і співає точнісінько так як його татко. Читати далі http://mamaelvey.info/smugastik-mak-tet/ #mamaelvey #book #reading #literature #British #author #JuliaDonaldson #AxelScheffler #English #kids #children #aerlylearning #TabbyMcTat #illustrator #cat #busking #guitar #music #family #kitten
Photo
Add a comment...

Post has attachment
Джулія Дональдсон відповідає на запитання

Інформація з її особистого сайту www.juliadonaldson.co.uk
Запитання: Відколи Ви вирішили писати книжки?
Відповідь: Коли мені виповнилося 5 років тато подарував мені на День народження видання «Книжка тисячі поезій». Я полюбила її. Я читала вірші, вивчала їх напам’ять, а тоді почала вигадувати свої. І хоча з дитинства бажала стати поетесою, згодом вирішила розпочинати зі сценічної діяльності. Проте вона не пішла добре і я займалась іншим: вчителюванням і видавничою справою. Але якимось чином врешті займалась тим, про що мріяла з 5–річного віку. У мене є припущення, що так стається з багатьма людьми.
Запитання: Коли Ви розпочали писати книжки?
Відповідь: У 1993, коли одна з моїх пісень «A Squash and a Squeeze» («Ніде курці клюнути») стала книжкою. До того я писала пісні для дитячого телебачення.
Запитання: Звідки Ви черпаєте ідеї?
Відповідь: Будь-звідки: щось, що пережили мої діти; спогади з дитинства; розповіді людей; подорожі; народні казки та оповіді. Найскладніше для мене – не знайти ідею, а створити історію з початком, зав’язкою і кінцем.
Запитання: Скільки часу йде для написання книжки?
Відповідь: Миттєвості чи роки для того, щоб ідея розвинулась у мене в голові й дозріла до плану написання книжки. Це надзвичайно важлива частина. А тоді вже від тижня (для ілюстрованої книжечки) до 6 місяців (для прозової книжки). Наприклад, рік пішов на те, щоб обдумати і спланувати написання «The Gruffalo» («Ґруффало» або «Хруппало»). Звичайно, тим часом я займалась й іншими справами. А вже саме написання книжки охопило близько двох тижнів.
Запитання: Ви пишете олівцем?
Відповідь: Коли я пишу римовану книжечку, то розпочинаю з використання олівця чи ручки, у великому зошиті, у процесі з’являється багато карлючок, каляк-маляк. А якщо це неримована книжка, то пишу її на комп’ютері.
Запитання: Де Ви пишете?
Відповідь: У своїй голові: поки приймаю ванну чи прогулююсь. (Також у мене є своє місце для роботи, а іноді я пишу в поїздах чи в бібліотеці.)
Запитання: Як Ви знаходите ілюстраторів?
Відповідь: Видавництва знають багатьох художників і вони обирають того, який, на їхню думку, підходить до моїх написаних слів найкраще. (Зазвичай вони спершу мене запитують, чи подобаються мені роботи ілюстратора).
Запитання: Що Вас надихнуло написати «The Gruffalo» («Ґруффало»)?
Відповідь: Персонажем у книжці мав бути тигр, але я не могла підібрати рими до слова “тигр”. А тоді я придумала рядочки: “Silly old Fox, doesn’t he know/There’s no such thing as a ______ ” і якимось чином слово “gruffalo” прийшло в голову. Ґруффало виглядає саме так як виглядає лише через те, що було легше складати рими (наприклад, “toes” і “nose” чи “black” і “back”).
Запитання: Чи тісно Ви співпрацюєте з Акселем Шеффлером, коли створюєте ілюстровані книжечки?
Відповідь: Ні. Я не стою над його душею, а він не стоїть над моєю! (До того ж, я живу у місті Глазго, а він – у Лондоні!). Я пишу історію, тоді надсилаю її видавцеві. Видавець надсилає її Акселеві для створення ілюстрацій. Тоді я коментую його замальовки, але намагаюсь не втручатися занадто – і не хочу, бо малюнки завжди кумедні та яскраві.
Запитання: Вам подобається бути автором книжок?
Відповідь: Саме написання книжок для мене дається нелегко. Часто я на чомусь «застрягаю» чи іноді здається, що «тягну резину», бо натхнення не приходить. Але коли усвідомлюю, що після написання історія звучить, то маю захоплююче відчуття. Також мені подобається завершальна полірувальна робота (ми, видавці, часто називаєм це «відточуванням»). І як чудово бачити перші сирі ілюстрації – який вигляд матимуть мої персонажі.
Запитання: Скільки книжок Ви написали?
Відповідь: Я написала 193 книжки. (92 з яких можна купити в магазинах, а інші 101 призначені для шкіл.)
Запитання: Яка Ваша улюблена книжка, написана Вами?
Відповідь: Мої улюблені книжки змінюються з часом. На даний момент дві: «The Snail and the Whale» («Слимачок і Кит») для молодших дітей та «The Giants and the Joneses» («Велетні та сусіди-багатії») – для старших.
Запитання: Яка Ваша улюблена книжка (не написана Вами)?
Відповідь: Одна з улюблених «Небезпечні мандри» Річарда Адамса – захоплююча історія про кроликів.
Запитання: Ваші улюблені заняття?
Відповідь: Прогулюватись, кататись на велосипеді, грати на піаніно, співати. Також мене цікавлять польові, лісові квіти та грибки.
Запитання: Чи є у Вас домашні тварини?
Відповідь: Я маю чорного кота Ґобліна, який найбільше полюбляє піти на город, забруднити лапи, а тоді пройтися по чомусь, що я щойно написала.
Запитання: Де ми можемо знайти інформацію про Ваші публічні виступи?
Відповідь: На сайті www.gruffalo.com/what-s-happening/events. (Також на сайті є хороші ігри й інформація, як приєднатись до тусовки ґруффаломанів).
#mamaelvey #literature #British #English #author #JuliaDonaldson #life #biography #growingUp #books #children #kids #play #library #AxelScheffler #publisher #publishing #illustrator #idea #inspiration #rhyme
Photo
Add a comment...

Post has attachment
Я стала експертом у написанні про морських свинок, миття вікон, смердючі запахи

Про Джулію Дональдсон, дитячу авторку, із її особистого сайту www.juliadonaldson.co.uk

Зростання

Зростала я у високому вікторіанському лондонському будинку з терасою. Разом із батьками, бабусею, тіткою, дядьком, молодшою сестричкою Мері та котом Джеффрі (який насправді був замаскованим принцом; ми з Мері сперечалися, хто ж з ним одружиться).
Мері та я завжди придумували уявних персонажів та імітували існуючих. Я писала для нас вистави й хореографічні постановки. А з механічного грамофона лунали вальси Шопена.
Я вивчала театральне мистецтво і французьку мову у Брістольськокму університеті, де й познайомилась із Малколмом – медиком, що грав на гітарі, з яким згодом й одружилась.

Вуличні музики і книжки

До створення сім’ї ми з Малколмом були вуличними музиками. Я писала особливі пісні для кожної країни. Найкращою видалася італійська – про макарони.
Розпочавши як вуличні музики ми продовжили кар’єру у ролі співаків й авторів пісень переважно для дитячих телеканалів. Я стала експертом у написанні на замовлення про морських свинок, миття вікон, смердючі запахи. ВВС робила приблизно такі замовлення: «Напишіть пісню про викидання зім’ятих обгорток у смітник». До того ж, я продовжувала писати «дорослі» пісні й виконувати їх у фольклорних клубах, на радіо, а також ми записали копмакт-диски.
Одна з моїх пісень «A Squash and a Squeeze» («Ніде курці клюнути») у 1993 році стала книжкою, проілюстрованою чудовим Акселем Шеффлером. Чудово було тримати книжку, що не випаровувалась у повітрі, як пісня. Це спонукало мене витягнути на світ деякі вистави, написані мною для шкільних читацьких груп. Відтоді я опублікувала 20 вистав. Більшість дітей люблять грати ролі, таким чином їхня читацька майстерність надзвичайно покращується.
Але справжнім проривом став “The Gruffalo” (“Ґруффало” чи “Хруппало”) з ілюстраціями того ж Акселя. Ми працюємо порізну: він – у Лондоні, я – у Глазго. Проте він шле мені листи із гарненькими смішними малюнками на конвертах.
Я люблю писати римами, хоча почасти це пекельна праця. У дитинстві я вивчала вірші. Тому, коли батьки діляться зі мною, що їхня дитина знає напам’ять одну з моїх книжечок, це для мене має значить багато.
Забавно, але мені складніше писати неримований текст, проте здається, я вже набила руку. «The Giants and the Joneses» («Велетні та сусіди-багатії») – оповідання для дітей 7-11 років. Також я написала 3 книжки з історіями про анархічну принцесу із задзеркалля («Princess Mirror-Belle»), яка з’являється із дзеркала і підриває життя звичайнісінької восьмирічної дівчинки. Для підлітків я написала оповідання «Running on the Cracks» («Зірвавшись я втекла»).
Коли не пишу, то часто виступаю: на книжкових фестивалях, у театрах. Я полюбляю залучати дітей-глядачів, які допомагають мені грати ролі персонажів і співати пісні. Коли Малколм відпочиває від робочої зміни в лікарні, то бере гітару і приходить теж. І тоді в мене з’являється відчуття, ніби ми знову стали вуличними музиками.

Книжка про мене

«Джулія Дональдсон: біографія» – книжка про мене. Це коротеньке видання для діток, які щойно навчились читати. У ній є фотознімки з мого дитинства й акторської діяльності в університетські роки, а також розповіді про те, як я стала авторкою книжок.

Дитячий лауреат

Великою честю для мене стало бути обраною дитячим лауреатом у 2011-2013рр. Ось підсумок того, що я робила:
• Заохочувала дітей читати вголос і грати ролі. Впродовж близько 20 років я відвідувала школи та бібліотеки, виступала на книжкових фестивалях і в театрах. Я побачила, як діткам подобається брати участь в історіях: грати ролі, повторювати приспіви. На мою думку, грати роль – це не лише розвага, а й розвиток дитячої впевненості у собі. Коли б я не відвідувала бібліотеку, зазвичай запрошую учнів виступити перед тим, як ми разом розігруємо якусь із моїх історій. Я створила веб-сайт www.picturebookplays.co.uk, на якому є численні ідеї для вчителів, як зробити вистави під час уроків, на основі книжок.
• Я побачила, як рольове читання розвиває читацькі навички в дітей. Тому рада співпрацювати з видавництвом «Pearson», створюючи серії веселих коротких вистав для молодшої школи «Вистави для читання».
• Також із «Pearson», я розробила серію «Вистави, щоб грати ролі» на основі відомих ілюстрованих книжок – для залучення цілого класу.
• Я упорядкувала антологію «Вірші для вистав».
• Я створила історії для і про глухих дітей. Яким же полегшенням для мене було побачити, що театр для «Deafinitely Theatre» здійснив турне-постановки на основі моєї книжки «Tyrannosaurus Drip» («Тиранозавреня Хирлявик»). Також, коли музей дитячої книжки «Сім історій» зробив експозицію моїх історій на виставці «A Squash and a Squeeze» («Ніде курці клюнути»). Я внесла свою лепту в заохоченні ілюстраторів іноді зображати слуховий апарат. Найвлучніше це зробив Нік Шарратт у нашій книжці «Goat Goes to Playgroup» («Козлик йде у дитсадок»). Та найбільше мені сподобався гурток, організований мною та організацією «Life and Deaf». Ми допомагали глухим діткам створити ілюстровану книжку «What the Jackdaw Saw» («Що узріла Галка»).
• Я робила все, що від мене залежало, щоб підтримувати бібліотеки. У вересні-жовтні 2012 взяла участь у 6-тижневому велосипедному турі «John o’ Groats to Lands End», а в 2013 – у турі до Північної Ірландії. Також я написала численну кількість статей і вела перемови з політиками щодо згубних наслідків закриття бібліотек.
Отже, вистави, історії для глухих діток, бібліотеки – це мої найбільші досягнення, які насправді є частиною найбільшого – задоволення і отримання повноти від читання.
#mamaelvey #literature #British #English #author #JuliaDonaldson #life #biography #growingUp #busking #books #children #kids #play #library #deaf #social
Photo
Add a comment...

Post has attachment
«Хруппаленя», «Ґруффаленя» – ось тільки кілька варіантів перекладу дитячої книжки британської поетеси Джулії Дональдсон «The Gruffalo’s Child».
Ця історія є продовженням її першої книжечки про звіра-монстра Хруппала, яка вийшла у світ через 5 років після першої історії, а саме – у вересні 2004 року. Проілюстрував видання відомий німецький дитячий художник Аксель Шеффлер.
У казочці ми зустрічаємо тих самих персонажів: Хруппала, Мишку, Змію, Лисицю, Сову. І додається ще один персонаж – донечка Хруппала-тата (Хруппаленя).
Маленький монстр наслухалась від свого татка про страшну Мишку і поки він відпочиває у затишній печері, дівчинка-звір освітленої місяцем зимової ночі вирушає у пошуках страшної Миші. Спочатку вона натрапляє на слід, який іде від хвоста з лусочками, і думає, що може то Миша, але виявляється, що то зміїїний хвіст. Так вона зустрічається спершу зі Змією, потім із Лисицею і Совою. Нарешті вона знаходить справжнє Мишеня і готова його зіїсти, але як завжди, Мишка втікає від зловіщих пазурів завдяки хитрощам: вона пропонує Хруппаленяті познайомитись зі справжньою страшною Мишею. Вилізши на дерево і завдяки повному місяцеві утворивши величезну тінь від себе на вкритій снігом землі Мишеня візуально утворює Мишу-монстра і лякає Хруппаленя.
У 2011 році на основі цієї історії було створено яскравий повнометражний мультик http://www.gruffalo.com/world-of/films/
#mamaelvey   #book   #literature   #children   #kids   #earlylearning   #English   #British   #author   #JuliaDonaldson   #illustrator   #AxelSchffler   #Gruffalo   #child   #winter   #mouse   #animals   #monster   #night   #moon   #shadow   #daddy   #daughter   #film   #animation  
Photo
Add a comment...

Post has attachment
«На Великдень» – чудове видання видавництва «Братське», упорядковане Юлією Березенко, яке допоможе не лише діткам, а й дорослим підготуватися до світлого свята Пасхи і не тільки, а й Славного в’їзду Христа в Єрусалим (Вербної неділі), Радониці та Вознесіння. До збірки увійшли поетичні й прозові твори сучасних українських авторів.
Розпочинає книжечку історія «Вхід Господній у Єрусалим» Наталки Малетич, у якій ми потрапляємо до околиць Єрусалима, до родини, яка поділилась своїм віслючком, щоб Ісус в’їхав на ньому до славного міста. Ми співпереживаємо з дівчинкою Рут, яка так звикла до віслюка – він був її домашнім улюбленцем!
Оповідання «Котики» Оксани Радушинської про Ярему, який втрапив у небезпечну пригоду, який не був у захваті від вербових котиків, а хотів справжнє кошеня, й отримав його у подарунок. Але головне, що хлопчик пережив внутрішні зміни у свято Вербної неділі.
Володимир Чернишенко написав казочку про курку Шкабатурку, яка знесла червоне яйце, ризикуючи своїм життям заради Христа.
«Радісний ранок» Надійки Гербіш про ранок на Великдень очима горобчика Цвірінька: саме він побачив як жінки прийшли до гробу Ісуса, та не знайшли живого серед мертвих.
Ще одна історія Наталки Малетич про дівчинку Мартусю, яка розписувала писанки і розповідала про справжнє значення Пасхи мишці. А маленьке звірятко допомагало дівчинці робити розмальовані яєчка своїм хвостиком.
Легенда «Заячий Великдень» Людмили Юрченко про те, як зайчики стали провісниками Великодня.
«Світ красний як писанка» Галини Кирпи розповідає нам, що ж може бути написано на яйцях на Пасху і повертає нас до казки про «Курочку Рябу», до пам’яті людей, відображеної на писанках.
«Пес» Валентини Вздульскої – про собаче щастя на Великдень, яке полягало не лише у викраденому кружальці ковбаси.
«Великоднє послання із падолисту» Зоряни Живки про те, як можна приготуватись до світлого весняного свята ще восени так, щоб навесні кожен отримав Великоднє привітання.
«Візьми мене за руку» Валентини Вздульскої показує нам глибинну дію воскреслого Христа в душах людей. Адже завдяки воскресінню навіть каміння оживає!
Оповідання «Дванадцять» Галини Ткачук не лише знайомить нас із тим, як самому виготовити штучні жоржини, а й зі змістом поминального дня Радониці.
«Услід за Ісусом» Ірини Хомин про змагання рибки, зайченяти та орляти – хто зможе піти за Христом хоч на край світу. Але Господь пішов не просто на край світу, а в дім Небесного Отця. Історія вчить, що тільки любов може привести туди, куди пішов Христос.
«Бася їде вечірнім потягом» Зоряни Живки про те, чому Вознесіння не є сумним святом. Чому радісно від того, що Він пішов до Отця.
Поетичні твори до цієї збірки написали Ярина Черняк, Зоряна Живка, Ірина Команець, Дмитро Чередниченко, Наталя Трохим, віра Вовк, Галина Манів.
#mamaelvey #book #reading #story #children #kids #earlylearning #Easter #Ressurection #Passover #eggs #tradition #Jesus #Christ
Photo
Add a comment...

Post has attachment
Сьогодні з дітками звернемось до української класики. Адже цього року виповнилось 145 років з Дня народження відомої української поетки Лесі Українки. Щоправда, нині я хочу познайомити вас із її прозовим твором, а саме – казкою для дітей «Лелія». Авторка дуже любила лелії, тому не дивно, що назвала казу саме на честь білої пахучої квітки.
У цьому творі Леся Українка поєднує фольклорні мотиви рідні – українські, а персонажів обирає з європейських казок.
Авторка викорситовує художній прийом перельоту у сні й пригода починається. Головними персонажами тут виступають хворий хлопчик Павлусь та королева квіткових ельфів, яка живе в лелії. Вони летять над селом і потрапляють до панського саду, в якому мучаться і страждають сестри королеви – квітки, що ростуть на клумбі біля палацу. Потім вони линуть до міста, де хлопчик знайомиться зі штучними квітами і тяжкою роботою тих, хто їх виготовляє. Врешті вони опиняються в рідному селі у квітнику дівчинки Мар’яни, яка ніжно дбає про одну лелію, яку отримала за тяжку працю від панни. Квітки у казці розмовляють віршованою мовою, а також Леся українки вкладає у вуста однієї із них – найщасливішої – народну веснянку.
Авторка у казці протиставляє бідність і багатство, живу природу і мертву, тяжку працю і лінь, життя села і міста, дбайливе ставлення до творіння і невдячність, байдужість до краси. http://mamaelvey.info/leliya/ #mamaelvey #book #reading #kids #children #earlylearning #fairytale #Ukrainian #author #literature #LesiaUkrainka #flowers #elf #boy #adventure
Photo
Add a comment...

Post has attachment
«Чому анемони стали червоними» – чудова стрітенська легенда, написана сучасною українською письменницею Галиною Манів.
Усі ми звикли до квіток анемон білого кольору. А звідки ж взялися червоні? Саме про це авторська легенда, яка так схожа на народну.
Ми переносимось до Святої Землі, де саме на Стрітення розцвітають анемони. Разом зі Святою Родиною – Марією, Йосипом та Дитятком Ісусом ми простуємо до Єрусалимського храму. Ми переживаємо знову історію принесення Ісуса в храм, описану в Євангелії від Луки. Ми зустрічаємось із праведним пророком Симеоном і чуємо про всі пророцтва, сказані про Христа, які нам переповів ще кілька тисяч років тому Євангелист. Також ми чуємо дивне пророцтво про Матір Божу. І саме воно змушує багатьох читачів задуматись – що ж це все означає? Разом із Марією ми несемо біль у серці, адже слова почуті нею були надто непрості. Чому ж анемони стали червоними? Чи здогадаєтесь ви, не читаючи легенди? Раджу її прочитати і пережити історію Стрітення. Опублікована вона у «Зимовій книжці» із серії «Християнська читанка» видавництва «Братське».
http://mamaelvey.info/chomu-anemoni-stali-chervnoimi/ #mamaelvey #book #reading #story #modern #legend #Ukrainian #literatute #author #GalynaManiv #anemones #red #Mary #Jiseph #Jesus #Christ #tears
Photo
Add a comment...
Wait while more posts are being loaded