Profile

Cover photo
Е-бібліотека «Чтиво»
253 followers|63,372 views
AboutPostsPhotosVideos

Stream

 
#dan #simmons #hyperion #american #writers #ден #симмонз #американські #письменники

Я працював над цим перекладом, щоби потім просто викласти його в мережу для вільного доступу, але ніби гирі на руках висіли, ніби шось стримувало, дві третини книги зробив, а потім робота, AWS, підготовка до складання іспитів на AWS сертифікати, забрали увесь мій час... голова вже не варила.

І ось новина! Переклад Богдана Стасюка, і що мене егоїстично радує, - дуже близько до мого стилю. Пошук неологізмів, намагання передати дух оригіналу якомога ближче.

Богдане, шановний колего, я скидаю капелюха в глибокому реверансі. А особливо за назву, котру ти придумав для цього чорта (мені дуже не подобалося слово "Шрайк") - Ктир. Церква Ктиря - це супер!

Я придбаю цю книгу (байдуже шо 200 грн.) обов'язково, бо за таку роботу мусить бути щедра винагорода.
 ·  Translate
Форум видавців 2016 обіцяє бути рясним на переклади класики. Однією з найяскравіших новинок стане відомий роман Дена Сіммонса Гіперіон, що з’явиться у видавництві...
1
1
Add a comment...
 
Привіт, друзі!

До нас звернувся один з читачів з проханням. Допоможемо людині підібрати щось цікавеньке?

~~~
Доброе время суток, уважаемые.
Спасибо вам (вашей команде) за портал http://chtyvo.org.ua/
Я попрошу у вас помощи.
В школе учил украинскую литературу и язык. Всю жизнь живу на Украине. А в обиходе не использую "мову". Ну, не было никогда необходимости...
В настоящее время, проникшись ситуацией, имею желание пополнить свой словесный/словарный запас нормальной речью...Начинаю читать книги, написанные живым языком. Нравится (супруга смеется). И возникает много вопросов. По речи, по истории борьбы за украинскую независимость и государственность. Что бы вы мне посоветовали почитать? Спасибо за помощь.
~~~

Дуже бажано щоб рекомендовані твори були наявні в нашому схроні, звичайно.

Дякуємо!
 ·  Translate
1
1
Add a comment...
 
#Павло #Загребельний #Тисячолітній #Миколай #Українські #письменники


Коли пишеш якийсь твір, найважче - це його закінчувати. Геніальне закінчення у Павла Загребельного в його монументальному романі "Тисячолітній Миколай".

----

І цілі народи стають мов німі: є сила, немає слова.

І мій народ теж. Невже знов і знов відлунюватимуться гіркі й несправедливі слова, що народилися колись у притемненій душі Пантелеймона Куліша, засліпленого хутірськими недогарками:

Народе без пуття, без честі і поваги,
Без правди у завітах предків
диких,
Ти, що постав з безумної
відваги
Гірких п’яниць і розбишак
великих...

Брат досить зневажливо відгукувався про предків. Соціалістична революція могла утвердитися, тільки перекресливши всі минулі епохи, знищивши пам’ять про них, як знищила собори, церкви, палаци, пам’ятники царям і їхнім слугам, відкинувши священні книги і навіть священні імена.

Я казав братові: «Мовчи про предків! Могили здригаються від вашої так званої діяльності «на благо»! Що ти зробив на цій землі? Чим похвалишся? Роллю Леніна в п’єсі Корнійчука! Що зоставиш по собі? Сахару!»
*    *    *
Тепер брат мій лежить непохований, і люди тупо вибурмочують над ним нестямні слова, а ми знов, як тисячу років тому, пливемо кудись по темному морю за чужими богами для свого зневіреного народу і не відаємо, яких же богів привеземо цього разу, яких пресвітерів, які ікони, які молитви.
 ·  Translate
2
4
Add a comment...
 
#Марія #Матіос #Солодка #Даруся #Українські #письменники

Марія Матіос "Солодка Даруся"

Сповнена ніжності, любові до головної героїні Дарусі історія.
Навіть описуючи негативні риси людей з роману - односельців головних дійових осіб - Марія Матіос робить це з любов'ю.

Я щиро заздрю тим, хто ще не читав "Солодкої Дарусі".

"У призахідних вересневих променях її маленька голівка з короною туго заплетеної коси схожа на друге сонечко, що сходить з-поміж запашних груш, якими всипаний весь ґанок, аж до підвіконь хати. Матронка сміється самими лише кругленькими ямками, надкушуючи медову грушу, чим збурює навколо себе цілий рій ос. – А що'сте, бідашко-солодашко, доброго зварили? - підводить голову від дровітня, не випускаючи сокири із рук, чоловік у кептарі, вивернутому до верху цегейкою. Гора свіжо наколених дров біліє і пахне так само чисто, як мережана сорочка на жінці в призахідному сонці. Якусь мить обоє мовчать, незрушними очима дивлячись одне на одного, - так, наче ось-ось мають і собі надкусити одне одного, як оту жовтобоку перестиглу грушу, що раптово падає із жіночої руки і котиться до чоловіка з сокирою."........
 ·  Translate
2
Add a comment...
 
#Англійські #письменники #Колін #Вілсон #Colin #Wilson
#Паразити #Свідомості

Чи треба зносити пам’ятники тоталітарної епохи? Почитайте цей твір і отримаєте відповідь.
 ·  Translate
8
1
Add a comment...
 
#сатира   #Вільям   #Лігостов  

Ви ще не знайомилися з Вільямом Лігостовим? То дуже раджу. :)

---
Що уважніше придивлявся до кібертонців, то більше дивувався. Виявилося, вони не тільки танцюють, а й ходять, навіть сидять під “музику” своїх транзисторів — занудно похитуються, здвигують плечима. І всі — воднораз. Підвівся, почав освоювати їхню ходу. Нелегко. Ступні треба вивертати всередину, сідниці — відставляти далеко назад. Либонь, великих успіхів мені тут не домогтися.
   Година минала за годиною, а стіл-конвейєр все плив і плив. Нескінченне жвакання. Гребуть жменями-лопатами все підряд, запихаються. Я довго не міг догадатись, чому час од часу за нашим столом спалахує пожвавлення. За іншими було спокійніше, а в нас то виникали суперечки, то кібертонці видирали один в одного кістку або кусень м’яса. Адже їжі — хоч греблю гати… Ага, он воно що! Боротьба йде за кусні, до яких вже торкнувся вождь…
   Я нудився, а вони хоч би що — жують без поспіху, п’ють. Руки витирають бородами. Деякі тут же, скоцюрбившись на килимі, куняють. Дамочка без імені теж невдовзі розляглася, поклавши голову мені на коліна, і безтурботно захропла.
   Мусив сидіти і ловити витрішки.
 ·  Translate
5
Add a comment...
 
#Оксана #Забужко #нариси #ессе #Чорнобиль #полин #Українські #письменники  

Коли буде зрубано останнє дерево, отруєно останню річку і впіймано останнього птаха, — тільки тоді ви збагнете, що гроші не можна їсти.
Tĥatĥáŋka Hyotake (Сидячий Бик)

Збірка нарисів від Оксани Забужко. Виокремити хочу саме цей, де епіграфом поданий вислів народу апачів із "Сидячого бізона".
"Планета Полин: Довженко — Тарковський — фон Трієр, або дискурс нового жаху". До 30 ліття Чорнобильської аварії.
 ·  Translate
3
1
Add a comment...
 
#Український #фолькльор #діди #Василь #КоролівСтарий #казки #нечиста #сила #мавки #вій #потерчата #русалки

Чим відрізняються молодші читачі від дорослих? Як на мене, умінням щиро лякатися вигаданих речей і отримувати від цього насолоду. Назгули, привиди, а також чорти й бабаї всіх порід, – ось ті, хто робив наше читацьке дитинство яскравішим і насиченішим. У дорослому віці боятися наче й не годиться; точніше, боїмося ми речей приземленіших і часом жорстокіших за будь-якого бабая. Але ж так хочеться повернутися у дитинство, хоч би й на мить!..

На жаль, ми виростаємо, а казки старішають: уже з дитинства все частіше й частіше відчуваєш цю прірву. Адже персонажі існують у часопросторі, який нам видається вже чимось казковим, вигаданим. А якби раптом ті самі чорти, відьми, вовкулаки – та й жили у світі сучасному?

Книжок на цю тему написано багато. Чимало письменників зверталися до народних сюжетів, перелицьовуючи їх на новий манір. Г. К. Андерсен у «Сніговій королеві», Р. Кіплінг у «Паці з Пагорбів», навіть Дж. Баррі в «Пітері Пені» – усі вони йшли шляхом осучаснення, вписуючи традиційних персонажів у нові реалії. Такий прийом, з одного боку, виграшний: ви використовуєте образи, перевірені роками, з іншого ж, ви граєте у складну і водночас оманливо просту гру. Адже мусите сказати щось нове – сказати, залишаючись «у традиції».

Межа тонка і ступнути за неї дуже просто. Людина, позбавлена смаку чи відчуття міри, швидко перетворить диво на кітч, казку – на незугарну пародію. Такого, до речі, було чимало і в українській радянській літературі, коли водяники та лісовики власне віддзеркалювали п’яничок із сусіднього під’їзду – курили «Біломор», пили «Жигулівське» та грали на гітарах.
З іншого боку, найкращі з подібних творів самі поступово стають «традицією», – і от уже нове покоління письменників звертається не до народних, а до авторських літературних образів. Згадаймо того ж Ніла Геймана, який то переосмислює «Хроніки Нарнії» К. С. Льюїса у «Проблемі Сьюзен», то у «Цвинтарній книзі» розповідає історію Мауглі на новий манір – тепер хлоп’я виховують не тварини з джунглів, а привиди й вампіри на цвинтарі.

А що ж у нас? Українські письменники теж охоче бралися до осучаснення фольклорних мотивів. Візьмімо хоча б Миколу Гоголя з його «Шинеллю» – у фіналі Акакій Акакійович перетворюється на класичного невпокоєного мерця, але дія відбувається не в Диканьці, а в Петербурзі. Це взагалі суттєвий, мабуть, маркер – перехід від села до міста, у якому впродовж останніх декількох віків формується своя, урбаністична міфологія.

Серед українських авторів, що долучилися до осучаснення чортів, водяників та мавок, був і Василь Королів-Старий. Його збірка «Нечиста сила» до вітчизняного читача потрапила лише через 66 років після першої публікації: Королів-Старий у 1919 році емігрував до Праги і решту життя провів у тодішній Чехословаччині.

Однак нині для кількох поколінь українських дітей це – улюблена класика. І вкотре перечитуючи цю збірку, я намагався усвідомити, чим то вона так причаровує?
Побудована книжка у вигляді низки новел, які записав невідомий письменник та журналіст, приятель оповідача. Цей письменник випадково потрапив на Лису гору під Києвом, де в ніч на Івана Купала Невидима Сила з усіх куточків світу зібралася на «міжнародний конгрес».

Практично всі історії з «Нечистої сили» мають самостійні сюжети. Хоча зрідка в них зустрічаються ті ж самі персонажі, вони не персоніфіковані настільки, щоб говорити саме про єдиного Лісовика, Водяника чи Чорта. Коли ж автор хоче їх виокремити, він дає їм імена – Чорт Гірчило, Дідько Гепатій тощо.
Головне завдання збірки – «обілити» Нечисту Силу, яку зазвичай вважають ворожою людині. Проте якщо читач очікує на суцільні пасторалії та боротьбу кращого з хорошим – помиляється. Серед цих чотирнадцяти історій знайдуться й такі, що викличуть жах, сум чи горе. Але в них причиною бід стають не потойбічні створіння, а самі люди.

Уже з першої такої історії – про Хуху Моховинку – Королів-Старий протиставляє не два світи (людей та Нечистої Сили), а два світогляди. Уважне, мудре ставлення до навколишнього світу – і бездумне, бездушне використання природи. Людина сама є єдиною причиною своїх бід, як-от дяк Оверко з «Потерчат». Але навіть якщо доля ставиться до героїв неприхильно, далі все залежить від них. Або злоститися та заздрити – як брат-горбань з «Мари» – і зрештою отримати по заслузі; або ж не дозволяти собі вішати носа – і зрештою все перемогти…

Хоча, треба зізнатися, узагалі-то в добрих і чесних персонажів Короліва-Старого доля складається не завжди так, як хотів би читач. Вони мусять потерпати від наклепів (Вовкулака Хреб), від мачухи (Гаврилко з «Літавиці»), від заздрісного брата (у згаданій уже «Марі»). І якщо чарівні створіння так-сяк виплутуються з негараздів, то люди можуть просто померти чи, в кращому випадку, перетворитися на жайворонка або чайку…
Сумне й веселе в «Нечистій силі» ходять поряд: «тяжкі» оповідання чергуються з кумедними. Уважному читачеві буде, до речі, цікаво відзначити, що примирення між нечистою силою та людьми Короліву-Старому уявити простіше, ніж примирення між селом та містом. Дія переважної більшості оповідань відбувається саме в селі чи в лісі, де нечиста сила досі почувається комфортно. Але й люди, щойно вони потрапляють у місто, зазнають різних збитків. Місто – це територія спокуси («Злидні»), нерозумного, негармонійного життя («Чортова перечниця»), надмірної жорсткості («Потороча Хрипка»).
Так само автор протиставляє українських персонажів російським, точніше – «московським». Узагалі соціальні нотки час від часу лунають у цих доволі казкових історіях.

Найяскравіший епізод такого штибу бачимо на початку книжки. Вій каже своїм підлеглим: «Найгірше ж те, що люди, безнастанно ганьблячи нас, тим часом запевняють, що ми зовсім не існуємо. /…/ Так-от, панове, на нашій славній землі, на землі, де живуть люди, про яких чужинці говорять так само, як вся людність про нас, — мусимо ми знайти спосіб добитися від людей правди. Мусимо підвести незрячим їхні вії. Нехай нарешті взнають вони, що ми існуємо, що ми завжди були й будемо їм друзями, вічно до них прихильними».

Шпички у бік «москви» лунають і далі: то в ліс забігають Вовки з московських лісів, то зазначається, що «вже в нас, на Вкраїні, почали заводити школи московські!»… Узагалі сучасні реалії чим далі, тим частіше втручаються у казковий простір: якщо дія перших оповідань могла б відбуватися будь-коли, то «Перелесник», «Потороча Хрипка», «Чортова перечниця» – це історії чітко прив’язані до часів, коли жив Королів-Старий.
Не всі історії, як на мене, однаково вдалі: є слабші, є кращі. Найліпшими мені видаються «Потороча Хрипка» та «Рибалчина Русалонька» – тут письменник розповідає про приязнь між людьми та потойбічними створіннями – і робить це напрочуд майстерно.

«Нечиста сила» – книжка, яка прожила вже чимало років і, напевне, проживе ще більше. Осучаснивши фольклорні сюжети, Королів-Старий справді зумів зберегти відчуття «традиції» та – найголовніше! – укотре поговорити про вічні істини, які не старішають з роками й залишаються не менш важливими і для дорослого, і для малого читача.
http://www.barabooka.com.ua/tsya-druzhnya-nechista-sila/
 ·  Translate
3
2
Add a comment...
 
#Леонід #Кононович #Кайдани #Для #Олігарха #Українські #письменники

Роман "Кайдани для олігарха" — це не лише захоплююче дійство, що за динамікою і сюжетною напругою не поступається найкращим зразкам кінобойовиків, але й чудова ілюстрація майже середньовічних за своєю жорстокістю нових українських реалій — з усевладдям олігархів, опертим на криміналітет, і повною безпорадністю зубожілих "низів".
 ·  Translate
1
Add a comment...
 
#Американська #Фантастика #Роберт #Янґ #Дівчина #Кульбабка  
#American #Science #Fiction   #Robert #Young The #Dandelion #Girl

Одна добра знайома, розповідаючи про свій ліс, який вона бачить у себе в уяві, побачила там їжачка. У мене відазу виникла асоціативна низка спогадів, в тому числі й з літератури. Літературний - найбезпечніший та найнейтральніший, щоб розповісти про нього загалу...

Одне з моїй найулюбленіших оповідань. Десь там же де й #Золотоокі #Рея #Бредбері

"Дівчина-кульбабка".

- Так. Це мої улюблені просторовочасові координати. Інколи я стою тут годинами, дивлюся й не можу надивитися. Позавчора я бачила кролика, вчора - оленя, а сьогодні - вас.
[...]
"Позавчора я бачила кролика, - говорила дівчина - вчора - оленя, а сьогодні - вас".
[...]
"Позавчора я бачила кролика, вчора - оленя, а сьогодні - вас."
[...]
"Позавчора я бачила кролика, вчора - оленя, а сьогодні - вас."
[...]
"Позавчора я бачила кролика, вчора - оленя, а сьогодні - вас."
 ·  Translate
6
1
Add a comment...
 
#Американські   #письменники   #Рей   #Бредбері   #Ray   #Bradbury  

Твори Бредбері - це не просто химерна література, це суспільно-химерна література, що вчить нас дивитися не кудись на Марс, зірки чи за 60 мільйонів років тому, а - собі під ноги.
9
1
Е-бібліотека «Чтиво»'s profile photoОлесь Успіх's profile photoIвaн Kpиниця's profile photo
3 comments
 
Хай буде на користь. :)
 ·  Translate
Add a comment...