Profile cover photo
Profile photo
Jurko Zełenyj
3,111 followers
3,111 followers
About
Posts

Post has attachment
Add a comment...

Post has attachment
Add a comment...

Post has attachment
Musor tilky todi stane POLICIJANTOM, koly vin BUDE BOAJATY SÄ GROMADÄNYNA,
ale razom z tym poċne nareṡti boroty sä zi zloċyncämy!

Tomu musor zavżdy povynen pamjataty zapah napałmu! ;)
Add a comment...

Post has attachment
Піккардійська терція​ презентує пісню на слова Тараса Шевченка

На музику вірш Кобзаря «Ой по горі роман цвіте» поклав відомий український ведучий та шоумен Ігор Пелих

Історія появи пісні «Ой по горі роман цвіте» на слова Тараса Шевченка та музику Ігоря Пелиха в репертуарі вокальної формації «Піккардійська Терція» тривала майже 20 років. Вперше акапельний колектив почув її у 1994-му - на фестивалі «Доля» в Чернівцях у виконанні гурту «Нічлава Блюз». Самі ж піккардійці почали виконувати на сцені «Ой по горі роман цвіте» у 2013-му (Ігор Пелих трагічно загинув у ДТП у 2009-му). А торік восени ця пісня увійшла у 15-ий альбом «Терції» «Лети…», реліз якого відбувся напередодні 25-річчя формації.

Аранжування пісні «Ой по горі роман цвіте» зробив один із вокалістів «Піккардійської Терції» Андрій Капраль.
«Пригадую, ця пісня одразу запала мені в душу, - розповідає Андрій. – Тоді, у 1994-му, ми не знали, що на музику вірш Шевченка поклав Ігор Пелих. Вже пізніше, у 2000-их, лідер гурту «Нічлава Блюз» Андрій Підлужний розповів про цей цікавий факт. А сам Ігор, помітивши, що пісня зачепила мене, тоді сказав: «Чуваки, якщо хочете – можете співати її». Я запам’ятав собі то і завжди хотів зробити аранжування. І якось навіть почав, та потім чомусь відклав на певний час. Згодом випадково знайшов ноти – і за два дні дописав усе, чого бракувало. Потім зрозумів, що ця пісня просто мала дозріти».

«Мелодія, яку створив Ігор Пелих, написана у Шевченковому стилі, - додає Андрій Капраль. – Композитор дуже глибоко та вдало відчув слово Шевченка: одразу перед очима виникає ота Шевченкова хата, Центральна Україна… Відомо, що сам Шевченко любив співати, мав гарний голос, тож я, коли писав аранжування, уявляв, як би «Ой по горі роман цвіте» міг заспівати сам Кобзар. Намагався наблизитися до фолько-класичного бачення, до стилю Леонтовича, звісно, осучаснивши звучання, додавши нових акордів».

text ©Galyna Guzjo​
Add a comment...

Post has attachment
У Львівській області під час навчальних стрільб загинув прикордонник. Ось що повідомляє прес-служби Держприкордонслужби.

Сьогодні під час виконання навчальних стрільб трагічно загинув військовослужбовець прикордонної комендатури швидкого реагування Державної прикордонної служби України, що у Львівській області. По цьому факту прикордонне відомство негайно поінформувало підрозділи військової прокуратури, Національної поліції у Львівській області та інші взаємодіючі структури. В цей час оперативно-слідчою групою проводяться невідкладні слідчі дії. Державна прикордонна служба України висловлює слова співчуття рідним та близьким загиблого.

Однак з наших джерел надійшла інша інформація:

22.02.2018 КНЦ ЗхРУ, близько 12:40 під час планових стрільб на стрільбищі КНЦ, за рішенням старшого стрільб, заступника начальника КНЦ-коменданта ПКШР п-ка Дупляка, з метою «обкатки» у діях, наближених до бойових, с-нтом Салом В.Б. проведено обстріл з РПГ-7В , персоналу відділення розвідки ПКШР, які перебували в укритті (дерев'яно-насипний бліндаж). Реактивною струєю комулятивного пострілу РПГ7 вбито розвідника-оператора відділення розвідки ПКШР пр-ка Цапа Михайла Михайловича, решта персоналу не постраждали.

* * *

Залишається лише дивуватися чому весь підрозділ не примусили повзати крізь бойові розтяжки...

Сподіваємось, що цей інцидент не вдасться замовчати, а винні понесуть відповідальність!
Add a comment...

Post has attachment
У четвер, 22 лютого, офіцер поліції Скот Петерсон, який відповідав за охорону школи ім. Марджорі Стоунмен Дуглас в місті Паркленд (штат Флорида), вийшов у відставку.

Під час розслідування з'ясувалося, що 54-річний Петерсон навіть не намагався перешкодити 19-річному Ніколасу Крузу розстрілювати учнів і викладачів 14 лютого. Поліцейський був єдиним дорослим зі зброєю і, відповідно до своїх службових обов'язків, мав втрутитися.

Про це журналістам заявив окружний шериф Скот Ізраел. Він розповів, що офіцер Петерсон під час стрілянини стояв біля школи і не увійшов всередину. На відеозаписі камер зовнішнього спостереження видно, як озброєний поліцейський підходить до школи через півтори хвилини після перших пострілів. Замість того щоб увійти всередину, Петерсон протягом чотирьох хвилин залишався зовні і нічого не робив. Він ховався за бетонною колоною.

Стрільба Круза у школі, як стало відомо, загалом тривала протягом шести хвилин. Шериф наголосив, що охоронець був зобов'язаний «зайти у школу, кинути виклик убивці, знищити негідника».

Нагадаємо, 14 лютого Круз вбив у школі міста Паркленд 17 осіб і поранив ще приблизно 50.

Скот Петерсон охороняв школу ім. Марджорі Стоунмен Дуглас з 2009 року. Він чудово знав свої обов'язки. Керівництво було ним задоволене. У 2014 році офіцер отримав від імені усіх мешканців Паркленду нагороду за «тактовність та розсудливість». У 2017 році Петерсона висунули на посаду заступника начальника поліції.

Ще одну деталь розкрили під час розслідування: саме Скотові Петерсону першому розповіли в 2016 році, що Ніколас Круз розмістив у себе в Instagram пост про те, що мріє влаштувати бійню у школі. Офіцер це проігнорував.

Офіційно Петерсон поки що не коментував своєї відставки. Відомо, що він написав заяву про звільнення після того, як його відсторонили від служби після бійні 14 лютого. Американські ЗМІ повідомляють, що в приватній розмові Скот висловив невдоволення таким рішенням керівництва. Він упевнений, що в день нападу на школу «зробив гарну справу» та навіть розраховував на премію! Петерсон у розмові зі знайомими заявив, що саме він вказав бійцям спецзагону SWAT, де перебуває стрілець і описав його.

Історія з Петерсоном виявила недоліки в системі безпеки американських шкіл. У США налічується близько 20 тисяч офіцерів поліції, котрі прикріплені до шкіл. Їхній прямий та єдиний обов'язок – охорона цих навчальних закладів.

В Національній стрілецькій асоціації США (NRA) вже давно пропонують озброїти вчителів. Голова NRA Уейн Ла П’єр виступив із заявою через тиждень після бійні у Флориді. Він розкритикував тих, хто виступає за посилення в країні контролю над зброєю. «Їм однаково, чи працюють їхні закони, чи ні. Їм просто потрібно якомога більше законів, щоб тримати людей під контролем. Але нам – NRA – не байдуже!» – заявив Ла П’єр.

Він сказав, що NRA готова безкоштовно допомогти в охороні і безпеці будь-якої американської школи. «Зло ходить серед нас, і хай допоможе нам Бог, якщо ми не озброїмо наші школи і не захистимо наших дітей!», – сказав Ла П’єр.

Нагадаємо, раніше президент США Дональд Трамп виступив на підтримку ідеї дозволити вчителям в американських школах носити вогнепальну зброю для захисту учнів і самооборони. «Жоден стрілець не наважиться напасти на школу, якщо знатиме, що 20 відсотків учителів озброєна. Я рекомендував би виплачувати вчителям невеликі бонуси за носіння зброї», – сказав Трамп.

«Багато хто не розуміє або не хоче розуміти: Уейн Ла П’єр та решта з NRA – великі люди і великі американські патріоти. Вони люблять нашу країну і чинять по правді. Зробимо Америку знову великою!» – написав президент США в Twitter.

Трамп зауважив, що необхідно на національному рівні посилити спостереження за психічно хворими людьми, щоб не допустити саму ймовірність того, що вони зможуть придбати вогнепальну зброю. Він також висловився за підвищення вікового цензу для придбання зброї з 18 років до 21 року. Трамп запевнив, що NRA це підтримає.
- - - - - -

PS
ajá!
Піліция pryjde — i nas zbereże! :D
Add a comment...

Post has attachment
....Скандал із роздяганням журналісток в районному Оболонському викликав гнівну реакцію багатьох політиків. Але на тому все скінчилося. Більше того, дивує наскільки українські медійники (важко назвати їх журналістами) безкритично ретранслювали повідомлення поліцейського Тракала. Бо якщо таке порушення зійде поліції з рук, то нехай медійники не нарікають щодо наступних “поверхневих перевірок”.

А ще дивує наскільки журналісти не знають своїх прав і дозволили себе роздягати в Оболонському райсуді. Тож не дивуйтеся, коли практика роздягання журналістів стане звичною. Спочатку вам залазять за пазуху, потім в труси, а потім “поверхневий огляд” – роздягання догола, як це беркут практикував на морозі під час Євромайдану.

POVNISTÜ — za lankoju:
Add a comment...

Post has attachment
Zahoplyva besida, de Ostap Drozdov​ vidverto rozpovidaje pro te, jak vin sobi baċyť Galyċynu, ṡċo treba robyty z Krymom ta terenamy ORDLO, jaki v nögo stosunky z Deminśkym ta vzagali jak vtrafyv vin ta televiziju....

I ṡċe bagato-bagato jeńċyh kulturnyh smysliv! ;)
Add a comment...

Post has attachment
te, ṡo potovkly jakogoś narika, jakyj svogo ċasu roztroṡċyv pamjatni znaky Nebesnij Sotni — ce, bezumovno, pokazovo i povċalno.
Odnak można postavyty pid velykyh sumniv perṡoċergovisť, ṡo same z nögo treba bulo poċynaty.

Nu, garazd, POPa — ne ċipajemo: vin leġitymnyj ;)
Odnak oś ṡo robyty z takoju vidvertoju pro-qassabśkoju navoloċċü, jak ocej лєнчік??!

Ty jij meży voċi scyṡ — a vona tobi, że doṡċ ide....
Add a comment...

Post has attachment
Nazvaty cü stattü BOMBEZNOJU — prosto niċogo ne skazaty!

“невелика радянська армія не може виграти війну проти великої радянської армії”!! ©Glen Grant

Стаття “Як Україна може побудувати армію та перемогти Путіна?” британського військового експерта Глена Гранта вийшла англійською мовою у виданні Kyiv Post https://www.kyivpost.com/article/opinion/op-ed/glen-grant-ukraine-can-build-army-beat-putin.html?aid=13P92Y.wghot.

Вона вже спричинила жваву дискусію в соцмережах. Багато хто називає її найчеснішим і найкращим аналізом ситуації, що склалася в українській армії та навколо неї.

Глен Грант працював в Україні з 2010 року та майже постійно з початку війни Росії проти України в 2014 році (був радником міністра Степана Полторака).

Як пише інструктор НГУ з Ізраїлю Цві Аріелі, півтора місяці тому полковник Грант написав цей текст як записку вищому військовому керівництву України й передав через помічника міністра оборони Юрія Бірюкова.

“Але, судячи з усього, не дійшла. Або на неї не зреагували”, – зазначає Аріелі.

За його словами, він передав повний текст у “Київ пост”, а потім організував переклад українською (не скороченої, а первинної повної версії).

“Стаття була написана, тому що недавня згода Сполучених Штатів про постачання оборонних озброєнь створює атмосферу злочинної безпечності в країні серед військового керівництва держави, і в цьому Грант та деякі інші радники бачить стратегічну небезпеку…

Недавні успіхи Збройних сил на Донбасі тільки допомогли в створенні атмосфери безпечності, адже багато людей завдяки їм помилково повірили – що українська армія реформована і розвинена в достатній мірі, щоб протистояти російській агресії.

Це далеко від реального стану справ…

Цей документ не має мети надати повний перелік проблем, а радше підкреслити стратегічні та оперативні потреби армії задля перемоги в разі майбутнього зіткнення з російською армією…” – йдеться в підводці до статті.

“Головною проблемою нинішніх Збройних Сил України є те, що вони все ще фундаментально розбудовуються та підтримується на засадах радянської армії. Це нерозумно, тому що такий підхід руйнує і вбиває дух вільної людини у оновленій Україні, що буде вирішальним фактором виграшу в будь-якому конфлікті. Зміна цієї застарілої філософії має вирішальне значення для нації, оскільки “невелика радянська армія не може виграти війну проти великої радянської армії”. Щоб перемагати, ЗСУ повинні перетворитися на мобільні та гнучкі, бути сильними там, де Росія слабка.

Це означає, що Збройні Сили України повинні зосередитись на молодших командирах та розвивати спроможності з точки зору доктрини, навичок, методів, обладнання та підготовки, задля швидкого руху до будь-якого місця призначення і здатності нанести сильне ураження. Цей документ визначає ключові сфери, які заважають цьому, та вказує основні напрямки розвитку”, – пише Грант.

Він залюбки френдить у “Фейсбуці” українських військових і журналістів.
На комплімент від “Новинарні” з приводу його чудової статті Глен Грант відповів: Please tell your government that. I am under fire! (“Скажіть про це вашому уряду. Я потрапив під роздачу!”)

Передруковуємо статтю, як і просив полковник.

Як Україна може побудувати
армію та перемогти Путіна?

©Glen Grant
британський полковник,
військовий експерт,
радник міністра оборони України в 2014-2017 роках

Путін мусить знищити таку Україну, яка існує зараз. Залишити її недоторканною означає знищення його і його амбіцій. Він мусить виграти війну також через свої військові злочини: масові поховання, тортури на Донбасі і в Криму та збиття літака рейсу МН-17. Все це є для нього вірним шляхом до Гааги як для військового злочинця.

Він для себе мусить виграти, тому що Україна розквітає як нація, і це показує його як невдаху. Він мусить здобути перемогу, тому що правда знищить його і Росію.

Путін мусить вторгнутися в Україну. Він ще не готовий. Але свідчення його підготовки є чіткими.

Він продовжує воювати і вбивати на Донбасі. Він продовжує війну і випробовування нової зброї, людей і методів [ведення війни] в Сирії. Він посилює угруповання військ і сил в Криму. Він посилює Калінінград для блокування західного підкріплення. Він залишає військове обладнання в Білорусі. Він продовжує переоснащувати армію, особливо танками та сучасними технологічними системами. Все це виходить далеко за межі будь-яких потреб мирного часу. Він витрачає обмежені національні ресурси на військових, замість задоволення потреб в інших місцях. Він продовжує готуватися у передбаченні стратегічної війни на заході, а це означає, що Україна не зможе уникнути нападу і стане головною метою.

Російське Міністерство Оборони відкрито каже в засобах масової інформації, що потребує ще три роки для переозброєння армії на заході, зокрема танками, та завершення вишколу. Україна не повинна гаяти цей час.

Що зараз Путін стратегічно робить щодо України?

По-перше, він зв’язав Збройні Сили України в одному місці, через що вони повільно втрачають бойовий дух і боєприпаси. Він хоче створити почуття безпорадності.

Він грає в політичні ігри з Заходом навколо Мінська та миротворців, що відволікає інші країни від його справжньої гри. Інші країни, напевно, це розуміють, але надто перелякані політичними та фінансовими наслідками переозброєння своїх країн.

Лише США, Польща і країни Балтії серйозно ставляться до цієї загрози. Інші чекають і сподіваються, що все це вгамується. Навіть НАТО працює лише впівсили, тому що, наприклад, не може надати рішення проблемі військової слабкості таких країн, як Болгарія.

На жаль, сподівання не є дієвою військовою доктриною. Путін також намагається розділити Захід як політичну групу, зменшуючи шанси політичної підтримки та підкріплення, коли він вирішить діяти. В цьому він має успіхи.

Підхід, який сповідує національне керівництво держави словом та ділом, про те, що “війна йде на Донбасі і вона буде іти тільки на Донбасі”, є найнебезпечнішою політичною та військовою проблемою для України.

Путін хоче і потребує, щоб це було так. Європа та США хочуть і потребують цього ж. Путін із задоволенням витрачає український людський капітал на Донбасі з обох сторін, поки він готує свою армію для великої гри.

Нещодавні російські навчання, під час яких літаки ВКС РФ сідали на міські дороги показують серйозність намірів РФ, з якої може зрівнятися серйозність лише деяких країн НАТО.

Сепаратисти – це просто гарматне м’ясо. Їхнє завдання – бути “покупцями часу”, поки Росія готується. Вони також є частиною російської стратагеми.

Високопосадовці Збройних Сил України вважають, що вони перемагають, бо вони сконцентровані на дуже обмежених успіхів тактичній війні. Вони і Міністерство Оборони України втрачають шанси, тому що вони не готуються достатньо швидко до стратегічної та оперативної війни, яка, швидше за все, відбудеться не на Донбасі і не дозволить задіяти готові сили.

Внаслідок цього Україна втрачає позиції у більшій грі, і наразі вона стає сильнішою тактично у статичній війні, але загалом Росія рухається швидше і набуває стратегічних переваг.

Фіксація військ в одній оборонній позиції, як вимагають Мінські домовленості, є неправильною, тому що це надає противнику стратегічну перевагу. Росія щодня користується цим фактом.

Втрата стратегічної переваги – це найбільша поразка будь-якого національного чи військового керівництва (можна читати – будь-яких військових стратегів, всі вони говорять про те ж саме, що фіксована оборона йде проти військових правил).

Росія може визначити, де війська є слабкими, і пройти наскрізь або навколо. Військова позиція України на Донбасі перебуває під критичним ризиком оточення, яке є типовим стратегічним маневром Росії. Російські війська практикують цю тактику регулярно під час навчань.

Окопна війна також породжує окопний менталітет серед солдатів і штабів, який йде проти всіх правил війни, якщо Україна хоче перемогти.

В політичному плані не може бути альтернативи Мінську, але він має бути визнаний як те, чим він є насправді — стратагеми, спрямованої на фіксації Збройних Сил України на одному місці. У цьому Росії все вдалося дуже добре.

Українська армія посилюється, але в цілому вона не є однією з найкращих у Європі, оскільки має деякі критичні організаційні недоліки. Поставка Україні “джавелінів” цього не виправить, а може зробити лише гірше.

Дуже часто дивовижну хоробрість і незначні тактичні успіхи [військових ЗСУ] приймають за оперативні та стратегічні спроможності.

Оперативна спроможність – це здатність проектувати силу в будь-яке місце і виграти битву. Україна наразі не має такої спроможності.
Стратегічні спроможності мають чітку національну мету, яка в свою чергу створює засоби для проведення операцій там, де вони потрібні для досягнення цієї мети.

В українського уряду наразі немає такої логіки мислення, як на національному рівні, так і в рамках Міністерства Оборони України та у військового персоналу.

Військові не можуть активно діяти на оперативному рівні, оскільки вони не структуровані для цього, і вони, звичайно, не практикують це. Однак сьогодні Росія практикує операції мобільних батальйонних груп. Залишатися як Збройні Сили України наразі фактично і розумово в поточній військовій позиції є гарантією певної поразки, якщо війна стане мобільною, якою вона, вочевидь, і стане.

Армія повинна набути стратегічних, оперативних та структурних змін.

Що це означає? Збройні Сили України дуже добре роблять те, що вони роблять зараз, але вони не мають можливості перейти на інший стиль війни, тому що відсутні доктрини, оснащення та підготовка до цього. Бачення мобільної армії відсутнє на всіх рівнях керівництва Збройних Сил України. Армія є слабкою з точки зору якості старших командирів та штабів, а також критично слабкою в галузі зв’язку, логістики та медичних послуг. Існує також мало довіри між військами та командувачами. Існує ще менша довіра до роботи штабів. Їх зневажають активні військові і часто з поважних причин.

Є ще кілька підрозділів, які досі не отримують запчастин і таких простих речей, як батареї для ліхтарів навіть після чотирьох років війни. Це злочин.

Логістична система існує, але не має стійкості та запасу міцності для забезпечення підтримки рухомих військ. Вона буде повністю перевантажена, якщо виникне потреба підтримки двох або більше фронтів.

Прикладом може служити забезпечення продовольством, яке постачається на поточну фронтову лінію за контрактом, і ця система не зможе витримати таку операцію, як Іловайськ або Дебальцеве, якщо вона триватиме два-три тижні. Війська будуть голодувати. Штаби секторів є слабкими у будь-яких аспектах, і, будучи статичними, вони розвинули менталітет “чекати, спостерігати і нічого не робити” або “спостерігати, доповідати, без наказу вогонь не відкривати” .

Ця ідеологія взагалі не пристосована до будь-якої майбутньої війни.

Штаби повинні бути активними і контролювати оперативну битву у будь-який момент. Штаб АТО такий саме недолугий і, таким чином, ще більш небезпечний для нації. Сподіваюся, що новий командувач перетрусить це все.

Що робити?

По-перше, необхідно наказати військам стати активними, тому що пасивність знищує бойовий дух. Необхідно створити новий пакет стратегічних наказів, який буде спонукати підрозділи до цілодобового домінування над простором перед ними. Заохочуйте їх знищувати будь-яке заборонене Мінськом озброєння, яке не знаходиться в зонах зберігання, і знищувати будь-які російські підрозділи, які нападуть на них у межах зони їх відповідальності.

Домінуйте вночі. Переробляйте системи управління, зв’язок та артилерію, щоб стати супершвидкими, відповідаючи точно, коли ворог атакує.

Самооборона є найвищим юридичним правом, що може застосовуватися будь-якою країною, і активна оборона є юридичним правом кожного солдата.

Дайте загальні накази про те, що після кожного російського нападу має бути сильна контратака у місці нападу чи в іншому місці на фронті. Ворог скрізь один і той самий, тому захист не може бути обмежений географічно. Захоплюйте нові території і створюйте нові передові позиції. Переконайтеся, що військові інженери готові до таких дій. Просувайтесь невеликими кроками і карайте будь-яку російську агресію. Наразі від поточної ситуації вигоду отримує тільки Росія.

Надайте наказ на підготовку ВМС України до затоплення всього Чорноморського флоту в Севастополі, знищення російських танкерів в українських водах та знищення Керченського мосту будь-якими комбінованими засобами. До виконання може ніколи не дійти, але підготовка та навчання необхідні для підтримання моралі.

Підготуйте морську піхоту, щоб захистити від вторгнення з моря Одесу та Маріуполь. Їм потрібні чіткі військові задачі з підготовки, щоб підтримати їхню мораль до того часу, як буде вирішене питання з розквартируванням. ВМС України потребують підвищення рівня шляхом залучення та підготовки.

ВПС повинні регулярно тренуватися разом з сухопутними бригадами. Кожна бригада повинна мати засоби зв’язку з літаками ВПС та персонал для співпраці з ВПС.

Переконайтесь, що всі бригади готують плани оборони у разі відступу та ведення бою в інших районах бойових дій. Бригади повинні навчитися робити це як єдиний підрозділ і не потребуючи детальних наказів з сектору. Але нові райони бойових дій та плани повинні бути розроблені і бригади повинні регулярно тренуватися за ними, включно командирів секторів та штаби.

Всі командири повинні знати, що робити в надзвичайних ситуаціях, якщо вони повинні наступати, відступити або перейти до абсолютно нового місця за надзвичайних обставин . Плани логістики повинні бути підготовлені, щоб підтримувати динамічний бій, а не просто стабільний стан траншейної війни.

Генеральний штаб є небезпечно слабким і має обмежене військове мислення, розуміння та уяву. Вони абсолютно застрягли в радянському минулому, зокрема у питаннях того, як командувати та організовувати оперативні структури та проводити навчання (я бачу це на кожному засіданні Офісу Реформ). Вони не розуміють сучасні технології і те, що вони можуть зробити для війська. Навіть цивільні волонтери більше розуміють сучасне поле бою, ніж вони. У них майже немає справжніх військових експертів.

Структурні зміни

Мобільне поле бою потребує мобільних штабів. Сектори та штаби АТО статичні і, отже, є цілями високого приорітету для російського удару. Штаби секторів повинні вийти з своїх поточних місць розташування на місцях і стати мобільними штабами на колесах. Вони повинні змінювати позиції кожен тиждень. Начальниками сектора повинні бути лише ті офіцери, які успішно командували бригадою. Їх слід залишити на командуванні до перемоги або поки вони не будуть просунуті по службі. Персонал штабів секторів повинен бути змінений на молодих офіцерів (капітанів і майорів) та командирів з батальйонного рівня з досвідом бойових дій. Реорганізуйте сектори як дивізії.

Штаб АТО також повинен стати повністю мобільним і повинен переміщуватись кожні 2-3 тижні на нове місце. Командиром АТО повинен завжди бути той, хто успішно командував бригадою та сектором. Його слід залишити командувати до тих пір, поки він не досягне успіху або не виявиться непридатним. Командири будь-якого рівня не повинні призначатися, якщо вони не командували військами в бою.

Персонал штабу АТО повинен бути змінений на молодих активних офіцерів (майорів та підполковників) з бойовим досвідом та найкращих офіцерів, які зараз перебувають у штаті тилових штабів або навіть тих, хто звільнився раніше. Зробіть штаб АТО дійсно об’єднаним штабом Сухопутних військ, Військово-повітряних сил, флоту, СБУ та Національної гвардії. Штаб АТО слід назвати штабом Корпусу.

Поточна практика комплектування штабу АТО з тилових штабів є недосконалою, оскільки створює дві армії: бойову армію східного фронту та штабну армію Муженка. Вони не поділяють однакових етичних або ціннісних засад. Я чую це від військових кожен день. Це небезпечно для країни, оскільки ця ситуація експлуатується Путіним і її потрібно терміново змінювати.

Поточна система бойової логістики не була належним чином реформована.

Існуюча система територіальної оборони є у такому стані, що велика частина бригадної підтримки була знята та ще не була замінена на щось інше. Особливо це стосується таких речей, як продовольча система, паливо та боєприпаси, медичне обслуговування на передовій. Поточна система не може підтримувати мобільну битву у будь-якому вигляді. Ви не можете належним чином матеріально підтримувати бій зі штабу за 400 км. Це так не працює.

Оперативне, матеріально-технічне забезпечення та планування повинні бути близькими до поля бою та під управлінням командира, який відповідає за бойові дії. Це загальний військовий принцип. Повинна бути належна посада заступника командувача АТО з логістики, з належним логістичним штабом і персоналом, створеним у Дніпрі для підтримки зони бойових дій.

Командир, що відповідає за матеріально-технічне забезпечення, повинен мати управління над усіма боєприпасами, логістичним транспортом та запасними частинами, медичними, ремонтними підрозділами та підрозділами військової поліції Корпусу та усіх запасів в зоні бойових дій або поблизу неї.

Він повинен мати чіткі розпорядження та повноваження постачати і підтримувати військові сили та мати право вимагати негайної купівлі та постачання критичних запасів, не проходячи через ГШ та МОУ.

Кожен сектор повинен мати належну логістичну організацію для підтримки бригад. Слід попросити США створити курси логістичного офіцера в Україні та забезпечити, щоб усі батальйони та бригади мали когось, хто їх пройшов.

Об’єднаний штаб в Міністерстві Оборони повинен бути якнайшвидше реорганізований до належного формату бойового штабу з найкращим Стратегічним командуючим. Він повинен мати повний дозвіл Президента на ведення війни. Ця людина не повинна підпорядковуватись Генеральному штабу, а лише керівництву держави.

Він повинен вести війну весь час, а не коли має час, як зараз начальник Генштабу. НГШ, у свою чергу, повинен консультувати та забезпечувати загальний нагляд, а не воювати. Об’єднаний штаб повинен стати центром планування та ведення бойових дій 24/7, і ця роль повинна бути повністю усунена від ГШ. Об’єднаний штаб повинен бути укомплектований зрілими офіцерами та людьми, які воювали в зоні АТО, а також таких, що отримали поранення або вийшли на пенсію, і які розуміють бойові дії повністю.

Цей штаб має бути належним чином об’єднаний з офіцерами ВПС, ССО, Національною Гвардією, СБУ та офіцерами ВМС, а не тільки Сухопутними військами, і повинен бути координаційним центром усіх розвідувальних даних, що надходять до та з району бойових дій.

Залучення Генерального Штабу до операцій на Донбасі не залишає їм часу для виконання їх належної ролі формування військ та розвитку їх можливостей. Інакше кажучи, вони нехтують завтрашнім днем для отримання короткострокової вигоди сьогодні.

Генеральний Штаб повинен зосередитись на плануванні майбутнього розвитку війська та довгострокової стратегії на майбутнє. Їх слід змусити правильно використовувати бюджет та оптимізувати видатки, особливо непотрібний персонал. Вони повинні мати суворі бюджетні обмеження, і їхні плани мають розглядатися щороку Президентом і обговорюватися в Парламенті. Інакше кажучи, їхнє завдання повинно бути у вдосконаленні військової системи для наступної битви, а не втручання в нинішню.

Необхідно створити та навчити мобільний резерв командувача корпусу щонайменше у розмірі бригади, розміщеної у Дніпрі.

Слід розглянути можливість створення аеромобільного піхотного батальйону швидкого реагування з протитанковим резервом на основі наявних гелікоптерів як національного стратегічного резерву. Це потрібно для виграшу часу у разі раптової атаки або несподіваного прориву.

Добровільні резервні підрозділи повинні бути створені, обладнані та навчені як єдині підрозділи, а не на основі індивідуального резерву, як це є сьогодні.

Цей індивідуальний метод був дискредитований багато років тому на уроках воєн у багатьох країнах. Це так не працює.

Індивідуальні резерви рідко можуть вписуватися у діючі бойові підрозділи, якщо вони не служили в цьому підрозділі протягом останніх 1-2 років. Додані до нових підрозділів, вони потребують 3-4 роки тренування, щоб бути повною мірою боєздатними.

Резервісти, які в великій кількості приєднуються до підрозділу, роблять його слабкішим, а не сильнішим, оскільки їм потрібен додатковий час тренування, щоб допомогти їм освоїти особливості методів управління та культури підрозділу.

Грузинська армія намагалась це зробити і програла. “Те, чому ти не навчаєшся під час миру, не спрацює під час війни”.

Підрозділи в районі бойових дій повинні бути реконструйовані таким чином, щоб всі бригади були збалансовані з власним штабом, запасним штабом та підрозділом зв’язку, включно зв’язок з ВПС, три-чотири бойові батальйони з 350-550 людей, інженерну службу, артилерію (включно БПЛА), ППО, власну логістичну підтримку та військову поліцію. Переконайтеся, що бригади є повністю укомплектованими на передовій та залишаються такими, а потім тільки здійснюйте ротацію цілої бригади в зону бойових дій та з неї.

Необхідно розмістити національний резерв у розмірі двох бригад біля Києва.

Всі частини в Збройних Силах України, які сьогодні не використовуються на передовій, повинні бути перетворені на бойові підрозділи або підрозділи бойової підтримки. Всі підрозділи, які не є життєво важливими, мають бути переформатовані переважно за рахунок резервів та строковиків, а контрактники перепідготовлені для служби в бойових підрозділах.

Всі батальйонні та бригадні підрозділи повинні мати підготовлений штат розвідки та правильний командну організацію J2, від штабів підрозділів до Міністерства оброни включно. Проходження розвідувальних даних має бути двостороннім процесом, а не одностороннім як це є зараз.

Системні зміни

Система підтримки Збройних Сил України, яка забезпечує персонал та навчання, не змінилася настільки, наскільки це необхідно. Питання “чому це так” є політичним питанням і темою іншого документу. Але поки мислення в штабах залишається радянським, ніколи не буде необхідних фундаментальних змін.

Основна необхідна зміна системи – це зміна лідерства. Радянський менталітет вимагає контролю та покарання винних. Це потрібно замінити делегуванням, мотивацією та винагородою. Система, що базується на застосуванні влади, є застарілим похміллям радянської епохи і не підходить для нової сучасної України. Це вбиває Збройні Сили України.

Офіцери, які покладаються на застосування влади і контроль, повинні бути відсторонені, тому що вони ніколи не матимуть інтелектуальної спритності або мудрості, щоб навчати війська та воювати у динамічній війні.

Після трирічної підтримки Сполучених Штатів та Великої Британії для розвитку боєздатності, все ще залишається серйозна проблема стандартизації процедур, тренувань і тактики персоналу. Це особливо важливо для будь-яких майбутніх мобільних боїв, тому що всі батальйонні та молодші командири повинні мати спільну основу мислення для успішних операцій. Ця система ще відсутня, і, мабуть, було небагато спроб її насправді створити. Радників просто не просили допомогти його створити. У військових навчальних закладах викладаються радянські бойові практики.

Наразі в армії існує великий некомплект офіцерів. Молоді люди без досвіду і з сумнівною освітою беруть на себе командування ротами чи навіть вище (заступник командира батальйону, командир батальйону тощо). Система набору, просування та навчання не змінилася, щоб задовольнити реальну потребу у лідерах.

У той же час якісні офіцери звільняються без будь-якого заохочення їх залишитися в Збройних Силах. Один радник навіть згадав приклад, коли офіцер став командиром батальйону на другий рік після закінчення навчання, без бойового досвіду. Це злочин, і хтось повинен сісти у в’язницю за це. Всі курси професійних військових офіцерів повинні бути скорочені до 8 місяців бойової підготовки на місцях, щоб як можна швидше набрати молодих офіцерів в бойові підрозділи, використовуючи модель JROTC / ROTC.

Академії повинні бути закриті, а кошти перенаправлені. Навчальні команди США та Великобританії повинні бути використані для підготовки всіх молодих офіцерів та командирів рот. Деякі найкращі офіцери повинні бути повернуті з фронту на нетривалі періоди, щоб приєднатися до тренувальних груп, а також для лекцій курсантам.

Мобілізація має бути переосмислена. Потрібно, щоб вона стала набагато більш узгодженим процесом. Поточна радянська система не працює. Набір повинен вестись до бригад та батальйонів, а не тільки для Збройних Сил в цілому.

Керівництво бригад повинно залишатися незмінним, але кожна ротація повинна приносити свіжих молодих солдат та молодших офіцерів. Бригади повинні здійснювати ротацію всередині Корпусу та національного резерву, щоб вони могли тренуватися для мобільних операцій та згідно до вищих стандартів. Бригади повинні зберігатися як цілісні бойові одиниці.

Не повинно бути різниці між військовими підрозділами Збройних Сил, добровольців, поліції та Національної Гвардії з точки зору підготовки та бойових стандартів. Гнучкість потрібна з точки зору використання персоналу.

Поки війна не виграна, усі повинні доктринально просто мати один стандарт. Командири з різних сил оборони повинні регулярно переміщуватись до інших підрозділів, щоб отримати найкращий досвід. Більшу частину Національної Гвардії слід віднести до бойових підрозділів. (Занадто багато стоять цілий день, не роблячи нічого корисного).

Повинні бути обрані кращі командири, щоб очолити підрозділи, незалежно від того, хто вони. Видаліть командирів бригад та батальйонів, які не мають бойового духу або були помічені у неетичній або злочинній поведінці.

Проведіть аудит сил і зніміть або різко зменшіть штаби, підрозділи та військовослужбовців, які не приймають участі у боях, готуються до бою або відпочивають після бою. Невикористаний персонал з’їдає кошти. Переведіть гроші до іншого місця, адже Вам потрібна кожна копійка. Будьте безжалісними щодо скорочення видатків.

Переконайтеся, що всі сфери роботи керуються командуючими, а не штабами. Змініть номенклатуру згідно до західних позначень. Називайте когось не “начальником ВМС”, а “Командуючим флотом” і дайте йому/їй бюджет та повноваження діяти, командири не повинні покладатися на вказівки Генерального штабу.

Така сама логіка стосується і Командуючого Збройних Сил, який повинен мати повноваження та завдання вести армію в бій. Якщо він не в змозі це робити, зніміть його. Дайте їм бюджет та відповідальність за залучення, підготовку і підтримку війська на місцях.

Генеральний штаб вбиває Збройні Сили та ваше національне майбутнє. Вони не змінилися та радикально не покращилися, як мали з початку війни, тому замініть їх на молодших офіцерів та більш активних молодих цивільних службовців.

Вони мали шанс та не використали його. Будьте безжальними в цих речах – ваше національне виживання залежить від цього.

Розділіть посаду начальника штабу Муженка на три окремі посади — начальник сил оборони, начальник Генерального штабу та начальника операцій (в об’єднаному штабі). Жодна людина не може одночасно виконувати всі три завдання належним чином, і Муженко не має бути примушений це робити. Це надто багато для одного мозку і стратегічно небезпечно для нації.

Резюме

Це прості зміни, але вони потребують термінових політичних рішень уряду, оскільки їх імплементація потребує досить багато часу.

Час витрачається даремно, а час – це найважливіший національний ресурс у цій війні. Причина того, що багато змін не відбулись, в тому, що Генеральний Штаб контролює все, але має обмежений військовий досвід і має небагато навичок, як втілювати та проводити зміни.

Дії, які потрібні займати від трьох до чотирьох днів, займають місяці, якщо вони взагалі відбуваються. Але більше того, політичне бажання відзначити і похвалити армію за їх чудові результати поки що затьмарює їх у проведенні величезних і життєво необхідних кроків.
Add a comment...
Wait while more posts are being loaded