Profile cover photo
Profile photo
Сергій М. Худолій
426 followers
426 followers
About
Сергій М.'s interests
View all
Сергій М.'s posts

Post has attachment

Post has attachment
Гідність-шляхетність-достойність нашої епохи

Остання книга, що прочитав днями, надихнула на роздуми та пошуки. Ця книга відомого російського письменника Б.Акуніна (Г.Чхартішвілі) “Арістономія”, за словами самого автора, спроба розібратися в одвічному питанні: “Як міняються людина та сусупільство з розвитком цивілізації”. Але мене самого зацікавили його пошуки у прикладній області: гідність, шляхетність, достойність. Причина на поверхні - моя особиста прихильність ідеям мерітократії (достойновладдя) та усвідомлення необхідності глибше розумітися в термінології.

Отже, з гаслом на прапорі “Владу Достойним”, ми маємо чітко розрізняти та розуміти всі нюанси визначення “достойний”-”гідний”. За трактовкою Антоненко-Давидовича Б.Д., дослідника розвитку української мови, - “..прикметники достойний і недостойний існують в українській мові паралельно з прикметниками гідний і негідний і не мають значеннєвої різниці, але між ними є певна стилістична відмінність. Прикметники достойний і недостойний, як старослов’янізми, надають реченню поважного або й урочистого характеру. Потрібно лише дослідити, які чинники надають будь-якому об'єкту ознаки цієї достойності (гідності).

Коли я звернувся до словника синонімів мовознавця Караванського С.Й. то зміг додати до базових слів такі - вартий поваги, поважний, заслужений, шановний. Після розгляду іноземних аналогів, вирішив взяти до уваги і такі прикметники: належний (як слід), благовидний, відповідний до чого-небудь, той що має позитивні якості. Таким чином, можна констатувати, що у в сучасному світі термін “достойності-гідності” має в цілому позитивне, проте достатньо широке трактування.

Втім, що запало в очі - це спосіб, у який визначається “достойність” будь-кого. Визнання цієї якості провадиться спільнотою, громадою на підставі відповідності кандидата у “достойники” ідеальним критеріям, а також наявності фактів, що підтверджують ці висновки. Тому репліки, що закидають часто-густо люди при знайомстві з мерітократією, - “а хто визначить достойність кандидатів”, - цілком природні та логічні.

Тому дослідження ускладнюється - разом з пошуком ключових рис та характеристик для достойних людей необхідно паралельно відшукати механізм визначення їх наявності/відсутності. Нажаль, історичний досвід показує: справжню велич достойної людини народ оцінює після її смерті або загибелі. Треба знайти засіб покласти цьому край. Сучасний рівень розвитку людства дозволяє пришвидшити та на порядок збільшити оббіг інформації для оцінки достойності суспільних лідерів сьогодення. Але тут існує і загроза - корисні та конкретні факти можуть випадково, а то й зловмисно бути потоплені у дев'ятому валі інформаційного океану. Саме тут стане в нагоді вірна методика, що відфільтрує та кристалізує головні данні для визнання гідності, достойності людини.

Що стосується першої частини завдання, то я хочу представити до обговорення версію Б.Акуніна, яку викладу в своєму перекладі та невеличкій редакції.

До речі “Арістономія” - термін, що винайшов автор для опису процесів вдосконалення людини та людства та Якості, що в центрі цього. Ця якість можливо близька до нашого “золотого руна”.
Як написав сам письменник: “Загалом, після довгих пошуків і роздумів мені стало ясно, що правильніше буде винайти термін самому. Для того щоб його значення хоча б приблизно було зрозуміло всякій хоч трохи освіченій людині, зручніше скористатися грецьким корінням, що використовуються в інших, широко поширених словах. Так робив багато хто і до мене, коли виникала потреба дати ім'я якомусь новому (кінематограф, телефон, психоаналіз) або старому, але нещодавно розпізнаному явищу (шизофренія, протоплазма, амнезія).

Я виділив два «несучих» елемента Якості: поліпшення, завдяки якому досягає людська душа, і внутрішній закон, якому неухильно слідує особистість, що володіє гідністю (в третьому значенні цього слова). Спогадів гімназійних уроків давньогрецького виявилося цілком достатньо, щоб виконати це нескладне завдання.

Другим компонентом, звичайно ж, повинен був стати νομοζ («закон», «принцип») в його зазвичай вживаній у нас латинізованій формі: тобто не «-номос», а «-номія».

Не виникло труднощів і з першою половиною. Для неї найпростіше скористатися поняттям άρετή, яким греки визначали все хороше, якісне, шляхетне. Одне з ранніх значень Арета - «прожити повноцінне життя», тобто саме те, що я шукав. У своєму місці я розповім про використання Арети в етичному вченні Платона і Аристотеля, але і в пізніші часи існувала ціла галузь моральної філософії, іменована аретологіей. В античній Греції Арета вважалася однією з неодмінних складових частин педіі, тобто освіти підлітків, і включала в себе крім фізичних вправ ораторське мистецтво з риторикою, навчання наукам і виховання духу за допомогою осягнення музики і чесноти.

Щоб передати ідею розвитку, тобто руху від доброго до кращого, мені здалося логічним скористатися однокорінним з άρετή словом άριστοζ, що означає «найкращий». Мене не бентежить те, що похідне від Аристос поняття аристократії, що спочатку означало «влада кращих людей», в історичному сенсі сильно скомпрометована. Незважаючи на це, поняття аристократизму для багатьох зберігає привабливість, у всякому разі, коли йдеться не про панське чванство, а про добрі манери і внутрішню шляхетність натури.

«Арістономія» - це закон всього кращого, що накопичується в душі окремої людини або в колективній свідомості суспільства внаслідок еволюції. До дворянського походження така Якість не має ніякого відношення. “

“Отже, з яких же компонентів складається Арістоном (термін виник у мене за аналогією з «астрономом», він означає «арістономічна особистість»)?

Ці характеристики діляться на дві групи: перша визначає ставлення до себе, друга - до оточуючих.

Згідно з моїм визначенням кращого, першою і при цьому фундаментальною ознакою такої людини є націленість на розвиток, на самовдосконалення, тобто усвідомлення мети свого життя, прагнення до Розквіту. Ця якість може виявлятися в служінні якоїсь місії або просто в захопленості своєю професією - за умови, що вона нею добре володіє та бажає досягти в ній вищої досконалості. Не так вже й рідко можна зустріти людей, часом дуже простих і навіть малоосвічених (столяр, швець, садівник), які тримаються з гідністю, знають собі ціну вже тому тільки, що добре володіють своїм ремеслом і постійно в ньому вдосконалюються.

По-друге, Арістоном завжди володіє розвиненою самоповагою. Це почуття сильніше тваринних інстинктів, в тому числі інстинкту самозбереження, і грунтується на визнанні того факту, що на світі є речі більш суттєві, ніж виживання. Як я вже писав, саме ця характеристика приховує в собі головну небезпеку для арістонома, який опиниться в арістофобном оточенні.

Третій елемент - почуття відповідальності за свої вчинки. Воно базується не на соромі (тобто остраху жалюгідно виглядати перед іншими), а на самоповазі (тобто остраху опинитися жалюгідним у своїх власних очах), тому дії арістонома не залежать від присутності чи відсутності свідків. Я деякий час вагався, чи слід виділяти відповідальність в окремий критерій, бо він дуже тісно пов'язаний із самоповагою, але все-таки визнав подібну сегрегацію необхідною. Трохи нижче поясню чому.

Далі слідує вміння володіти собою, здатність до самоконтролю. Аристотель вважав помірність і стриманість (тобто, власне, здатність до самоконтролю) головним елементом Арета в особистості. Насправді, неможливо уявити арістономічної людини, яка заламує руки, влаштовує істерики або труситься від жаху. Арістоном, звичайно, може відчувати страх, сильне хвилювання і т. п., але не повинен давати волю подібної слабкості навіть наодинці з собою - знову-таки, щоб не втратити самоповаги. Мені можуть заперечити, що немає-де нічого страшного, якщо хороша людина надмірно емоційна, однак занадто часто доводиться бачити, як відсутність витримки тягне за собою важкі, а часом і зовсім негідні наслідки.

П'яте: пов'язана з самовладанням, але все ж особлива і дуже важлива якість - стійкість перед лицем випробувань. Арістоном відмовляється капітулювати за обставинами або ворогами, навіть якщо ті набагато сильніше. Я б використовував термін «мужність», але в російській мові він звучить некоректно, начебто зараховуючи стійкість до характеристик, що типові для чоловічої статі. Насправді, як я можу судити з свого життєвого досвіду, жінки у випробуваннях суцільно й поруч поводяться «мужніше» так званої сильної статі, бо жіноча натура, як правило, цільніше за чоловічу та в ній сильніше розвинений альтруїзм, що обумовлено навіть і біологією.

До речі про альтруїзм. Ця якість - одно з найпривабливіших в людині, але чи є вона обов'язковою для арістонома? Словник Брокгауза і Ефрона визначає альтруїзм таким чином: «Правило моральної діяльності, що визнає обов'язком людини ставити інтереси ближнього і загальне добро вище особистих інтересів». Після деяких коливань я прийшов до висновку, що вимагати дотримання цього правила від арістонома буде занадто. Він не зобов'язаний ставити інтереси суспільства або іншої людини вище своїх - це вже атрибут святого, а святості і постійного самопожертви від арістономічного людини не потрібно. Буде цілком достатньо, якщо він домагається свого Розквіту, не завдаючи шкоди оточуючим. Егоїзм для арістонома, зрозуміло, неприпустимий, але альтруїзм в число неодмінних інгредієнтів арістономіі не входить.

Точно так само відсік я цілий ряд інших симпатичних або навіть прекрасних рис, якими може володіти людина: розвинене естетичне почуття, сильний інтелект, щедрість, відкритість, здатність до великої любові, безсрібництво, відважність. Якщо Арістоном, на додаток до обов'язкових, наділений і якимось з цих властивостей, це робить його ще привабливіше, проте в мінімальний набір (те що в армії називається НЗ) усі вони не входять. П'яти перерахованих вище елементів цілком достатньо.

.А зараз перейдемо до другої групи якостей, яка визначає ставлення арістонома до інших людей. Мабуть, ця стаття арістономічної «конституції» складається всього з двох пунктів.

Перший - повага до оточуючих. Кант чудово сформулював сенс цього принципу: не можна ставитися до оточуючих як до засобів для досягнення твоєї мети. Будь-яка людина - автономний всесвіт, вже за цим він гідний поваги та інтересу. Абсолютно нормально засуджувати погані вчинки, протистояти їм навіть похвально. Але нікого не можна принижувати і топтати. Арістоном твердо знає, що немає людей вищого та нижчого сорту; той, хто нижче за тебе в чомусь одному, цілком може виявитися вище в дещо іншому.

Але однієї нейтрально-відстороненої поваги, мабуть, недостатньо.

Арістоном не може залишатися байдужим або бездіяльним, коли поруч хтось гостро потребує допомоги. Ця здатність до активного співчуття у арістономічної людини поєднується з великодушністю по відношенню до переможеного супротивника, яким би винним та яким би бридким той не був. Арістоном не буває жорстоким чи мстивим. У сучасній психології весь цей комплекс якостей отримав назву «емпатія».

Якщо зібрати все вищевикладене докупи, формула арістономічної особистості виглядає наступним чином:

Людину можна назвати АРІСТОНОМОМ, якщо він ПРАГНЕ ДО РОЗВИТКУ, ВОЛОДІЄ САМОПОВАГОЮ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ, ВИТРИМКОЮ та МУЖНІСТЮ, до того ще й ставиться до інших людей З ПОВАГОЮ та ЕМПАТІЄЮ. “

Post has attachment
Мерітократія повинна оминати пастки суб'єктивного оцінювання

Помилки суб’єктивного оцінювання особистості
Як визначати ступінь відповідності конкретної людини доволі загальним критеріям? Наскільки далеко від справжньої картини може виявитися оцінка, що виставлена групою експертів-оцінювачів? Розглянемо уважно причини типових помилок, щоби знівелювати їх у практичній діяльності.
Отже, сприйняття кожної людини в тій чи іншій мірі підвладне певним психологічним механізмам, які безсумнівно викривляють об'єктивну реальність. Найчастіше “екзаменатори” самовпевнено покладаються на свої суб'єктивні відчуття, що самі називають «професійним чуттям», «інтуїцією», «життєвим досвідом». Доволі невизначені критерії здебільшого призводять до відчутних помилок в оцінці людей, в тому числі й кандидатів на певні посади.
Розглянемо головні чинники та механізми, що призводять до спотворення реалій.
Перше, це хибна уява чи стійке упередження під впливом попередньої, неповної та випадкової інформації про людину. Наприклад, оригінальне чи невдале резюме, отримана заочно від знайомих характеристика - найчастіше зумовлюють ставлення до кандидата, яке потім важко змінюється при особистій зустрічі.
Наступна пастка - стійкість першого враження, або перебільшений вплив першого враження про людину на подальше ставлення до нього (Всім відома приказка: «Ми не маємо другої спроби для створення першого враження про себе»). Тому, як правило, це враження може змінитися суттєво лише в тому випадку, якщо не полишати цікавитися людиною і спілкуватися з нею.
Широко поширена вада оцінювання - стереотипність сприйняття. А саме - прагнення порівнювати людину зі сформованим у свідомості зразком, ідеалом. Наприклад, люди з високим чолом, лисі, в елегантному сучасному костюмі здаються розумнішими за людей з низьким чолом, неголених або одягнутих у джинси .
Не можна оминути й таку помилку як “проекція” або приписування іншим людям власних якостей, думок, почуттів, цілей і цінностей («кожний вимірює за своїм аршином»). До речі, вона ще й має позитивний наслідок як додатковий засіб для вивчення людини: якщо уважно прислухатися, що говорить вона про інших, багато чого можна дізнатися про нею саму.
Іноді на заваді стає шкільний підхід оцінювання чи прагнення порівнювати людей і виставляти їм оцінки: розумний чи дурний, позитивний чи негативний, приємний або неприємний, енергійний або вайлуватий тощо.
Заважає об’єктивності також вузький спектр оцінювання - прагнення не помічати різноманіття індивідуальних особливостей та відмінностей, характеризувати людей середнім балом: «простий», «нічого особливого», «сіра миша», «дурень» тощо.
Не варто забувати про психологічний “ефект порядку” - при надходженні суперечливої ​​інформації, перевірити яку важко, людина, як правило, схильна вірити тій, що надійшла першою.
Досить сильним фактором під час співбесід є “контрастність сприйняття”. Цей вплив проявлений в тому, що наступна людина мимоволі порівнюється з попередньою: і після слабкого кандидата на посаду наступний буде здаватися краще, а після сильного - навпаки, гірше, ніж є насправді.
Суттєві викривлення вносить “негативний настрій” сприйняття. Якщо “екзаменатор(и)” - за різних обставин прагнуть акцентувати увагу на помилках та недоліках людини, то повз їх увагу проходять її найкращі риси, чесноти та переваги. При цьому увага мимоволі чіпляється за все, що «не так» і «погано», і не помічає те, що дійсно добре і оригінально. Недаремно фахівці в галузі психології творчості та інновацій стверджують, що критичність - головний ворог творчості та відкриттів.
Наостанок, згадаємо про “ефект ореолу”. Зазвичай, людей, що здобули великих успіхів в певній галузі, вважають видатними і в інших сферах діяльності, а тих, кого спіткала невдача хоча б в одній справі - вважають неспроможними і в інших починаннях.
(З особистої практики та матеріалами підручників з Human resource management)

Photo

Дійсно, Україна має шанс проторувати людству шлях до нового соціально-економічного устрою. Так склалися історично умови, що нам потрібно оновлювати країну. Україна заведена в безвихідь бездарною політикою посткомуністичних керманичів, що калькували не найкращі капіталістичні моделі. Зміни безповоротні, але куди та як розвернеться наш великий корабель, залежить від багатьох чинників. І цей напрямок не в останню чергу залежить від нас.
Суспільству, його активним громадянам, що ведуть решту за собою пропонуються зміни та реформи, що здійснюються за гранти та за інтелектуальної підтримки розвинутих країн. Відповідно, зміст новацій знаходиться в певній залежності від володарів цього ресурсу та відповідають їх інтересам. І хоча частина їхніх цілей виглядає досить пристойно, все ж треба розуміти - за їх кліше та правилами ми приречені довічно тільки наздоганяти. Обравши стандартну західну концепцію станемо на довгий шлях змагання за місце під сонцем добробуту та заможності.
Лише революційна ідея, лише запровадження новаційного підходу в побудові суспільних відносин, в зміні головних принципів функціонування влади та суспільства - може подарувати шанс швидкої побудови ефективної моделі життєдіяльності українців на своїй землі.
В ці буремні часи, коли пасіонарність етносу підвищена, і він готовий на певні жертви заради ідеалів та суттєвих змін, просто необхідно чітко сформулювати, донести та довести можливість запровадження мерітократичного устрою. Потрібна лише злагоджена співпраця талановитої та енергійної еліти. Мерітократична революція - це революція не грубої сили чи зброї - це революція інтелекту, що слугуватиме своєму народу. Український народ мудрий та пристане на пропозицію, яка має визріти до повної готовності та вчасно бути запропонованою. Для цього потрібно готуватися, над цим працювати, до цього долучати та це невпинно пропагувати.
First they ignore you, then they laugh at you, then they fight you, then you win.
--- Mahatma Gandhi
*Спочатку вони вас ігнорують, потім насміхаються з вас, потім з вами борються, а потім ви перемагаєте*.

Моя репліка в обговоренні статті Романенка:
"Не совсем согласен с мыслью автора статьи Романенко о том, что украинцы боятся появления лидера. Они скорее боятся, или вернее предчувствуют, что очередной претендент (или претенденты) на лидера(ов) окажется очередным(и) проходимцем(проходимцами). Яркий пример отчетливо помню 19 января, когда после невнятных заявлений говорунов на трибуне, участники событий потребовали выдвинуть одного, отвечающего за результат Лидера. Скандировани...е "Лидера!" вызвало определенный переполох в рядах "горыныча" и Яценюк попытался съехать с темы общими словами. Вот тут этот момент хорошо освещен' http://glavred.info/…/maydan-osvistal-liderov-oppozicii-268… лидерство, которые не несет результата, в принципе ментально противоречит украинскому народу. Гетьман, избранный сообществом свободных и активных граждан, - в наших национальных традициях. Но обратите внимание, требования к такому лидеру очень высоки! Мало того, такой лидер никогда не становился абсолютным и сумасбродным диктатором. Он всегда был тем или иным образом подотчетен с возможностью сменяемости, всегда доказывал действиями и результатами свое лидерство. Его легитимность в качестве лидера нации всегда определялась элитой (наиболее образованной и активной частью) общества. Кроме того, Лидер в исторической ретроспективе - решительный и ответственный политик-воин, который предложил конкретное видение жизни нации как "сейчас", так и "после". Он имел группу ярких и талантливых подвижников, которых сумел объединить в эффективную команду. Каждый из них был ярким представителем активной части сообщества и имел собственную команду как действий, так и еще более широкую - поддержки. Поэтому только такое созвездие лидеров нации, сумевших подчинить собственные амбиции интересам общего дела, и такой лидер, который сумел в этом их убедить и организовать, ну и, естественно, донесение до общества этого факта (информацией, действиями и результатами) будут восприняты украинцами "на ура". Есть ли такой человек в современной Украине? Вероятно, пока нет - ведь в среде активных и порядочных граждан Украины царит "семибоярщина" и разрозненность. Во главе большинства группировок и команд "лидеры", которые ревностно опекают свое место и резонно опасаются откатиться на вторые роли в случае так необходимого для Украины объединения. Отсюда и вопрос, нужны ли такие лидеры самоизоляции и разве неправильно опасаются таких князьков украинцы? А Романенко в своем опусе, за гонорар, просто озвучил пришедшие на ум ассоциации из уже прочтенного или услышанного. Таких материалов, с такими же терминами - пруд пруди. Взять хотя бы наугад - вот ссылка о львах, которым внушили что они овцы' http://experementator.com/pro-socium-lvov-i-socium-ovec/' или, например, в никоновской серии книг о социуме. Или в сборнике афоризмов, в конце концов. )
Посилання на обговорення: http://meritokrat.org/blogpost4747

Post has attachment

Post has attachment

Post has attachment
**
ЗАЯВА громадян України Ми, громадяни України усвідомлюючи свою особисту відповідальність за майбутнє України, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і враховуючи результати процесу творіння держави, за часів її незалежності, здійсне...
Wait while more posts are being loaded